Современное лидерство: от безответственности до четкого видения

Під час дискусійної панелі "Архітектори майбутнього" на Global Leadership Forum у Києві, звернув увагу на те, які типи лідерства зараз стають актуальними у світі у зв'язку із змінами та викликами останніх років. І виявилося, що багато у чому саме поняття лідерства зазнало великих змін. 

Ще на початку мого виступу, я звернув увагу присутніх учасників форумі на те, що ми дали можливість виступаючому раніше зі сцени Роберту Сапольські стати лідером і використати нас для просування його ідей. Зробити нас їх апологетами. Що, власне, повністю відповідає його ідеям.

Він проявив лідерство, а ми проявили слухняність. Бо справжній лідер бере інформацію для себе і перетворює її на інструмент дії для інших. Саме на інструмент дії, а не на інструмент слідування (following), або створення "секти апологетів" своїх ідей.

Роберт Сапольски, виступаючи на форумі, сказав також, що важливим маркером лідера є контекст. Я згоден - контекст важливий. Але я вважаю такий підхід дещо обмеженим, бо і контекст, врешті-решт, є керованим. 

Не ти на 100% залежиш від контексту, а ти впливаєш на його зміну - я продовжую на цьому наполягати, вже більше 20 років працюючи над концепцію системно-рефлексивного управління.

Саме такий системно-рефлексивний підхід дозволяє розглядати адаптивність не як підлаштування під контекст, а як управління контекстом. І це, на мою думку, і є ключова ознака лідера - управління майбутнім, управління змінами. І все це через рефлексивну гру, через включення інших (їхніх інтересів і поведінки) в об'єкт свого управління.

Діалог

У мене близько 20 бізнесів, у яких приблизно в половині я є, так чи інакше, операційним керуючим чи активним візіонером. І в кожному з цих бізнесів різний тип лідерства. 

Наприклад, у дизайн-бюро, де артдиректор, мій партнер, людина, яка має гран-прі безлічі дизайнерських та креативних фестивалів.

Але при цьому я там залишаюся лідером, хоча мої здібності до дизайну без допомоги AI майже нульові. За рахунок чого ж тоді я там залишаюся лідером - за рахунок вміння побудови діалогу. 

Діалог - це те що дозволяє будувати інший тип лідерства. Але чи реалізовано це в Україні? Можливо, саме відсутність діалогу і є причиною кризи лідерства?

На жаль, так. Наприклад, за результатами досліджень Advanter Group, партнерство в Україні реалізовано лише в 15% компаній. Agile технології у 7%. AІ став інструментом всього у 6% компаній. Це все на поточний момент у 2024 році.

Про такий тип лідерства, як Quiet leadership взагалі у нас мова майже не йде. А це, можливо, своєчасний підхід створення простору випрацювання рішень, де всі переконані, що вони лідери. 

Тобто, ти створюєш простір для того, щоб вони проявилися як лідери. І тоді, знову таки, питання - хто лідер в такому випадку? (У системно-рефлексивному управлінні відповідь очевидна — той, хто створює простір узгодження інтересів).

Стримуючі фактори

То що ж є в реальності демоном, який нас стримує у процесі лідерства? Це банальна неспроможність до саморефлексії. До того, щоб бачити те, як особисто ми ухвалюємо рішення, і як ми діємо. 

А ще - спроможність нас самих управляти своїм власним процесом мислення. Відповідно, розвиток критичного, системного, адаптивного, стратегічного мислення і є першим і головним підґрунтям для формування leadership skills.

Також на мою думку, кейс-лідерство - тобто те лідерство, яке спиралося на досвіді - пішло в минуле. Ми напередодні фазового переходу - всі процеси стають експоненційними.

І приходить абсолютно інакший тип лідерства. Лідерства, яке базується, в більшому ступені, на візіонерстві - на спроможності, виходячи з форсайтів, футурологічних картинок світу, брати на себе візіонерську позицію, тобто створювати стратегічну візію, надихати нею інших, і впроваджувати її в життя.

При чому не лише на позиції генерального директора чи власника бізнесу, особливо для малого чи середнього бізнесу, а й на будь-який функціональній позиції. За нашим досвідом, наприклад, багато фінансових директорів несподівано стають ключовими візіонерами, а не лише маркетингові директори, як це часто було раніше.

Прориви замість підривів

Є ще одна важлива особливість. Світ став дивергентним - одночасно розгортаються протилежні тренди. Тут є простір і для "охоронців" - тих хто плекає традиційні бізнес-моделі. У них теж залишаться ринкові сегменти, на них теж будуть клієнти. У них теж будуть працювати щось типу "безкоштовне на три місяці", а потім щось ще. 

Але вже звичний нам disruption, і взагалі всю логіку підривних інновацій, нам потрібно замінити на логіку експонеаторів - тих, хто вміє управляти і лідирувати у рамках експоненційних процесів. Процесів, які дуже швидко змінюються.

Навіть якщо взяти просто переклад слова disruption, то скоріше за все правильно буде говорити про щось підривне, хоча нам звичніше називати такі зміни і інновації "проривом". Тобто проривний лідер, який створює якийсь прорив. Але насправді це лідер, який руйнує. А, як відомо, руйнівник це абсолютно не завжди будівельник.

З одного боку, дійсно, інколи, щоб побудувати щось нове, треба старе зруйнувати. Але абсолютно не факт, що той, хто вміє руйнувати він же вміє після руйнації на цьому місці побудувати щось нове.

Наприклад, чи є disruption-лідером Дональд Трамп? Так - є. Але чи будує він на місці зруйнованих традиційних процесів, норм та правил щось нове, окрім хаосу та переслідування власних егоцентричних інтересів?

Також можна назвати його challenge leadership - лідером який кидає виклик усій американській системі. Але при цьому він не несе жодної візії. А сьогодні, все ж таки, хотілося б говорити про лідера візіонера. Більше того, мої колеги переконані, що за деякими ознаками той самий Трамп більше схожий на такий тип лідера, як вождь.

Якщо метафорично, то альфа-самець баранів теж йде попереду стада і вся отара йде за ним, тому що думає, що він щось знає. Але він просто йде подалі від отари до свіжої не топтаної трави. Цей тип лідерства, на жаль, зараз плутають з чим завгодно. При чому плутають, як у нас в країні, так і у всьому світі.

Приклад. Саме зі сцени, де відбувалася дискусійна панель наш президент на представленні платформи "Зроблено в Україні" несподівано виголосив ідею "Український кешбек". І тут же на форумі доручив реалізацію цієї ідеї Міністерству економіки, яке тепер начебто за всіма ознаками стає лідером в цій темі? Чи не стає? Чи ким стає?

Ми і в бізнесі знаємо багато прикладів так званого безвідповідального лідерства. Це коли вкидається ідея - інколи абсолютно абсурдна, а іноді і ні - а потім можна скільки завгодно чекати, що її хтось реалізує. Або і взагалі забути за неї вже завтра. І це нічого спільного зі справжнім лідерством не має.

Це навіть не має нічого спільного за банальним менеджментом, який передбачає п'ять ключових умов: поставити задачу, спільно спланувати, дати ресурс, навчити та мотивувати, а потім проконтролювати. Це дуже схоже на лідера, який з броньовика вказує напрямок - а ви йдіть і потім розкажете, що там. Його теж, до речі, звали вождем.

Справжнє сучасне лідерство

Але, на моє глибоке переконання, справжнє сучасне лідерство з'являється через надання та створення можливостей. Створення можливостей для країни в цілому, створення умов та надання інструментів для розкриття потенціалу людей. 

Давати можливість людям помилятися - брати на себе відповідальність та реалізовувати сміливі плани.

Яскравий приклад - у нас і досі в країні немає такого важливого цивілізаційного процесу, як дієве банкрутство. Але ж це має бути обов'язковою ідеєю суспільства орієнтованого на ініціативність.

Ключовим фактором, який допомагає лідерам розкриватися - є допомога базовим процесам мислення: рефлексивного, системного, стратегічного, креативного і адаптивного. 

І вже потім йде саме адаптивність - це коли важливо плекати у лідерів не читкі "ватерфоли планування", а гнучкі підходи у власних діях. Давати їм можливість не боятися змінювати план дій в процесі досягнення мети. 

Так, традиційно мислити довгими, середніми і короткими горизонтами. Але постійно тримати в голові, що візійний процес - це один простір мислення, а стратегічний - інший. Він окремий від попереднього, але пов'язаний із ним — саме в той момент, коли зʼявляється нова візія має бути переналаштований процес стратегування. І так само на тактичному рівні є теж своє окреме лідерство.

Але тільки всі вони — лідери різних рівнів сенсів і дій —разом, у співпраці, можуть провести спільноту до бажаної мети - не важливо чи то бізнес, чи то окрема країна, чи то цілий світ.