Владелец Wexler Group Петр Белз: Я не покупаю Glusco. Хотите, чтобы меня забили Медведчуком под землю?
Владелец Wexler Group Петр Белз рассказал об обысках в офисах компании, бизнесе на связях с Россией и о том, почему его связывают с Виктором Медведчуком. (укр)
Місяць тому в парламенті було аномально гаряче: РНБО ввела санкції проти чи не найодіознішого депутата, провідника "русского міра" в Україні Віктора Медведчука.
Не меншою була температура і в будівлі навпроти Верховної Ради – бізнес-центрі Summit. Там розташований центральний офіс Wexler Group – структури, яка вмить стала найбільшим імпортером дизпального в Україну.
Це відбулося завдяки тому, що всередині 2016 року, за президентства Петра Порошенка, Wexler стала розпорядником пального, яке постачалося через трубопровід "Прикарпатзахідтранс" – проєкт, який пов'язують з Медведчуком.
Власне, саме з тих часів засновник Wexler Петро Белз асоціюється в пресі винятково з кумом Володимира Путіна.
В усіх інтерв'ю Белз безапеляційно заперечував свій зв'язок з Медвечуком. Не стала винятком і ця розмова, але у неї є відмінність: зустріч з журналістами ЕП проходила в умовах, коли Белзу потрібно дистанціюватися від одіозного політика не для іміджу, а заради порятунку власного бізнесу.
"Я не знав, що відбувається і що буде далі. У якийсь момент я вийшов з компаній, щоб зберегти їх діяльність. Але виявилося, що у нас побудована ціла структура, де я власник з особистими зобов'язаннями. Я подумав, що відступати нема куди, і все повернули, як було", – так герой інтерв'ю описує свою реакцію на недавні санкції проти Медведчука.
З одного боку, така відвертість підштовхує вірити в сценарій, який пропагує Белз: ніби він всього лише трейдер і не має відповідати за дії співголови ОПЗЖ.
Тим більше, що за останній місяць Wexler втратила доступ до "Прикарпатзахідтрансу", яким готується управляти державний "Нафтогаз", та повністю відмовилася від імпорту пального з Росії.
У цій розмові Белз також заявив, що вже припинив співпрацю з близьким до Медведчука бізнесменом Нісаном Моісеєвим.
Чи врятує його ця публічна відстороненість? Навіть якщо й ні, то бізнесмену навряд чи світить повернення до "вищої ліги", а значить, потрібно рятувати те, що можна.
Нижче читайте про те, як дрібний бізнесмен з Івано-Франківщини перетворився на трейдера з мільярдними оборотами, про бізнес на зв'язках з Росією, обшуки в офісах Wexler Group та плани Белза на майбутнє.
ХТО ТАКИЙ ПЕТРО БЕЛЗ І З ЧОГО ПОЧИНАВСЯ ЙОГО БІЗНЕС
— Розкажіть, будь ласка, про початок кар'єри. Який університет закінчили і з чого почали свій бізнес?
— Закінчив я Івано-Франківський приватний інститут економіки і права, а потім – Тернопільську академію народного господарства, факультет економіки. Друга вища освіта була необхідністю, якщо ти хотів вести підприємницьку діяльність.
— Яким було місце вашої першої роботи?
— Ми відкрили з товаришем станцію технічного обслуговування, почали займатися ремонтом автомобілів. Після цього почали брати в оренду землі і викуповувати паї в селян у колгоспах. Це був приблизно 2003 рік.
— Які потрібні суми, щоб викуповувати паї?
— 100-150 тисяч доларів. Плюс ми для викупу залучали кредитні кошти.
— Але ж ви сказали, що до цього працювали на СТО. Як "накрутити гайки" на 150 тисяч доларів?
— Ставати і крутити. Окрім ремонту машин, є продаж запчастин, яким ми займалися.
— Які ваші перші компанії або проєкти стали успішними?
— Були такі колективні підприємства "Маяк" і "Світанок" – фермерські господарства, колгоспи, де ми перші викупили паї. Вони нам найбільше запам'яталися, тому що на цьому ми заробили стартовий капітал.
— Ви весь час кажете "ми". Хто це "ми"?
— Я з моїм товаришем, з яким ми відкрили СТО. Він займався безпосередньо реалізацією запчастин. Ми з 18 років з ним знайомі. Це Андрій Дем'яник. Наразі він очолює відділ продажу в нашій групі.
— Ваша мала батьківщина – Івано-Франківщина. У якому році і куди ви переїхали звідти?
— Переїхав до Києва у 2011 році.
— У базах даних юридичних осіб ви значилися керівником компанії з Ізмаїла "Дунайбункер плюс 1".
— Керівником цієї компанії я не був і не знаю, як я з'явився в реєстрах.
— Ви хочете сказати, що вас внесли туди без вашого відома?
— Без мого відома.
— Там вказаний ваш тодішній номер мобільного телефону, який закінчується на 94-94.
— Може бути, тому що в той час ми дійсно працювали в Ізмаїлі – займалися імпортом нафтопродуктів. Звідти ми продавали свої перші бензовози.
— Як людина, яка займалася автобізнесом і аграрними паями на Франківщині, почала займатися нафтопродуктами в Одеській області?
— Ну так, зустрів я якось товариша. Він питає: "Чим займаєшся?". Кажу: "Топчуся на місці в Івано-Франківську". Він: "У мене є така пропозиція: не хотів би ти переїхати до Києва і зайнятися поставкою та реалізацією нафтопродуктів?". Я погодився.
— Хто зробив цю пропозицію?
— Мій товариш. Він непублічна людина, вам нічого не скаже його прізвище. Андрій Сидоренко.
— Він нафтотрейдер?
— Ні. Він познайомив мене з хлопцем, який у той час займався налагодженням імпорту нафтопродуктів в Україну саме через Ізмаїл.
— І в рамках цієї пропозиції ви почали займатися в Ізмаїлі імпортом нафтопродуктів?
— Так.
— То, можливо, більш коректно казати, що до згаданої компанії "Дунайбункер плюс 1" вас вписали не помилково, а формально?
— Я займався реалізацією нафтопродуктів. Якщо я не помиляюся, ця компанія надавала послуги з перевалки. Ми працювали через приватний перевалочний комплекс, називається Тriton.
Приходили танкери, перевалювали пальне на нафтобазу, там розмитнювалися нафтопродукти, а наше завдання було реалізувати ці об'єми.
— "Дунайбункер плюс 1" зареєстрована на компанію з Белізу "Екстрафорт ворлдвайд інк". Як правило, така реєстрація здійснюється, якщо за підприємством стоїть представник великого бізнесу або влади.
— Тоді так люди працювали. Люди, які поставляли нафтопродукти, працювали через такі компанії.
— Чия це компанія?
— Я не назву їх. Не можу їх назвати, тому що вони не зовсім легальні були на той момент.
— "Екстрафорт ворлдвайд інк" є також засновником української компанії "Веста СВ", яка була учасником кримінального провадження СБУ щодо незаконного освоєння грошей "Енергоатома".
— Я не знаю, у яку групу входила ця компанія з Белізу. Відповідаю на ваше питання ще раз: я реально не знаю, яким чином став керівником підприємства "Дунайбункер плюс 1". Також не знаю цю "Веста СВ". Там хоч Медведчука немає?
— Ні.
— Слава Богу, що там хоч Медведчука немає. А яка там група? "Енергоатом" – це хто в нас, Мартиненко?
— Був.
— Давайте мене вже до Мартиненка краще.
— За неофіційною інформацією, згадані компанії контролюються або дуже близькі до російської "Альфа-груп" Михайла Фрідмана.
— Без коментарів. Не знаю Фрідмана, особисто не знайомий, чув про "Альфа-груп".
— Мається на увазі, що проєкт в Ізмаїлі був одним з перших проєктів "Альфа-груп".
— Я не думаю. Принаймні на той момент я, можливо, цього не розумів, тому що ми отримували пальне і займалися реалізацією. Можливо, там щось було, але я не розумів глибоко цих процесів.
— Куди ви перейшли після проєкту в Ізмаїлі?
— Після отримання певного досвіду щодо реалізації нафтопродуктів з Ізмаїлу я зрозумів, що нам однієї нафтобази мало. Ми почали розширювати перевалку.
Узяли комплекс в Очаківському порту. Орендували в них причал, поставили баржі, які використовували як плавучі резервуари, оформили необхідні документи щодо перевалки й отримали другу точку входу в Україну.
Пізніше ми поставили баржі в Дніпрі, Каховці, Херсоні.
— Тобто у вас з'явилося п'ять точок входу нафтопродуктів в Україну. Яким обсягом ви оперували?
— Якщо не помиляюся, 20-25 тисяч тонн на місяць ми імпортували через ці п'ять каналів.
— Імпорт нафтопродуктів морем завжди вважався винятковим бізнесом групи "Приват", куди Ігор Коломойський не пускав чужих. Чому на вас не звертали уваги такі великі гравці?
— Мені приємно, звичайно, що порівнюєте нас з "Приватом", що ми доросли до цього рівня порівняння. Але коли ми починали діяльність, президентом був ще Віктор Федорович Янукович.
Тоді працював Курченко, вони весь цей ринок жорстко взяли під себе. Ми їм були непомітні, нецікаві.
Потім, коли президентом став Порошенко, "Привату" було не до нас. У них були якісь своєрідні відносини з Порошенком, вони там один одного доганяли чи не доганяли.
Коломойський повертається: як "Приват" розбирається з конкурентами на паливному ринку
ЯК НАРОДИЛАСЯ WEXLER ТА ДО ЧОГО ТУТ МЕДВЕДЧУК
— Як народилася група Wexler?
— Коли виникла необхідність фінансування або поставки дизпального, ми виступали не як реалізатори пального в Україні, а вже як постачальники.
Відповідно, виникла необхідність міжнародних контактів, фінансування. Для цього була створена компанія-нерезидент, яка займалася укладанням договорів, пошуком фінансів, оплатами.
— Ви є власником групи Wexler.
— Так.
— Що входить у цю групу? Що вас стосується, а що – ні?
— Коли було п'ять каналів імпорту нафтопродуктів, Wexler як група тільки почала формуватися.
— Як Wexler переорієнтувалася з невеликого бізнесу з імпорту через п'ять каналів на величезний бізнес з імпорту по трубі?
— У момент, коли стало можливе відновлення поставок в Україну трубопровідним транспортом.
— Сидить Петро Белз на роботі в кабінеті, отримує дзвінок: "Хочеш займатися трубопроводом"?
— Не так.
— А як було?
— Ми співпрацювали з компанією Proton Нісана Моісеєва (його називають партнером Віктора Медведчука. – ЕП). Познайомилися з ним у 2012 році. Він тоді поставляв основні об'єми пального для WOG та OKKO.
Тоді ж він почав здійснювати поставки і для нас, оскільки йому був цікавий ринок України, він часто сюди приїжджав. Я з ним вів розмови про можливість купівлі якоїсь мережі АЗС. Ми навіть вивчали це питання.
— Чому Wexler, а не WOG, наприклад, стала партнером Моісеєва з імпорту через трубу?
— Я вам скажу, чому не WOG: тому що загинув Ігор Єремеєв.
— Але ж є Антонов з OKKO.
— Для того, щоб Антонов домовився, йому треба було поїхати в Росію, у Москву, і домовитися з ним. Чому він туди не поїхав?
— Поїхали ви?
— Я не поїхав. Нісан Моісеєв домовився.
— Навіщо Нісану робити цей бізнес для Wexler?
— Він це робив передусім для себе, а не для Wexler. Уже потім ми відстояли позицію, що ми в Україні хочемо формувати політику імпорту.
— Наскільки коректно казати, що Wexler і Белз якимось чином фронтують Нісана Моісеєва?
— Це не так. У нас є свій бізнес, у нього свій бізнес. У мене були з Нісаном навіть напружені розмови, коли він намагався в Україні також формувати свою політику самостійно. Я йому сказав дуже-дуже просто: "В Україні будемо торгувати ми".
— А чому він дослухався?
— Напевно, тому що він адекватна людина, напевно, є розуміння. Я кажу: "Якби я був в Ізраїлі, ти б командував в Ізраїлі. В Україні я буду".
— Незрозуміло, чому він це прийняв.
— Запитаймо в нього, чому він це прийняв.
У мене таке прохання: якщо ви берете інтерв'ю в мене, давайте питання про мене. У мене вже був один такий момент, коли хтось мене запитав про Моісеєва, і я щось відповів. Він потім мені телефонував і ображався, чому я сказав так, а не так.
— Які у вас стосунки з Моісеєвим?
— Дружні і партнерські. Я вважаю його хорошим бізнесменом, який рахує швидше, ніж комп'ютер чи калькулятор. Він достатньо амбіційна людина і бізнесмен. От і все, що я можу про нього сказати.
Щодо його стосунків з Медведчуком, я не думаю, що вони там партнерські. Напевно, ці люди десь відкрили в якихось кабінетах двері, що дало йому змогу підписати той чи інший контракт.
Він достатньо самостійний і дуже не любить, якщо про нього говорять, що він чиясь людина. Це його дуже зачіпає. Він сам собі режисер, сам собі директор, сам собі, скажемо так, господар.
— Назвіть, будь ласка, фінансові результати Wexler за останній період.
— За 2019 рік ми заробили, якщо я не помиляюся, близько 100 мільйонів гривень прибутку. 2020 рік у нас був збитковий. Складний був рік.[BANNER1]
ПРО САНКЦІЇ ПРОТИ МЕДВЕДЧУКА ТА ЗУПИНКУ ПОСТАВОК З РОСІЇ
— Proton Моісеєва заявила про зупинку поставок з Росії. Ви спілкувалися з ним? Знаєте, чому так сталося?
— Через санкції. Йому почали ставити питання щодо банку і щодо решти (бізнесів. – ЕП).
— Після цього була ваша заява. Ви призупиняєте чи повністю припиняєте постачання?
— Призупиняємо, тому що ви самі бачите, яке в Україні ставлення до російських нафтопродуктів. Для чого нам бути червоною ганчіркою в цій ситуації?
— Уже з'явилася нова компанія, яка буде постачати ресурс "Роснєфті". Ви з ними не ведете перемовини?
— Ми ще точно не знаємо, хто буде таким постачальником.
— Називають Coral Energy.
— Називають Coral, називають Socar, але стовідсоткової інформації у нас поки що нема.
— Від російського ресурсу ви поки що відмовляєтеся?
— Поки не зміняться політика і риторика нашої держави, у нас нема великого бажання постачати в Україну російське пальне.
— Будете займатися тим, чим займалися раніше?
— До 2016 року.
— Морські постачання?
— Так.
— Наскільки можуть впасти обсяги?
— Думаю, вийдемо на 50-60 тисяч.
— Це буде співробітництво з Моісеєвим?
— Ні.
— Чому?
— Тому що в нас є інший постачальник, який дає кращі умови. Якщо Нісан запропонує хороші умови, краще фінансування, то, можливо, будемо з ним співпрацювати. Це ж бізнес. Дружба дружбою, ми в нормальних стосунках, але...
— Санкції були запроваджені щодо Віктора Медведчука, "Протона"…
— Щодо "Протона" не були запроваджені санкції. Санкції були проти Медведчука. Я так розумію, що стосовно трубопроводу виникли питання щодо приватизації чи продажу. Там є якісь юридичні моменти.
Нічого особистого, тільки бізнес: що відомо про компанії, на які наклав санкції Зеленський
— Крім "Протона", проблеми почалися у Glusco (власник Нісан Моісеєв. – ЕП).
— Щодо Glusco я взагалі не розумію, що відбувається.
— Щодо вашого бізнесу були обшуки?
— У нас проводять обшуки у всіх бізнесах, не тільки тих, що стосуються пального. Їх чомусь цікавлять усі компанії, де є моє прізвище. Вони шукають фінансування тероризму, ще щось, але нічого цього нема. Нехай перевірять і дадуть оцінку.
— Тобто у правоохоронців основна мотивація – прив'язка до Медведчука?
— Так.
— Через вашу співпрацю з Моісеєвим?
— Я так розумію, що через це. Коли в інтернеті з'являються фотографії, де Путін, Медведчук, я і Моісеєв, яка має бути наступна публікація чи реакція тих чи інших журналістів?
— Навіщо в день запровадження санкцій РНБО щодо "Прикарпатзахідтрансу" ви вийшли із статутного капіталу компаній "Анвітрейд" та "Анвітрейд+" (компанії з групи Wexler, які постачають пальне. – ЕП)?
— Спочатку, скажу вам чесно, у мене трохи була паніка. Я не знав, що відбувається і що буде далі. У якийсь момент я вийшов з компаній, щоб зберегти їх діяльність.
Потім відбулося засідання РНБО, прийшли наші юристи та фінансисти і кажуть: "Петре Павловичу, у нас побудована ціла система, ціла структура, де ви власник, у вас є особисті зобов'язання".
Я подумав, що відступати немає куди. Усе повернули, як було, будемо боротися, а що нам залишається? Я знову став власником, а журналісти одразу написали, що ми здійснюємо якісь маневри.
Була така ситуація, у мене 300 працівників і я не хочу, щоб вони постраждали через якісь санкції проти мене.
— Але ж особисто до вас питань у правоохоронців нема?
— Не знаю. Сподіваюся, що нема. Наскільки я розумію, якісь процеси йдуть, відкриті провадження, слухають телефони, щось перевіряють. Нехай перевіряють, зроблять свої висновки і скоріше все це закінчиться.[BANNER2]
ЩО З "ТРУБОЮ МЕДВЕДЧУКА" ТА ЧИ ВІДНОВЛЯТЬСЯ ПОСТАЧАННЯ З РОСІЇ
— Що зараз з трубопроводом "Прикарпатзахідтранс"?
— Я не знаю деталей, не хочу навіть проявляти інтерес, щоб мене знову не прив'язували до цього активу, але можу сказати своє бачення.
Це підприємство може працювати винятково на двох продуктах: якщо туди поставляти продукт Білоруської нафтової компанії або одного із заводів РФ, які підключені до системи продуктопроводу.
Тобто якщо РФ ухвалить рішення не давати продукт, то ця труба стоятиме рік, усе з неї вкрадуть і все – це металолом, вона нікому не потрібна. Це треба чітко розуміти.
Якщо ми хочемо зберегти підприємство, треба якимось чином домовитися з тим, хто закачає продукт. Усе йде до того, що контроль отримає "Укртранснафта", але вона повинна мати підписані угоди із заводами-виробниками.
— "Укртранснафта" може домовитися про такі постачання?
— Не знаю.
— Як ви вважаєте, для Росії це політичний проєкт?
— Я не можу відповісти на це питання.
— Ви ж, напевно, зондували обстановку, що думають і кажуть з того боку?
— Не надходило до нашої сторони завдання зондувати чи спілкуватися. Якщо надійде – ми як спеціалісти готові. Знаю, що йдуть перемовини.
— Тобто ви відсторонилися від цієї історії?
— Відсторонилися, тому що у нас немає адмінресурсу чи важелів впливу ні на українських, ні на російських чиновників. У нас є досвід, яким за необхідності ми готові поділитися.
— З яких напрямків ви постачаєте нафтопродукти? Була інформація, що ви купили перевалку в порту "Південний".
— Не купили, але у нас є таке бажання. Ми оперуємо цією перевалкою і платимо орендну плату.
— Ще з яких напрямків можете завозити нафтопродукти?
— Тільки через "Південний". Сподіваюся, це не стане інформацією для того, що завтра хтось прийде і зупинить перевалку.
ПРО НЕВДАЛУ СПРОБУ КУПИТИ МЕРЕЖУ АЗС GLUSCO
— Також ви планували купити мережі АЗС.
— У нас навіть було 12 своїх АЗС. Хотіли придбати ще, розглядали "Весту", вели перемовини.
— Щодо Glusco ви теж вели перемовини?
— Я вам скажу, що таке Glusco, щоб ви розуміли. Є бренд Glusco. Ми його розвивали в тому числі на мережах, придбаних Нісаном Моісеєвим. Glusco – це не тільки ТНК, а й інші АЗС, які були в нашій власності.
Просто треба розділяти сам актив і бренд. Бренд був створений, коли ми сиділи з Нісаном та ще одним приятелем і розглядали можливість придбання АЗС.
Абревіатура Glusco складається з перших літер синів Нісана, мого і згаданого приятеля. Це Габріель, Лієль, Устим і Сеня. А "со" – це як company. Ось вам і весь Медведчук.
— Glusco – це власність Моісеєва?
— Так, це його власність на 100%. Ми маємо стосунок до бренду.
— Чому ви не придбали?
— Я не мав фінансових можливостей, щоб купити такий актив.
— Можливо, зараз купите?
— Хочете, щоб мене Медведчуком забили прямо під землю? Я не розумію, що буде завтра в Україні. Звичайно, бажання й амбіції є, але треба мати розуміння щодо політичної ситуації в нашій країні.
— Моісеєв ще розглядає можливість продажу Glusco?
— Так, такі плани в нього є. Ведуться перемовини.
— Цікаво, наскільки мережа подешевшала через останні події.
— Не можу сказати.
— Раніше була формула: одна заправка – один мільйон. Це вже не актуально?
— Думаю, ця формула і такий підхід раціональні, але в даному випадку не можу сказати, бо не знаю.
— Він сильно закредитований?
— Так, там є кредити.
ЯК ПОБУДУВАТИ БІЗНЕС НА ЗВ'ЯЗКАХ З РОСІЄЮ
— Добре, можливо, ви не маєте стосунку до Медведчука…
— Не "можливо", а я не маю жодного стосунку. Не тому, що він під санкціями, чи тому, що він такий поганий.
— Вважаймо це умовною константою. Будь-який бізнесмен враховує економічні, стратегічні і політичні ризики. Перш ніж починати масштабний бізнес з Моісеєвим, ви не прораховували ризики? Ви не ставили собі питання, у чому його секрет, чому його бізнес так активно розвивається і побудований на зв'язках з Росією?
— Прораховував, але скажу так: не було б Нісана – був би хтось інший, не було б нас – був би хтось інший.
— Тобто за принципом "з'явився шанс – треба використовувати"?
— Так. Тим більше, я бачу в цьому певні позитиви для України. Ми – імпортозалежна країна, 85% дизельного пального імпортуємо. Якою була ціна білоруського ресурсу в Україні до запуску продуктопроводу?
— Тобто Україна почала купувати ресурс дешевше?
— Звичайно. Зник дефіцит, зникли спекулятивні моменти, завжди є продукт.
— Ви собі не ставили питання, у чому секрет Моісеєва у відносинах з Росією?
— Який може бути секрет? Усе будується на стосунках між людьми. А в чому секрет, що "Лукойл" постачає 60 тисяч тонн в Україну?
— Як звичайній людині, громадянину Ізраїлю, піти в російську "Роснефть" і домовитися про викуп мережі АЗС в Україні?
— Через особисті знайомства.
— Що це за знайомства?
— Він знайомий із Сєчиним (Ігор Сєчин, голова "Роснєфті". – ЕП), Дідьє (Дідьє Касіміро, перший віцепрезидент "Роснєфті". – ЕП) та всім управлінським складом "Роснєфті".
— Ви ж не будете заперечувати, що в очах Росії все, що пов'язано з енергетикою, – це політика?
— Я не заперечую. Я взагалі думаю, що для Росії все, що пов'язано з Україною, – це політика.
— Відповідно, у Моісеєва мають бути політичні зв'язки, щоб його допустили до таких історій.
— Напевно, вони є, без цього воно б не полетіло.
— Тим не менш, ви для себе порахували, що цей ризик може принести менше проблем, ніж економічна вигода від цієї співпраці?
— Я не бачу в цьому ризиків. Я розумів, що будуть наслідки, бо якщо хтось багато імпортує – його завжди ганяють. В Україні так завжди відбувається. Якщо ви нічого не робите – про вас не говорять, як тільки починаєте робити – про вас говорять.
Ми займалися правильною діяльністю. Ми імпортували в Україну не заборонений, не санкційний, не кримінальний, не пов'язаний з якимось фінансуванням тероризму продукт за кращою ціною. Що ми робили не так?
— Так питання ніхто не ставить.
— Тому нам потрібно чітко розділяти: якщо це політика, то з квітня ми перестали імпортувати російський продукт. Не тому, що ми не хочемо це робити, а тому, що така політична воля в Україні.
Продуктопровід зупинили, оскільки там є питання з приватизації, наскільки я розумію. Причина зупинки мережі АЗС яка? Це ж винятково політичне рішення.
— Знову обговорюється можливість запровадження мит на російські дизельне пальне та зріджений газ.
— Я вважаю, що вводити мито на продукти, імпорт яких становить 85%, – повна нісенітниця. Доцільніше було б створити державну компанію в структурі міністерства, яка буде займатися імпортом нафтопродуктів з Росії. Це, напевно, має логіку.
Ця компанія забезпечить певну ціну для ринку, кінцевого споживача, стратегічних підприємств. Інакше це призведе тільки до підвищення цін. На цьому це все і закінчиться.
Податок на "трубу". По кому вдарять мита на дизель і автогаз з Росії
— Можливо, хочете щось додати наостанок?
— Для мені головне, щоб мене почули, що ми не є менеджерами Медведчука, не маємо жодних політичних чи фінансових зобов'язань перед жодною олігархічною групою чи компанією.
Я вам розкажу просту історію. Був момент, коли нашого чинного президента пов'язували з Ігорем Коломойським. Чому? Тому що він створив продукт, який продав через його канал. Якось так же було?
— Так.
— Це ж не означає, що він його людина? Чому в Україні всі повинні бути чиїмись і чимось комусь зобов'язаними?
— Я вас поверну до ваших же слів: "Це Україна, ми розуміємо, що без домовленостей тут не працює". Ви так сказали?
— Так, але домовленість не означає, що ми на когось працюємо. Люди організували Нісану зустріч, він приїхав у Росію, переговорив і домовився. Домовилися – працюють, не домовилися – не працюють.
Усе відбувається на особистих стосунках з людьми, це ж не приходить якась манна небесна.
— Тобто, за вашою логікою, я можу додзвонитися до Сєчина і про щось з ним домовитися?
— Якщо ви будете активним учасником ринку, будете Coral, Socar чи Trafigura, то чому ні?
— Socar уже коліна збила навколо Одеського припортового заводу (компанія хоче укласти з ОПЗ контракт на переробку газу на добрива за давальницькою схемою. – ЕП) і нічого не може зробити. Нема адмінресурсу – нема угоди. Не може вона побороти "найбільшу" компанію, яка називається "Агро газ трейдинг". Ви про таку чули?
— Ні.
— А компанія Socar не може її посунути.
— Так що це означає?
— Це домовленість. Тому й викликає питання, у кого з Нісаном відбулися ці домовленості?
— Домовленості можуть бути будь-які на етапі підписання договору учасниками процесу.
По дорозі до тих кабінетів він міг розмовляти зі мною, до міністрів ходити, до представників Порошенка чи групи ОПЗЖ. Можна ходити і розмовляти з усіма. Домовилися – воно і працює.
Але в підсумку є якась домовленість між двома учасниками: один – покупець, інший – продавець. Усе відкрито і відомо.