"Молимся Богу о дожде". Что происходит с городами и заводами Днепропетровщины, которые остались без воды
Города на Днепропетровщине страдают от регулярных обстрелов, а теперь учатся жить еще и без воды. Что происходит в населенных пунктах, которые больше всего пострадали от осушения Каховского водохранилища. (укр)
Останній тиждень на дорогах Дніпропетровщини сумні пейзажі. На місці, де колись було Каховське море, залишилися пісок, міни та баржі на мілині, які вже, мабуть, ніколи не стануть на воду.
Це сталося через підрив росіянами Каховської ГЕС. Лише за тиждень рівень води в Каховському водосховищі впав на понад девʼять метрів. Хоча дехто встиг зрадіти поверненню дніпровських плавнів, хорошого в цьому наразі мало.
Падіння глибини у водосховищі зупинило насоси, які качають воду до міст, розташованих поблизу Дніпра, у зоні ризику – до мільйона українців.
Люди та підприємства в Нікопольському районі та місті Покрові залишилися без води, а 700-тисячний Кривий Ріг змушений жити на запасах, яких вистачить на лічені тижні.
У прибережних районах у місцевих чатах люди скаржаться на втрату врожаю та дратуються через увімкнений фонтан, називаючи це "бенкетом під час чуми".
За п'ятнадцять місяців великої війни це не перший випадок, коли росіяни позбавляють води сотні тисяч українців. У 2022 році без стабільного водопостачання жив Миколаїв. Проте зараз масштаб проблеми більший.
Влада міст змушена боротися з наслідками однієї з найскладніших гуманітарних та економічних катастроф з початку великої війни. Як це відбувається – у репортажі ЕП.
Удар по великих підприємствах
Нікопольський район багатий на промисловість. Тут працюють найбільший у Європі феросплавний завод, кілька підприємств з виробництва труб, хлібозаводи, птахофабрика, гірничо-збагачувальні комбінати, аграрні компанії.
За останній рік ворог зробив усе, щоб знищити все це.
Найбільші міста району – Нікополь та Марганець – розташовані за кілька кілометрів від окупованого Енергодара. Росіяни активно обстрілюють ці населені пункти. Тривога тут часто сповіщає про артобстріл уже після перших вибухів.
Кожного ранку, ідучи на роботу, жителі ризикують життям.
На центральному проспекті можна побачити бетонні споруди з емблемою нікопольського феросплавного заводу. Це мобільні укриття, у яких жителі під час пересування містом можуть хоча б трохи відчувати себе в безпеці.
Разом з артобстрілами час від часу з’являються новини про загрози на окупованій атомній електростанції.
Не всі здатні витримати такий темп життя. Багато людей поїхали з міста в більш безпечні регіони України або за кордон. З місцевих підприємств пішло багато спеціалістів, але заводи поки що працюють.
Частина жителів Нікопольського району звикла до нового життя, чимало людей повернулося додому. Однак тепер на мешканців чекає нове випробування, яка може призвести до чергової хвилі міграції: відсутність води.
"Нестача технічної води для нас не є великою проблемою, адже трубні підприємства використовують її в замкнутому циклі.
Але я не уявляю, що тепер буде із залишками працівників, які сидять вдома без води і не можуть забезпечувати свої життєві потреби.
Більшість людей з нашого колективу виїхали після початку обстрілів. Що буде далі – не знаю", – розповідає ЕП директор одного з невеликих нікопольських підприємств з виробництва труб.
Міста на Дніпропетровщині можуть залишитися без води. Що про це відомо?
У Нікополі розташовані кілька трубних заводів. Найбільший з них належить компанії "Інтерпайп". Він поки що витримує дефіцит води та знаходить гроші для утримання своїх співробітників, але це скоріше виняток.
Нікопольський феросплавний завод не може повноцінно працювати без водопостачання. За січень-березень 2023 року він скоротив виробництво у 2,2 разу порівняно з 2022 роком. Тепер скорочення буде ще більшим.
На півночі Нікополя та в прилеглих селах розташований великий Дніпровський птахокомбінат, на якому працюють близько 2 тис людей.
Продукція фабрики продається по всій Україні, а саме підприємство є одним з найбільших клієнтів місцевого водоканалу. Після припинення водопостачання господарство ризикує зникнути.
"Вода – наш основний ресурс у виробництві. Вона задіяна усюди: від вирощування птиці до виконання санітарних норм.
У нас є ставки, але вони працюють лише для поповнення запасів. Зараз керівництво бігає по нарадах, вирішує, що робити", – сказав ЕП представник підприємства.
Відсутність води може вплинути і на роботу місцевих хлібозаводів. На нікопольському працюють близько 300 людей, на марганецькому – близько 70.
Постачання води в Кривий Ріг теж припинилося, але апокаліптичних картин там немає. Місто розташоване далеко від російської артилерії і користується водою з Карачунівського та Південного водосховищ. Однак ці запаси невеликі.
Криворізьким промисловим підприємствам довелося скоротити виробництво, щоб виграти час і не залишити без води сотні тисяч людей.
Зокрема, розташований у Кривому Розі найбільший у місті металургійний комбінат компанії "АрселорМіттал" для економії води призупинив виплавку сталі та виробництво прокату.
Нестача води вдарить і по аграрних підприємствах.
Дощі на півдні йдуть нечасто, тому врожай залежить від зрошувальних каналів, що живилися водою з Каховського водосховища. Тепер виробники можуть втратити частину продовольства.
Двадцять літрів на людину
Вода в Нікопольському районі та Покрові зникла через кілька днів після диверсії росіян на ГЕС. Влада готувалася до такого сценарію. Міські водоканали встигли наповнити резервуари та швидко відкрити десятки пунктів видачі води.
У Марганці дозволили видавати по 20 літрів води на людину, у Нікополі – по 10 літрів. Жорсткого контролю немає, води поки вистачає. Машини з резервуарами встигають поповнювати запаси за кілька годин.
Полиці місцевих магазинів ущент заповнені 5-літровими пляшками з питною водою.
Щодоби людей з відрами та пляшками стає більше. Ситуацію підігріває спека, яка змушує жителів споживати більше води та нервувати в довгих чергах.
"Окрім пунктів видачі в нас води більше ніде немає. 20 літрів на день нам вистачить лише для того, аби прогодувати сім’ю та випрати речі. Якщо так буде тривати далі, через місяць ані городу, ані худоби в нас не буде", – розповідає жителька окраїни Марганця.
У чергах за водою трапляються конфлікти, однак до бійок або відвертої паніки не доходить. Навпаки – місцеві жителі частіше проявляють людяність та співчуття.
На одній з точок видачі нікопольчанка подарувала теплі шкарпетки та булочки з АТБ співробітниці водоканалу, яка шість годин поспіль під дощем роздавала воду.
Найгірше вже минуло чи ще попереду? Інтерв'ю з головою "Укргідроенерго" про ситуацію на Каховській ГЕС
Разом з людьми страждає і їхній бізнес. Перш за все – пов’язаний з роботою на землі.
"Навіть кілька годин без води для нас дуже чутливі. У спекотний день для поливу нам потрібно 15 тисяч літрів. Нам пощастило мати невелику свердловину, з якої ми забираємо воду та допомагаємо сусідам.
Якби її не було, ми б втратили все дуже швидко. Частина квітів у теплицях зав’яла. Людям, які хочуть зберегти свій урожай, залишається тільки молитися Богу про дощ", – каже власниця господарства з вирощування квітів у Марганці.
Бог почув: весь наступний день ішла злива. Сильний дощ дав людям трохи часу, але це тимчасова розрада.
"Наша автомийка існує тепер тільки на папері. Навіть в останні дні, коли в нас була вода, працювати було неможливо через її якість. Фільтри не витримували: усюди глина та пісок", – каже власниця однієї з марганецьких автомийок.
Малий бізнес, який створює умови для життя в промисловій провінції, потерпає від війни не перший місяць.
Фасад нікопольського кафе Grill Pub посічений уламками, вікна забиті фанерою. У жовтні поряд із закладом упав артилерійський снаряд, але кафе досі працює.
"Ми використовуємо очищену воду, тому проблеми з водопостачанням не дуже відчуваємо. Але людей у місті стає менше і клієнтів також. Грошей ледве вистачає, щоб продовжувати працювати", – скаржиться працівник кафе.
Дефіцит води "вимиває" людей з міст та руйнує зв’язки, які формувалися роками. Економічне майбутнє регіону залежатиме зокрема від того, як швидко центральна та місцева влади повернуть воду.
Зворотний відлік
З кожним днем після підриву ГЕС атмосфера у владних кабінетах ставала більш напруженою, а домовлятися з місцевими чиновниками або директорами великих компаній про зустріч журналістам ЕП ставало дедалі складніше.
Керівники міст мусять шукати воду, доставляти її, повертати водопостачання і не допускати паніки.
"Ми готувалися до цього ще з осені. Запасів у Кривому Розі вистачить на 1,5-2 місяці за умови економного використання. За цей час будемо шукати можливості для повернення води", – зазначив голова Криворізької районної військової адміністрації (РВА) Євген Ситниченко.
Зворотний відлік для Кривого Рогу вже почався, але швидкого розв'язання проблеми не існує. Навіть через тиждень після підриву греблі глибина Каховського водосховища зменшується, що заважає проводити проєктні роботи.
Відразу після підриву ГЕС рівень води падав з швидкістю 16 см за год, зараз – 1,5 см за год. Коли падіння зупиниться – невідомо.
Уряд виділив 1,5 млрд грн на забезпечення водою Нікополя та Кривого Рогу. Як витратять гроші – чиновники говорити не хочуть, це надто небезпечно. Ситниченко лише натякнув, що в деяких місцях будівництво об’єктів уже почалося.
Якщо Кривий Ріг має час на розв'язання своєї проблеми, то Нікополь – ні.
"Ми вже зіткнулися з непрогнозовано низьким рівнем води. Якщо почнуться масовані обстріли, то ніхто не виконає навіть елементарну роботу, це розтягнеться надово", – каже голова Нікопольської РВА Євген Євтушенко.
"Нам нічого не страшно, ми припливли додому". Репортаж УП про велику воду та евакуацію в Херсоні
У Нікополі всі сподівалися на потужні водозабори, розташовані на великій глибині в старому руслі Дніпра. Ці насоси могли б качати воду, навіть якби рівень у водосховищі впав ще на півтора метра.
Однак, як пояснив співрозмовник ЕП, дотичний до відновлення водопостачання в регіоні, через значні потоки мулу водозабори вийшли з ладу. Занедбане обладнання доведеться ремонтувати або встановлювати нове.
Рано чи пізно вода з’явиться, а люди почнуть повертатися додому. Питання в тому, з якими втратами вийде регіон з чергової воєнної катастрофи.