Справедливость сломалась: предостережение для тех, кто будет строить Украину

Мені властивий романтизм у речах, в яких більше підійшов би цинізм. Але я завжди вважав це своєю перевагою, бо все ще здатен у майже 60 років радіти, як дитина, простим речам.

Зараз, коли в кожен український дім росія принесла кров, біль і смерті; коли життя, яке насправді є найвищою людською цінністю, звелося до статистики, я ще більше навчився цінувати прості речі: сонце зранку, свіже повітря, радість від спілкування з дружиною та дитиною, прогулянки двічі на день із своїми собаками.

Вчора у моєму житті був звичайний ранок. Я спокійно йшов до суду, як і під час усього судового процесу, бо совість моя чиста, і боролися ми за відновлення чистоти моєї репутації в очах громадськості. 

Мені не було страшно, бо найстрашніший день у моєму житті вже був: це було 8 січня 2020 року. День, коли іранські ракети збили у Тегерані наш літак. Тоді на моїй совісті могла опинитися кров безневинно вбитих 176 людей. 

І от це насправді страшно. Відповідати за чесні поступки не страшно. За свої рішення мені не соромно і зараз.

Ми не пропустили жодного судового засідання, ніколи не зловживали своїми правами, не спамили клопотаннями, не відводили суддів, прокурорів та секретарів судових засідань. 

Мої адвокати здійснили величезну інтелектуальну працю, за що я їм безмежно вдячний.

Також я безмежно вдячний кожному, хто висловив мені вчора слова підтримки. Їх було так багато — як від знайомих, так і від незнайомих мені людей, — що я просто не встигав реагувати.

Я тримався, але пекельний коктейль із почуття несправедливості та розчарування змушує мене розповісти про свій кейс, щоб застерегти таких романтиків, як я, які наразі обіймають публічні посади, або думають про це.

Застереження 1. "Репресивна машина" або кожен розуміє корупцію по-своєму

Мене звинувачують у корупційному злочині, це стаття 364 Кримінального кодексу: зловживання владою або службовим становищем.

Це стаття про використання службовою особою, наділеною адміністративно-розпорядчими функціями, наданих їй службових повноважень з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе або третіх осіб.

Тобто, щоб певне діяння було визнане корупційним, а не скажімо, просто недоброчесною поведінкою, особа повинна використовувати свої повноваження не на користь суспільних інтересів та інтересів служби, а проти них, наприклад, для особистого збагачення.

У моєму випадку, це підписання договорів, які, як вважає суд, я не мав права підписувати як неналежний суб'єкт.

Водночас, одкровенням для мене стали три речі:

1. Суду було абсолютно все одно, що до мене і після мене керівниками аеропорту було підписано 150 аналогічних договорів, і що без них аеропорт "Бориспіль" би зупинився. 

Це підтвердили усі без винятку свідки, обізнані з життям аеропорту "Бориспіль" періоду 2015-2016 років. Нагадаю, це було задовго до запровадження Prozorro, яке зняло більшість проблем із орендою в аеропорту "Бориспіль".

Також, суд жодним чином не дослухався до аргументів щодо того, що інтересами служби для сервісного державного підприємства в нашому розумінні є загальне економічне зростання: збільшення податкових надходжень до бюджету, сплата дивідендів власнику, тобто державі, зростання пасажиропотоку, збільшення кількості авіакомпаній. 

Тобто, що не можна витягнути із цієї піраміди "Дженга" один або два окремі договори, і розглядати їх так, ніби вони приймалися в умовах "ідеальних газів".

Я очолив аеропорт одразу після Революції Гідності. У 2014 році він мав 500 млн збитків і 6,89 млн пасажирів (на 1,5 млн менше ніж у 2012 році). 

Після закриття російського ринку та прольоту над територією рф у 2014 році ми одразу втратили ще мільйон пасажирів. Ці речі треба було терміново компенсовувати.

У 2017 році, коли я перейшов на посаду першого заступника генерального директора, ми мали вже більше 12 млн пасажирів, приростаючи в середньому по 20% на рік (середній європейський показник приросту пасажирів складав 5-7%) і ввійшли в топ рейтингів ACI Europe. 

У 2016 році увійшли до числа найбільших платників податків. Завершили 2017 рік із прибутком до оподаткування – 2,1 млрд грн.

2. Жодних незаконних особистих інтересів, фінансової, нефінансової або іншої вигоди, прокурор не доводив. Суд цілком влаштував аргумент, що договори просто були підписані, а інтерес третіх осіб вони презюмували. 

Хоча наш кримінальний закон вимагає його доводити. То ж маємо корупцію без корупції. Я діяв в інтересах невідомо кого і невідомо для чого.

3. Прокурор доводив, що я створював штучні перепони для роботи добросовісного контрагента, щоб звільнити ці площі під "свою" компанію. 

Добросовісним контрагентом був "Преса Трейд" олігарха-втікача Курченка, якого ми дійсно виселили. Не думав, що доведеться колись за це ще й виправдовуватися.

Застереження 2. У пошуках big fish та обшуки о 6 ранку

У 2019 році мене вперше викликали на допит до НАБУ по справі "незаконної оренди" в аеропорту "Бориспіль". Тоді я вже працював у МАУ. 

Детективи вже готували мені підозру, тому мій допит був формальністю. Мене допитували кілька годин. Питали про Майберга, про Коломойського, які не мали жодного відношення до тих договорів попередньої оренди. 

У 2019 році Майберг був моїм безпосереднім керівником у МАУ, хоча у нас уже був прихований від публічності корпоративний конфлікт. Детектив казав, що дуже хочете зіграти із Майбергом в шахи. Це мене здивувало. 

А на засідання суду для обрання запобіжного заходу слідчі принесли роздруківки, які мали б доводити мій зв'язок із Коломойським. Що характерно, посилалися на публікації у ЗМІ. Більше ні на що. Це мене теж здивувало. 

Ніколи не розглядав статті в ЗМІ підставою в судовому процесі, але для визнання підозри необґрунтованою їх виявилося достатньо. В суд на розгляд по суті ці роздруківки вже не несли.

Напередодні вдома у мене провели обшук. Приїхали о 6 ранку, зламали шлагбаум на в’зді до будинку. Приїхали вбрані приблизно так, як зараз наші хлопці на передовій. Для чого? 

Зустріли їх ми: моя дружина, моя 82-річна мама і 6-річна донька — у піжамах. Мені було страшно за трьох своїх жінок. У мене попросили всі мої гаджети та паролі від них. Все віддав, бо приховувати мені було нічого. 

Що вони шукали за сплином 4 років часу від інкримінованого періоду, не розумів. Телефони відкрив, один віддав. Ну ок, подумав я, не знайшли мільйони готівкою та компроментуючі файли у телефоні та на гаджетах — мають врахувати це під час досудового слідства.

Ні! Вони це не для встановлення істини роблять.

Застереження 3. "Як прибутки у руках умілого потрібного спеціаліста перетворюються на збитки"

Стаття 364 — з матеріальним складом. Тобто, щоб довести склад злочину, прокурор повинен був довести, що я своїми діями завдав шкоду. 

І не просто завдав, а що мої дії знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідками у вигляді шкоди. І от тут найцікавіше. Три тези:

• Аеропорт укладав договори до моменту, поки їх не укладе Фонд. Тобто, якби договір з Фондом держмайна був укладений через два місяці, як того вимагали нормативні акти, а не через два роки, як це відбувалося на практиці, то період "незаконної оренди" скоротився би на відповідний строк.
• Шкода розрахована шляхом віднімання від більшої цифри "можливої теоретичної суми", яку умоглядно навів оцінювач, меншої суми (суми за договорами попередньої оренди) за весь період дії цих договорів.
• Суд вийшов з логіки, що упущена вигода почала наступати в день, коли аеропорт уклав такий договір (ніби в цей день там міг звідкись з'явитися дуже щедрий орендар), а закінчилася, коли Фонд нарешті уклав свій договір. При цьому вина в тому, що це відбулося через два роки, а не через два місяці, за логікою рішення суду, моя, а не Фонду держмайна.

І окремо про те, як суд враховував експертизи сторони захисту. Коротко. Ніяк.

Але суд цілком влаштувало, що оцінювач сторони обвинувачення, який вирахував цю космічну суму, яку нібито повинні були платити орендарі, не був попереджений про кримінальну відповідальність і взагалі допитувався як свідок. 

У суді він прямо підтвердив, що не досліджував ринок, а рахував виключно з тих договорів, які йому дав детектив. Це були договори за 2018-2019 рік, на підставі яких він розраховував вартість оренди у 2015-2016 років. 

Під час допиту сказав, що якби детектив надав інші договори — рахував би по-іншому.

Суд ніяк не зупинило застереження рецензії Фонду держмайна на Звіт оцінювача через недоцільність ретроспективної оцінки, якщо дата її складання суттєво відрізняється від дати, на яку потрібно оцінити об'єкт (у нашому випадку різниця складала 4 роки), а також те, що такі оцінки можуть робити лише дуже фахові оцінювачі, а фахівець, залучений слідчими до справи, напередодні був позбавлений свідоцтва оцінювача за неякісну оцінку (свідоцтво відновив).

Не взяв до уваги суд й інші "незручні" цифри та факти і "про всяк випадок" упустив їх у рішенні суду. 

Усі площі аеропорту "Бориспіль", зокрема, всі площі дьюті-фрі та заклади харчування у терміналі D у 2014 році були передані Фондом держмайна в одні руки, нині "підсанкіційні" через свого білоруського бенефіціара Артура Гранца. Враховуючи, що ці площі були передані в оренду через найчесніший на світі конкурс і на найбільш конкурентних умовах, ми просили врахувати принаймні їх як аналогічні об'єкти. 

Тим більше, вони і є аналогічними за площею, функціональним призначенням та, власне, ціною.

Ідучи на публічну службу, я ніколи не очікував, що отримаю вдячність або визнання. Більше того, я чудово усвідомлював усі ризики. Але марно вважав, що бути чесним достатньо, щоб відстояти потім своє ім'я. Виявилося, ні. 

Поки ні, бо ми, звісно, будемо апелювати до вищої інстанції. Впевнений, там горизонт моєї справи буде розширено.

Але мене бентежить якість тих управлінців, які прийдуть на нашому досвіді будувати нову країну. У мене є для них кілька спостережень із власного досвіду.

1. Ніколи і нічого не підписуйте, бо це апріорі означає, що ви як підписант договору дієте на користь третіх осіб, тобто сторони договору!
2. Не варто дбати про результати діяльності підприємства, ваші KPI не мають жодного відношення до інтересів служби. Закон не на вашій стороні, якщо ви ефективний управлінець, бо у вас завжди багато складних задач і жодного простого рішення.
3. Це для вас, як керівника підприємства і державника, "ларьки з пресою Курченка" — бізнес, якому не місце в аеропорту "Бориспіль". А для САП — це добропорядний контрагент. Тож, добре думайте, перш ніж приймати рішення "в дусі часу".
4. Репресивна машина обов’язково попрацює над тим, щоб знищити вашу людську гідність, тиснути на ваші найлюдяніші риси, апелювати до почуття провини перед близькими. 

У вас з'явиться відчуття, що ви винні від самого початку, і що вам потрібно звикати до всіх обмежень, осуду та забути про свої права. Вони хочуть вас знищити. Слабших раніше, сильніших — пізніше.

5. Шкоду порахують так, як їм треба. За це можна не перейматися. Бо будь-яка оцінка "дуже суб'єктивна", як сказав оцінювач під час допиту. Головне, розуміти, куди вітер дме.

З іншої сторони, я чітко розумію, що суд ухвалював рішення, виходячи саме з того закону, який діє. Тож, у мене погана новина. Під нього підпадають усі, хто ухвалює хоч найменші рішення у публічному секторі. А далі тільки питання часу, коли прийдуть за вами.

Бо не приходять вони тільки до тих, хто нічого не робить. І ще до тих, хто "амністувався" за строками давності до 2014 року. Тож, тепер у полі зору новоствореної антикорупційної вертикалі ті, хто у 2014 році повірили у вікно можливостей для нової України.

Так з порядку денного шулерським методом зникли неповернені мільярди Януковича, бурштинові королі, ті, хто торгував з ЛНР і ДНР, розкрадав армію, торгував незалежністю — усі, хто привів нашу країну у 24 лютого 2022 року.

Якщо посадити Омеляна, мене, Шульмейстера, Пивоварського, Косована (щоб не наврочити, більше нікого не називатиму) і є їх метою, то щось із справедливістю в Україні пішло не так. Вона зламалася в зародковому стані.