Снижение налогов во время войны — своевременно

Нещодавно мій колега з Економічному штабу Гліб Вишлинський (ГВ) опублікував блог. Він вважає, що проведення податкової реформи "не на часі".

Маю відреагувати для того, щоб розкрити сутність ідеї реформи і пояснити чому саме у 2023 році є найкраща можливість для її проведення.

ГВ: "Якщо коротко, то вона передбачає зниження податку…".

Ні. Якщо коротко — сутність реформи у зміні логіки оподаткування, знищенні економічного сенсу корупції, покращенні умов інвестування в економіку України.

ГВ: "По-перше, яку проблему намагаються вирішити автори реформи? Тут, як часто буває, ми бачимо вже готове рішення, хоча ніхто ще не обговорив проблему і інші варіанти її розв'язання".

Хотів би нагади шановному Глібу Вишлинському, що обговорення проблематики ведеться з 2014 року. Що наші команди (Громадянська платформа "Нова Країна", РПР, команда ліберальної податкової реформи, команда законопроекту 3357, команда ПнВК та інші) провели багато форумів, досліджень, експертних обговорень. 

"Інші варіанти" рішень вже апробовані державою. 

Отже проблеми, які потребують рішень і можуть бути повністю або частково вирішені за рахунок податкової реформи:

1. Низькі темпи економічного зростання до війни. Зараз, за прогнозами Міністерства економіки, можна говорити про мізерні темпи відновлення економіки (4% у 2023 порівняно з падінням у 35% у 2022 році), якщо не ухвалити проривні рішення. 
2. Високий рівень тінізації економіки. За різними оцінками, 30-45% економіки є неофіційною. 
3. Низький рівень економічних свобод. Україна — 126 в рейтингу економічної свободи, 77 в рейтингу Global entrepreneurship index.
4. Високий рівень корупції (в тому числі в податковій сфері). За різними оцінками, в митній та податковій сфері це 100-300 млрд грн щорічно. 
5. Високий рівень оптимізації (ухилення від сплати) податків. До 90% бізнесів змушені шукати спосіб оптимізувати виплати заробітної плати, 70% оптимізують сплату ПДВ тощо. (Дослідження Advanter Group.)
6. Високий рівень тиску податкової на бізнес (блокування податкових накладних, вимагання хабарів, відмова відшкодування ПДВ тощо — більше 20% підприємців стикнулися з таким явищем протягом останніх 2 місяців).
7. Відсутність доступу бізнесу до фінансового ресурсу — вже мова не про "довгі дешеві" гроші, а про хоча б якісь адекватні.
8. Недостатній ефект реформ податкової системи — в першу чергу адміністрування податків — проведених з 2014 року. 
9. Низький рівень іноземних інвестицій і внутрішніх капітальних інвестицій.
10. Сировинний характер економіки і експорту України.

Завданням для команди, яка готує обґрунтування податкової реформи, було знайти спосіб оптимального але радикального рішення, що дало б найбільший ефект для вирішення згаданих проблем.

ГВ: "автори податкової реформи … приймають як аксіому, що ані корупцію, ані продажні суди, ані рекет правоохоронців, ані владу олігархів навіть під час війни влада подолати не може".

Це, на жаль, абсолютно помилкове твердження. Або свідоме викривлення шановним Глібом Вишлинським ідеї, яка неодноразово йому була донесена. 

Саме на викорінення корупції, продажних судів, рекет спрямована податкова реформа. Чому саме вона і саме в такий спосіб?

Корупція, продажні суди, місцеві "барони", рекет правоохоронців та багато інших негативних явищ в Україні є наслідком. Ми роками б‘ємося з проявами, а не з причиною. 

Ще у 2014 ми з Валерієм Пекарем і Андрієм Заблоцьким запропонували термін "Корупційна Гідра", як метафору одного з проявів тієї "глибинної держави", проти якої ми боремося.

"Відрубання голів" безглузде, бо Гідра швидко адаптується до адміністративних чи кадрових змін ("відростають нові голови").

Тому ключовим рішенням є знищення "живильного середовища" Гідри — тобто треба прибрати корупційну Гідру від джерел збагачення.

Такими джерелами є:

• Державні закупівлі (ProZorro суттєво звузив це джерело. Подальші кроки — галузевий контроль, активізація АМКУ).
• Комерційна діяльність (закупівлі і продажі) державних підприємств. Впровадження корпоративного управління — хоча це і був правильний крок — не викорінило негативні явища. Тому необхідна тотальна приватизація. 
• Державна регуляція. Впровадження регуляторної гільйотини знов стало пріоритетом.
• Податкова система та митниця (це джерело, власне, і обговорюємо зараз).

Тобто у всіх напрямках йде робота над тим, щоб прибрати економічний сенс існування корупції.

Помилкою буде вважати запропоновану податкову реформу як "зниження податків". Мова йде про знищення економічних передумов корупції і неофіційної економіки.

Але цього разу драйвером є не адміністративні зміни — бо допоки залишається економічний сенс в "чорному" і "сірому" ринку, в економічній корупції, будь які адміністративні зміни не є достатньо ефективними.

Тому реформа є комплексною, в ній "ставки податків" є результатом економічного і поведінкового моделювання задля знаходження оптимального рівня, який дозволяє максимізувати ефект "обілення" економіки і надходжень до державного бюджету.

ГВ: "Чи правильно взагалі ухилятися від податків під час війни твоєї країни за незалежність?"

70% підприємств допомагають ЗСУ, ТрО і реалізують гуманітарні проєкти — і це за умов, що майже 40% підприємств зупинені.

Бізнес є ефективним в багатьох питаннях постачань амуніції, продуктів харчування і медикаментів. З урахуванням недостатньої довіри до держави цілком зрозуміло, що бізнес віддає перевагу спрямувати гроші на безпосередню допомогу там, де вона потрібна, а не на годування корумпованих чиновників.

Чи готовий бізнес чесно сплачувати податки? Так! І тому бізнес просить державу створити для цього необхідні умови.

Прибрати податківця, який вимагає хабарі і шантажує блокуванням податкових накладних. Зробити рівень податків адекватним рівню розвитку економіки. Дати можливість стати конкурентоспроможними на міжнародних ринках. Дати можливість вижити і повернути робочі місця.

Дослідження проблем бізнесу чітко свідчать, що самі по собі податки — це 6-7 за пріоритетом проблема для бізнесу саме через те, що бізнес адаптувався до надвисокого їхнього рівня за рахунок оптимізації.

Але пріоритетні проблеми — відсутність доступу до фінансового ресурсу (кредити, інвестиції), низька платоспроможність клієнтів — якраз і вирішуються за рахунок податкової реформи.

Саме так ми можемо прибрати корупційну ренту в обсязі близько 150 млрд гривень, перерозподілити її між самим бізнесом і зростанням надходжень в бюджет.

Зрештою, бізнес частину грошей спрямує в розвиток (капітальні інвестиції), частину — в збільшення зарплат.

Уявіть собі, що зараз відбувається все навпаки!

150 млрд гривень забрано в бізнесу не тільки через корупцію.

Ще така ж сума — 150 млрд грн! — забрана в бізнесу як переплата до бюджету, не відшкодований ПДВ і той ПДВ, блокування якого оскаржує бізнес.

Отже в умовах, коли через високі ставки кредитування економіки майже припинено, податкова не лише залишається корумпованою, але й ще заблокувала 150 млрд гривень коштів бізнесу.

Додам, що 89% підприємців готові до нового суспільного договору, в якому держава гарантує зниження податків, а бізнес повну їх сплату.

ГВ: "…чи в принципі можна таку реформу проводити під час війни.

Відповідь очевидна: так. Потрібно скористатися тими можливостями, які в нас зараз з‘явилися.

ГВ: "Звісно, що під час війни, коли дефіцит бюджету щомісяця і так від 3 до 6 млрд дол., ризики є набагато вищими. Помилка може запустити спіраль гіперінфляції".

Чи було обгрунтування, розрахунки, моделювання, обговорення при введенні у квітні 2022 2% податку з обігу? Або щодо інших питань? Наприклад, збільшення соціальних виплат і виплат військовим.

Зазначу, що тут я повністю на боці влади, яка мала ухвалювати швидкі рішення і тим більше вважаю, що наші військові, їхні сім‘ї мають отримувати значну підтримку — але економічні інструменти могли б бути більш ефективними.

Показово, що це не дивує частину наших колег.

Але сам факт відкритого обговорення нової податкової реформи вже викликає такий спротив.

Чому саме 10-10-10(+3) так перелякала корупціонерів зрозуміло.

Але чому й наші міжнародні партнери обережні в оцінках? Очевидно, причина інша.

Так, шановний Гліб правий, що рішення мають прийматися зараз з урахуванням можливих негативних наслідків. В тому числі з урахуванням шкоди від вчергове змарнованого шансу України на радикальні зміни і економічний прорив.

Обережність міжнародних партнерів зрозуміла — багато років непередбачуваність дій держави, зміна "правил гри" заднім числом, корумпованість робить Україну ризикованим партнером.

Так, у світі існує стереотип, щодо збільшення податків під час війни. Але є й інші успішні приклади. Є особливість розвитку України — і правильне розуміння причин недостатньої потужності економіки — є важливою для вибору варіантів рішень.

Тому пріоритетною стає співдія з міжнародними інституціями у таких чутливих реформах, як податкова.

Але ще одне, що я постійно чую від економістів і керівників міжнародних організацій — Україна на жаль не бере на себе лідерство в економічній візії, в обговоренні (з цифрами і моделями) реформ.

Фактично, ми "не купуємо лотерейний квиток".

Вже зараз зрозуміло, що нам потрібна на роки наперед підтримка партнерів — у відновленні, у модернізації економіки, у покритті дефіциту бюджету.

В найгіршому сценарії додатковий дефіцит бюджету за умов податкової реформи – це 3% ВВП, хоча зараз дефіцит більше 30% ВВП.

"Вартість" податкової реформи – менше 1% вартості проєктів, які Україна представила на конференції в Лугано.

Ось про це і треба говорити з нашими партнерами. Нам потрібно викорінити корупцію, обілити економіку і для цього нам потрібна тимчасова додаткова фінансова підтримка.

Замість купівлі нам "риби", Захід може подарувати нам "вудку" — і тим самим зменшити нашу потребу у міжнародній допомозі на майбутнє, бо економічне зростання дасть Україні можливість швидше стати самодостатньою в економічному сенсі.

Саме зараз маємо унікальний шанс для проведення реформи, коли велику частину ЄСВ і ПДФО (70%!) держава сплачує сама собі — отже можна безболісно провести лібералізацію податків на працю.

Коли прибуток в підприємств суттєво впав і можна не просто знижувати податок на прибуток, а й впроваджувати податок на виведений капітал.

Коли зниження ПДВ стимулюватиме попит і робитиме економічно невиправданою оптимізацію з боку бізнесу.

Коли рівень річної інфляції, окрім зрозумілих ризиків, створює якраз позитивну можливість для проведення реформи.

Коли ми лише готуємося до вступу до ЄС і маємо перехідний період для поступової гармонізації податкових систем (отже маємо ще час на реформу).

Коли задля залучення інвестицій ми мусимо пропонувати привабливі (а не гірші) умови для інвесторів.

Коли ми прагнемо побудувати державу без корупції, з відповідальними громадянами і бізнесом, що сплачує податки.