Автообмен налоговой информацией: чего следует ожидать?

Якось непомітно, на фоні риторичних баталій навколо законопроєкту 11416-д щодо підвищення податків, в Україні почався новий важливий етап подальшого розвитку вітчизняної системи оподаткування. 

Наприкінці вересня Україна успішно завершила перший обмін інформацією за стандартом CRS (Common Reporting Standard) з країнами-партнерами. Державна податкова служба отримала інформацію щодо фінансових рахунків українців від понад 50 іноземних юрисдикцій та, водночас, була надіслана інформація про відповідні рахунки нерезидентів в Україні до більш як 30 іноземних юрисдикцій. 

Серед цих юрисдикцій улюблені податкові гавані наших заможних співвітчизників, такі як Швейцарія, Велика Британія, Франція, Саудівська Аравія, Іспанія, Монако, Люксембург, Ліхтенштейн, Туреччина і т.д.

Мабуть варто нагадати, що стандарт CRS був схвалений Радою ОЕСР більш як 10 років тому, а саме 15 липня 2014 року, у рамках імплементації Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки. 

Довгий шлях приєднання до нього України тільки підкреслює важливість цієї події, адже посилюється контроль за своєчасністю та повнотою декларування доходів українців. Насамперед, підвищується ефективність правил нагляду за контрольованими іноземними компаніями. 

Автообмін дозволяє виявляти незадекларовані доходи у процесі протидії ухиленню від сплати податків фізичними особами, фактично це нове додаткове джерело інформації про фінансові рахунки податкових резидентів України від контролюючих органів країн світу, що беруть участь в обміні.

У спільній декларації міністрів фінансів країн G20, підписаній влітку цього року у Ріо-де-Жанейро, зазначається, що реалізація автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки є визначним досягненням. 

Це робить неефективними фінансову таємницю, ухилення від сплати податків, ускладнює оптимізацію, а також підвищує якість комплаєнсу у понад 100 юрисдикціях.

Фіскальний ефект обміну податковою інформацією насправді може бути достатньо відчутним для державного бюджету України, оскільки у світовій практиці він є одним із найефективніших глобальних інструментів у боротьбі з міжнародним податковим шахрайством. 

Достатньо зазначити, що, за оцінками ОЕСР, завдяки впровадженню CRS та інших стандартів обміну інформацією було повернуто податків на суму понад €107 млрд у формі донарахувань у період 2009-2021 рр.

Україна вперше доєдналась до обміну податковою інформацією за 2023 р. Для прикладу у 2022 р. в цілому по світу такий обмін відбувся за 123 млн фінансових рахунків на загальну суму €12 трлн.

В одному з останніх досліджень, присвяченому оцінці ефективності запровадження практики автоматичного обміну податковою інформацією у Данії, зазначається, що до 70% усіх активів, раніше приховуваних резидентами цієї країни в офшорних юрисдикціях, пройшли комплаєнс та стали видимими для податкової служби цієї країни. 

Хоча науковці зазначають, що подібний результат потребує значних адміністративних і політичних зусиль, оскільки сама по собі наявність інформації від третіх осіб про майновий стан і доходи податкових резидентів не призводить до викорінення практики ухилення від сплати податків.

У цьому контексті виникає логічне запитання – чого варто очікувати від автоматичного обміну в Україні?

Адже, слід нагадати, що за оцінками міжнародних інституцій (Global Financial Integrity, Tax Justice Network) тільки в офшорних юрисдикціях під контролем наших співвітчизників до початку повномасштабної війни знаходилось активів на суму близько одного ВВП України. За даними НБУ, обсяг валютної виручки, який щорічно не повертається в Україну, становить близько $7-8 млрд. 

Очевидно, що залучення до оподаткування такої бази теоретично дозволяє отримати суттєві податкові надходження, які точно не будуть зайвими для бюджету держави, сто відсотків податкових надходжень якої спрямовується на фінансування сектору оборони. Але це теоретично, а на практиці потрібне виконання низки умов.

Найголовніша – це наявність політичної волі вищого керівництва країни. Основний ризик відсутності такої волі може бути зумовлений тим, що в процесі обміну подібного роду чутливою інформацією та здійснення перевірок можна буде вийти самим на себе. 

Адже ні для кого не секрет, що у нашій країні найбільш заможні люди – це політики, урядовці, можновладці нинішні та колишні. Категорія публічних діячів (politically exposed persons) і не тільки, а в окремих випадках і досить звичайних державних службовців, ніколи не переставала дивувати наше суспільство своїми статками, які вони в будь-який спосіб намагаються приховати. 

Достатньо згадати, який шалений спротив чинився окремими політичними групами під час повернення до практики публічного оприлюднення своїх декларацій наприкінці минулого року. На жаль, в багатьох випадках побоювання щодо незаконного збагачення не були необґрунтованими. 

Як-то кажуть, кому війна, а кому матінка рідна. Винахідливі посадовці навіть в умовах повномасштабної війни знаходять можливості для збагачення. І є відчуття, що ті доходи, майно та активи, які вказуються в електронних деклараціях НАЗК – лише вершина айсбергу. 

Будемо сподіватись, що невидима підводна картина буде в подальшому суттєвим чином доповнена системним та систематичним обміном податковою інформацією з іншими країнами. 

І тут наступною умовою є належна інституційна спроможність та координація зусиль контролюючих органів, а саме, Державної податкової служби та Національної агенції з питань запобігання корупції.

За даними НАЗК, станом на 11 вересня 2024 року було подано 1 246 435 декларацій. У більш як 30% випадків подаються недостовірні відомості на суму більше 1,5 млн грн. 

Найкращі ліки від такої амнезії – листи "щастя" від податкової, підкріплені даними про іноземні рахунки. Отримана у процесі автоматичного обміну інформація може бути корисною, наприклад, якщо будуть проведені перехресні перевірки з даними електронних декларацій, а ще краще давніших паперових декларацій державних службовців, що мають зберігатись у відповідних державних установах протягом 75 років. 

І тут контролюючим органам не потрібно розпорошувати зусилля, рухаючись знизу догори. Достатньо розпочати цей процес у зворотному напрямку. Переконаний, ці зусилля не будуть марними, а державний бюджет України може отримати відчутні додаткові надходження у вигляді донарахувань на "помилково забуті" або приховані на іноземних рахунках активи. 

Чесно кажучи, навряд чи така політична воля буде у нинішньої влади, але вже для її наступників автоматичний обмін може стати досить дієвим інструментом наповнення державного бюджету, належного контролю за ухиленням від сплати податків та протидії корупції.