Северный поток-2 откладывается. Рано радоваться

Останніми днями звучить голосно оптимізм з приводу заяви про ймовірне відкладення проекту Північний потік 2 внаслідок можливих змін законодавства Данії та Євросоюзу.

Потрібно зробити кілька засторог з цього приводу.

Перше, навіть якщо закон і буде прийнято, він лише дає право країні заборонити проходження газопроводу у її територіальних водах. Але не факт, що застосує.

Друге, ймовірність застосування закону понизиться у випадку впровадження поправок загальноєвропейського регулювання постачання газу (розширення Третього енергетичного пакету). Адже ці зміни знівелюють ті острахи і ризики, на упередження яких і спрямований закон.

Це, перш за все, можливий вплив "власників" газопроводів на національну політику та безпеку країни.

Третє, очікувані правки європейського законодавства зачіпають не лише Росію, але і деякі інші треті країни.

Мова йде про розширення сфери впливу так званого Третього енергетично пакету (комплексу директив та регламентів, які мають виконуватися країнами-учасницями ЄС), який перш за все не допускає, щоб один суб’єкт господарювання міг продавати газ та володіти потужностями з його транспортування, а також передбачає надання права доступу до газопроводів імовірним іншим постачальникам.

Ці вимоги спрямовані на гарантування конкуренції та унеможливлення тиску гравців ринку на інших учасників. Проте зараз, ці положення на поширюються лише на ті газопроводи, які переважно знаходяться в межах ЄС, а пропоновані зміни передбачають розширення правил на і ті, що йдуть від інших країн.

Фактично, такими змінами ЄС розширить свої правила гри на всіх постачальників та для доставки. Тому, не треба вважати, шо це спрямоване лише проти РФ, хоч її фактор все ж особливо важливий. Для прикладу, Трансадріатичний газопровід, який постачатиме каспійський та близькосхідний газ до Європи, теж потрапить під це регулювання.

Четверте, навіть заборона від Данії не гарантує остаточної  відмови від проекту NordStream2 — він може просто змінити маршрут. Хоч це і на найкращий варіант для "Газпрому", який зараз в відчуває потребу в високоліквідних активах і потребуватиме залучення значних кредитних коштів.

П'яте, подорожчання проекту російському монополісту не потрібне, а його європейські партнери ще не виробили позиції із співфінансування у випадку підвищення кошторисної вартості. Це буде вирішено найближчим часом, зокрема, з урахуванням можливого посилення санкцій з боку США.

Шосте, не варто забувати про глибоку зацікавленість Німеччини та Австрії у цьому проекті. Хоча новий німецький уряд буде на таким активним у відстоювання проекту нового газопроводу. Але треба пам'ятати, що голос цих країн може бути важливим в дискусіях в межах ЄС.

Сьоме, великі постачальники скрапленого газу, в тому числі і США, з більшою охотою дивляться на азіатські ринки, ніж на європейські. Європа буде потребувати більше трубопровідного газу в умовах кон'юнктури найближчих 3-4 десятиліть.

Восьме, ймовірність потенційної побудови Північного потоку 2 — далеко не єдина загроза для України. Наша мета — зберегти транзит через свою країну, а не добиватися заборони чи відмови від якогось окремого проекту постачання газу в ЄС. Будівництво Турецького потоку триває швидкими темпами, а він теж несе в собі загрози для України.

Які з цього висновки?

Рано голосно радіти. Треба працювати далі. Можливою відстрочкою у будівництві Північного потоку 2 треба скористатися для прискорення анбандлінгу Нафтогазу і зацікавлення ЄС у подальшому використанні українського маршруту.