"ЗиПСОваный" газ

МВФ, ЄС, українські і закордонні експерти, "Нафтогаз" і газотрейдери тривалий час наполягали на впровадженні в Україні повноцінного ринку газу, вимагаючи від українських урядів скасування неефективного режиму покладання спеціальних обов’язків (ПСО). 

Нарешті, використовуючи сприятливу світову кон’юнктуру цін на газ, чинний уряд зважився частково лібералізувати торгівлю газом для потреб населення з 1 серпня поточного року, залишивши в силі режим ПСО для теплокомуненерго до 1 травня 2021 року. 

З ліквідацією ПСО (навіть не у повному обсязі) більшість експертів пов’язували надію ліквідувати негативні явища у газовому секторі – нарощування боргів між контрагентами, корупцію, несанкціонований відбір газу з ГТС, ціновий арбітраж, фейкових споживачів. 

Перші три місяці функціонування ринку газу для побутових споживачів показали, що проблеми нікуди не поділися. 

Головним відкриттям першого кварталу функціонування ринку газу для побутових споживачів стало усвідомлення того, що без додаткових заходів з боку уряду і парламенту ситуація з боргами за спожитий газ не покращиться. 

Днями українськими онлайн медіа прокотилася заява Асоціації постачальників енергоресурсів про те, що за даними Держстату, борг населення за спожитий природний газ перевищив 21,1 млрд грн, а кількість побутових газових боржників сягнула 60%.

Заради справедливості маємо зауважити, що, згідно з даними того ж Держстату, сукупний борг населення за спожитий газ скоротився впродовж серпня-вересня 2020 року майже на 0,5 млрд грн, але очевидно, що початок опалювального сезону не дозволить розвинути цю позитивну тенденцію. 

Не сприятиме скороченню боргів й урядова заборона відключати боржників від постачання газу і нарахування їм пені під час карантину.

Експерти сподівалися, що впровадження ринку газу для побутових споживачів з 1 серпня 2020 року спроможне покращити стан розрахунків у галузі і скоротити обсяг взаємних боргів, які у газовому секторі досягли просто катастрофічних масштабів. 

Станом на середину вересня поточного року борг регіональних газопостачальних компаній перед "Нафтогазом" становив 23,6 млрд грн, борг газорозподільних компаній перед ОГТСУ і "Укртрансгазом" за несанкціонований відбір газу з газопроводів – 35 млрд грн. 

Борг теплокомуненерго за постачання газу для виробництва тепла й електрики склав захмарні 44,5 млрд грн. Як ми бачимо, сукупні комерційні борги суб’єктів господарювання між собою значно перевищують борги населення. 

Ще у середині вересня "Нафтогаз" поінформував, що компанія РГК, яка контролює 68% роздрібного ринку газу в Україні і заборгувала йому майже 13 млрд грн, після скасування ПСО на роздрібному ринку газу зупинила виплату накопичених боргів, паралельно активувавши зусилля з лобіювання законопроекту про списання газових боргів перед "Нафтогазом". 

Такий песимістичний фінал став можливим значною мірою завдяки існуванню режиму ПСО, який діяв впродовж 2015-2020 років.

Традиційно газовий сектор вважається однією з найбільш корумпованих сфер в Україні.

Умови постачання газу з Росії в Україну були предметом політичних переговорів на високому рівні до кінця 2015 року, відколи припинилося постачання російського газу в Україну. 

Багато відомих українських бізнесменів, наближених до влади, заробили свої статки на постачанні дешевого газу з Росії. 

Для українських політичних еліт роками було набагато вигідніше у політичному та фінансовому плані експлуатувати дешеві енергетичні ресурси з Росії, а не реформувати енергетичну галузь України, підвищувати енергоефективність, впроваджувати енергозберігаючі технології та покращувати енергетичну безпеку. 

Як наслідок, незважаючи на власні ресурси, Україна залишається відчутно залежною від імпорту газу (30% у 2019 році). Залежність від імпорту використовувалася як платформа для багатомільярдних корупційних схем при постачанні вуглеводнів.

Впроваджений у 2015 році режим ПСО мав стати лише проміжним кроком до створення відкритого ринку газу в Україні. 

Натомість уряд постійно відкладав перехід до ринкового ціноутворення, запобігаючи різкому зростанню цін на природний газ для населення через можливе соціальне невдоволення. 

У результаті ПСО у поєднанні з недостатнім обліком газу і споживачів сприяли появі низки корупційних схем, спричинивши значні збитки державного бюджету. 

Монополія регіональних газових компаній, успадкована від епохи Януковича, стала справжнім тягарем для державних органів, відповідальних за впровадження ринку газу.

Субсидування лише певної групи споживачів створювало можливості для цінового арбітражу, коли постачальник купував газ, призначений для побутових споживачів, за низькою регульованою ціною, а продавав його промисловим споживачам за ринковою ціною завдяки кільком схемам. 

За консервативними підрахунками Нафтогазу, внаслідок цінового арбітражу між категоріями споживачів за режиму ПСО неправомірно розподілялося понад 0,6 млрд кубічних метрів газу на рік.

Різниця у ціні газу для побутових та промислових споживачів була серйозною спокусою для деяких посадових осіб газових компаній, що вдавалися до зміни цільового призначення реалізованого газу. 

Так, на початку 2015 року ціна газу для промисловості була більш ніж удвічі більшою за ціну для населення. У наступні роки різниця в цінах зменшувалася, але все одно призводила до відчутних втрат для "Нафтогазу" та державного бюджету. 

Лише у квітні 2019 року ціна газу для різних категорій споживачів в Україні досягла ринкового паритету.

У 2018 році керівництво "Нафтогазу" оцінювало збитки, пов'язані з функціонуванням режиму ПСО, за період з 1 жовтня 2015 року по 30 червня 2018 року у понад 102,9 мільярда гривень, з яких 80,8 млрд грн – це втрачений прибуток ПАТ "Укргазвидобування", 7 млрд грн пов’язано з формуванням резервів під безнадійну заборгованість, а решта 5,1 млрд грн – прямі збитки.

Для того, щоб гарантувати громадянам тепло в оселях попри наявні борги теплокомуненерго, Кабінет Міністрів 21 жовтня 2020 року вніс зміни до положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу, якими розділив борги ТЕЦ перед "Нафтогазом" за спожитий газ для виробництва тепла та електроенергії. 

До слова, проти такого рішення виступив міністр фінансів Сергій Марченко, розуміючи, що така маніпуляція сприятиме подальшому зростанню заборгованості за спожитий газ.

До речі, 5 листопада 2020 року сталася непересічна подія: оператор ГТС України отримав позитивні судові рішення у перших трьох справах проти облгазів (ПАТ "Тернопільміськгаз", ВАТ "Кіровоградгаз" та ПрАТ "Мелітопольгаз") щодо відшкодування заборгованості за небаланси на загальну суму 237,5 млн грн. 

Проте з огляду на загальний обсяг боргів за спожитий газ, зокрема й неправомірно відібраний, в Україні подібні судові процеси, ймовірно, триватимуть десятки років.

Цілком очевидно, що регульована ціна хоча й захищає побутових споживачів від різкого збільшення вартості комунальних послуг, в довгостроковій перспективі шкодить суспільним інтересам, стимулюючи розвиток тіньових відносин між основними суб'єктами ринку. 

Пролонгувавши дію ПСО для теплокомуненерго, уряд фактично благословив подальше накопичення безнадійних боргів, які непідйомним тягарем ляжуть на плечі "Нафтогазу" та державного бюджету.

Сьогодні уряду залишилося зіграти останній акорд і скасувати ПСО для теплокомуненерго після завершення опалювального сезону. 

Потім залишиться врегулювати питання багатомільярдних боргів між приватними і державними контрагентами, на що може піти ще багато років. 

Щоб не витрачати час даремно, влада повинна якнайшвидше забезпечити досягнення повного комерційного обліку газу, включаючи впровадження системи SCADA, відсутність якої була одним з основних факторів корупції в газовому секторі. 

Не менш важливо забезпечити давноочікуваний перехід до енергетичних одиниць на ринку газу, щоб споживачі платили за енергію, яку вони використали, а не за обсяги газу.

НКРЕКП спільно з урядом і парламентом повинні підвищити прозорість та підзвітність операторів розподільчих мереж, включаючи відновлення контролю за системами виставлення рахунків. 

Однак виглядає так, що всі названі питання будуть вирішуватися на фоні тривалої епопеї повернення боргів, щедро сформованих під акомпанемент режиму ПСО.

Співавтор: Сергій Євтушок, експерт з енергетичних питань

Матеріал підготовлено в межах міжнародного проєкту "Corruption in the Energy Sector and its Cost for Society".