Деревообрабатывающая отрасль в условиях войны: проблемы и пути решения

На території України, де ведуться бойові дії, крім тортур та грабежу мирного населення, орди окупантів на своєму шляху цілеспрямовано руйнують підприємства, інфраструктуру та логістику різних ланок економіки. 

Техніку, таку як вантажівки, тягачі, трактори, комбайни тощо, а також усе вціліле обладнання та устаткування, на жаль, вивозять в росію або знищують на місці.

Деревообробні підприємства Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Миколаївської, Житомирської, Луганської областей частково або повністю призупинили свою діяльність, а в деяких випадках – знищені чи розграбовані окупантами. 

Для відновлення потрібно чимало часу та ресурсів, що створює ризик для їх остаточного занепаду. Адже без своєчасної державної цілеспрямованої підтримки бізнес не може справитися з задавданою війною шкодою. 

Такі підприємства формували і після відновлення діяльності можуть продовжувати формувати значні об’єми валютної виручки, залучати найманих працівників і тим самим підтримувати діловий оборот та відновлення економіки.

Натомість підприємства різних форм власності на територіях поза бойовими діями мають достатньо часу, а також ресурсів не лише для відновлення господарської діяльності в умовах воєнного часу, а й можуть нарощувати об’єми виробництва. 

Багато підприємств ситуативно опинилися у привілейованому становищі, інші – у критичному стані. 

Загальні проблеми деревообробного бізнесу в умовах війни

Кадровий голод

Масове переселення мирного населення з зон бойових дій зумовлює надлишок кваліфікованої робочої сили для підприємств західного регіону України, натомість для виробництв, які не спроможні до швидкої релокації виробничих потужностей – відсутність працівників. 

Крім того, за специфікою виробництва у деревообробній галузі працюють переважно чоловіки призовного віку, які в гарячих точках беруть зброю, а не приступають до роботи за верстатами.

Втрачена логістика

У західних областях України логістична інфраструктура, виробничі ланцюжки, поставки сировини та збут, робота банківської системи, діяльність органів місцевого самоврядування тощо майже не порушені, в той час, як в місцевості бойових зіткнень всього цього нема, що унеможливлює нормальну роботу, пов’язану з організацією виробництва та подальшого збуту. 

Проблеми з доступом до сировини

Виробничі потужності, розгорнуті в найбільш заліснених областях західної України, мають безперебійний доступ до сировини, в той час, як підприємства в зонах бойових зіткнень фізично не можуть забезпечити себе сировиною. 

Заміновані поля, дороги, ліси унеможливлюють заготівлю та доставку сировини до місць переробки.

Втрата клієнтської бази

Зовнішньоекономічна діяльність більшості деревообробних підприємств поза межами вторгнення російської армії також збережена, натомість виконання контрактів підприємствами, які перебувають в умовах збройного протистояння, є фізично неможливим. 

Отже, багато деревообробних підприємств ризикує безповоротно втратити клієнтську базу, а з ними – багаторічну історію ділової співпраці, ринки збуту та відповідно — дохід. 

Очевидно, що іноземні клієнти та споживачі, які мають постійну потребу у продукції з дерева будуть шукати нових постачальників і малоймовірно, що повернуться до тих українських, які не змогли в короткі терміни вирішити всі проблеми з відновленням виробництва, логістикою тощо.

Загальною для всієї лісової галузі проблеми є те, що Forest Stewardship Council (FSC) та Programme for the Endorsement of Forest Certification (PEFC), світові меблеві ритейлери (IKEA, JYSK, XXLUZ, HOMECENTER тощо) припинили роботу з перевірки легальності походження деревини на території України, а відтак перестають купляти перероблені українські товари з доданою вартістю все більше іноземних компаній. 

Ця проблема потребує комплексно якнайшвидшого вирішення в урядових та дипломатичних колах.

Відсутність паливно-мастильних матеріалів та запчастин

Забезпечення паливно-мастильними матеріалами, запчастинами до техніки та обладнання деревообробних підприємств центральної та західної України зберігається на достатньому рівні через фактор межування з державами ЄС, де можна задовольнити вказані критичні потреби в короткі строки. 

Так само як і доступ до транспортних послуг і кількість та якість перевезення вантажів зберігається на прийнятному рівні, що зовсім недоступно для підприємств, які залишаються під обстрілами.

Фізичні обмеження в діловому обороті

В областях, які не постраждали від прямого вторгнення, зменшено кількість блокпостів, відсутні обмеження пересування, комендантські години запроваджені лише в нічний час, відсутня велика кількість озброєних людей у громадських місцях тощо. 

В цілому відновлюється діловий оборот, що значно посилює ділову активність та спрощує умови для ведення бізнесу. 

В той час, як деревообробні підприємства, розташовані у фронтових та прифронтових зонах позбавлені елементарних умов та можливостей провадження господарської діяльності. 

І навіть після звільнення територій від окупантів, потрібно багато часу для налагодження безпечної роботи.

Захоплення звільненої ніші на європейському ринку

Нещодавно ЄС затвердив п’ятий пакет санкцій проти росії. Ембарго торкається деревини та товарів, виготовлених з неї. Під заборону потрапили навіть товари, які були виготовлені з російської деревини у третіх країнах, наприклад, у Китаї. 

Звільнену нішу на європейському ринку товарів, які виготовляються з дерева потрібно якомога швидше зайняти нашим виробникам. 

Отже, українському уряду потрібно негайно адміністративними та іншими методами стимулювати розвиток лісової та деревообробної галузі, надавати преференції постраждалому бізнесу.

З цього виникають етичні зобов’язання деревообробного бізнесу України не конкурувати, а співпрацювати один з одним, маючи на меті взаємну підтримку. 

Так само описана ситуація вимагає від національного уряду створити хороші умови для релокації постраждалих підприємств в безпечні місця, їх повноцінного відновлення господарської діяльності та нарощування об’ємів виробництва, забезпечення загальних умов розвитку лісової галузі.

Справедливо відзначити, що за місяць війни Кабінет Міністрів України уже багато зробив для відновлення економіки.

Це і підтримка підприємств, які працевлаштовують тимчасово внутрішньо переміщених осіб, у формі додаткових виплат, і зниження податків, і надання вигідних кредитів для малого та середнього бізнесу, і виплати населенню, які надають тимчасовий прихисток, і запровадження пільгового періоду подачі податкової та іншої звітності тощо.

Однак, впроваджених урядом лише таких заходів, на мою думку, недостатньо для ефективного відновлення роботи усіх підприємств деревообробної галузі, особливо приватних, особливо тих, які безпосередньо постраждали від війни (втрата майна: верстатів, приміщень, капіталу, ринків збуту, робочої сили тощо). 

Складається суперечлива ситуація, коли загальні урядові заходи створюють привілеї тим господарюючим суб’єктам, які і так опинилися у вигідному становищі у порівнянні з колегами з зон бойових зіткнень. 

Тому цільова державна підтримка потребує удосконалення не тільки для забезпечення справедливості, а й для швидкої практичної допомогти постраждалим деревообробним підприємствам, щоб вони змогли відновити довоєнні обсяги та ще й наростити виробництва.

Як держава може допомогти постраждалим від війни підприємствам? 

На загальнодержавному рівні потрібно започаткувати програму, за якою деревообробним підприємствам, постраждалим від війни, надати можливість безоплатного користування земельними ділянками або майновими комплексами комунальної чи державної власності, придатними для організації виробництва. 

Реалізувати вказане у тих областях, в яких збережено темпи ділової активності і не йдуть бойові дії. 

Передбачити можливість для приватних підприємств, які постраждали від війни, можливість отримувати в довгострокове безоплатне використання виробничих потужностей (цехів, майнових комплексів, обладнання тощо) лісогосподарських державних підприємств. Особливо тих державних підприємств, які здійснюють так звану "державну переробку" лісу.

Відкрити для деревообробних підприємств, які втратили виробництво через війну, безперешкодний доступ до лісосировини за фіксованими цінами або передавати їм сировину з можливістю відстрочки оплати на умовах визначених урядом.

Детінізувати ринок деревини, пиломатеріалів та відходів від перероблення деревини. Зокрема, зобов’язати державні лісогосподарські підприємства продавати всю продукцію (палетну дошку, пиломатеріали та відходи від перероблення деревини, дрова) лише на прозорих аукціонах. 

Це унеможливить зловживання та неефективне використання природних ресурсів, а також відкриє деревообробному бізнесу з постраждалих областей доступ до продукції лісгоспів, яка роками приносила користь корупціонерам лісової галузі, а не деревообробній галузі в цілому. 

Таким чином, купляючи готову продукцію лісгоспів та експортуючи її за кордон, більшості постраждалим деревообробним підприємствам вдасться зберігати свою частку на ринку.

Припинити інші інтелектуальні "схеми" використання лісових ресурсів (зловживання), в тому числі – так звану "державну переробку лісу" на базі лісгоспів. 

На жаль, сьогодні виглядає так, що корупція – причина, а війна – наслідок! Скільки систем ППО чи бронетехніки, літаків або іншого військового спорядження для ЗСУ можна купити за кошти, які через масштабні "схеми" щорічно втрачають різні рівні бюджетів? Питання відкрите та риторичне.

У зв’язку з війною європейські транспортні компанії відмовляються надавати транспортні послуги українським компаніям та на українській території або передавати їм власний транспорт для перевезень на будь-якому правовому титулі. 

Однак, сьогодні є багато транспортних компаній за кордоном, заснованих саме українцями, в яких працюють українські водії. На жаль, інша юрисдикція таких перевізників не дозволяє користуватися функціоналом українського "Електронного кабінету перевізника". 

Сервіс доступний тільки для тих юридичних осіб, які зареєстровані в Україні. Через цей бюрократичний нюанс немає можливості зареєструватись українським водіям призовного віку ("реєстрація водіїв 18-60") та безперешкодно перетинати кордон, перевозячи життєво важливі вантажі, на вантажівках з іноземною реєстрацією. 

Власне українського транспорту фізично не вистачає для задоволення надмірного попиту на перевезення. Це суттєво перешкоджає відновленню та нарощуванню експортного потенціалу, забезпеченню безперебійної логістики та руху капіталів. 

Уряду України необхідно наполегливо працювати над збільшенням кількості дозволів для національних перевізників, у тому числі за рахунок дозволів, наданих перевізникам із держав-партнерів. 

Або домогтися запровадженням бездозвільного режиму всіма країнами ЄС. Про це також закликають інші представники деревообробного (меблевого) бізнесу.

Потрібно заборонити експорт всієї української деревини в необробленому вигляді. Офіційно включити деревину до переліку стратегічних товарів необхідних для відновлення української економіки.

Якнайшвидше припинити продажі необробленої деревини на експорт за прямими договорами (лісгоспів АПК та підприємств Держлісагентства). 

Ухвалити остаточно проект Закону України "Про ринок деревини" в якому, з однієї сторони – закріпити архітектуру прозорого, відкритого ринку деревини, пиломатеріалів, відходів від виробництва (тобто однакові правила для всіх з прозорим та відкритим доступом до сировини), а з іншої сторони – передбачити заходи та умови роботи ринку в умовах воєнного стану, тобто пільгові умови для постраждалих підприємств.

Також потрібно запровадити безвідсоткові кредитні лінії, цільові пільгові кредити для тих деревообробних підприємств, які втратили виробничі потужності або зазнали інших втрат від воєнних дій. 

Для господарств лісової галузі потрібно створити умови, щоб активно розвивалися і змогли захопити звільнену росіянами частину європейського ринку продукції з дерева. 

Війна зумовила зростання цін на ресурси і ця тенденція продовжується. Відповідно, на часі перегляд розмірів рентних та інших обов’язкових платежів та зборів, які оплачують державні лісогосподарські підприємства за використання лісових ресурсів. 

Адже це допоможе суттєво збільшити дохідність різних рівнів бюджетів та покращити загальний стан економіки. 

Одночасно, варто розглянути запровадження диференційованої рентної плати та податкове навантаження для державних підприємств, деревообробного бізнесу з урахуванням критеріїв: територія розташування, обсяги виробництва, наявність чи відсутність вцілілих лісових ресурсів в регіоні тощо. 

Податкове навантаження в областях, постраждалих від війни, можна суттєво зменшити і за рахунок гнучкості забезпечити справедливість, також сталість відновлення економіки та ділового обороту.

Отже, центральні органи державної влади, профільні громадські асоціації та зацікавлений бізнес мають оперативно розробляти та спільно ухвалювати взаємовигідні рішення, адже будь-яке зволікання завдає шкоди економіці та конкурентоздатності українській галузі деревообробки та лісовій галузі на Європейському та інших ринках.

Нульова толерантність до корупції, запровадження однакових правил для всіх учасників ринку деревини, створення пільгових умов для бізнесу, котрий втратив виробничі потужності в умовах війни – це ті мінімальні заходи, які вже потрібно для відновлення нормальної роботи економіки та розвитку лісової галузі, відновлення ділової активності та підтримки бізнесу.

Лише взаємодопомога, швидкі комунікації поміж владою та бізнесом, дієва державна підтримка допоможуть вирішити нагальні проблеми господарюючих суб’єктів та закласти основи для подальшого розвитку вітчизняних підприємств різних форм власності в умовах війни.