Підсумки 2008: як металурги проґавили ринки

Економічна правда підводить підсумки 2008 року, з метою проаналізувати основні події та тенденції в провідних галузях економіки України.

Задля створення всеосяжного огляду, ЕП презентує цикл статей "Підсумки 2008".

Багатообіцяючий 2008-й рік для металургії розпочався впевненим підйомом, але завершився стрімким і болісних провалом.

Якщо раніше галузь гордо іменувала себе опорою української економіки, то тепер вона змушена використовувати як опору представників малого та середнього бізнесу, щоб видряпатися з кризи і повернути втрачені ринки.

Безглузді пріоритети

2008 рік обіцяв стати п'ятим поспіль успішним роком для світової металургії в цілому і для українських сталеварів зокрема. За попередні чотири роки застереження експертів про те, що період високих цін не може бути вічним, і перевиробництво сталі в Китаї неминуче обвалить глобальний ринок, настільки приїлися, що, схоже, вже ніким не сприймалися всерйоз.

Цінова кон'юнктура продовжувала сприяти українським меткомбінатам, які закінчили 2007 рік із середньою рентабельністю 17%. Хоча у світовій економіці вже гриміли розкати фінансової кризи, споживачі металу продовжували інерційний розвиток, даруючи сталеварам надію на черговий виток зростання цін та приплив надприбутків.

Українські металурги, що традиційно постачають 80% продукції за кордон, націлилися збільшити продажі на 14%. У січневих виробничих програмах вітчизняні комбінати заявили про плани щодо нарощування виробництва сталевого прокату до 40,6 мільйонів тонн 2008 року з 35,6 мільйонів тонн 2007 року.

Великі надії покладала на галузь влада. Президент Віктор Ющенко на початку року повідав народу про такий собі "колосальний позитивний сигнал" і пообіцяв, що "додаткове зростання виробництва у металургійній галузі складе 22%, експорт покращиться на 26%, а зайнятість у металургії зросте на 19%".

Як водиться, для дерибану неодержаних прибутків металургів вишикувалася ціла черга. У січні обурення сталеварів було зосереджено на наказі Мінтрансзв'язку про введення підвищених коефіцієнтів до залізничних тарифів, що збільшувало транспортні витрати металургів на 54%, або 2,6 мільярди гривень.

До березня, за свідченням об'єднання "Металургпром", собівартість сталевої продукції збільшило різке зростання цін на сировину, всі види енергоресурсів, тарифів на перевалку в портах і фрахту. Зокрема, залізорудний концентрат з 65% вмістом заліза подорожчав на початку року з 70 до 130 доларів за тону, а вартість електроенергії зросла з 265 до 301 гривень за 1 МВт-год (без ПДВ).

Топ-менеджери металургійних заводів наперебій скаржилися, що держмонополії та постачальники сировини накручують ціни швидшими темпами, ніж устигає виростати вартість сталевої продукції.

Це, за словами голови "Металлургпрому" Василя Харахулаха, призводило до вимивання з підприємств обігових коштів та забирало в них резерви, необхідні для модернізації виробництв.

Чиновники, в свою чергу, закликали сталеварів не жадувати і радісно ділитися прибутками, що переховуються в офшорах.

Металурги обіцяли нашкребти 2008 року 13 мільярдів гривень для модернізації своїх виробництв, але не надто квапилися освоювати ці кошти, розраховуючи випросити у уряду скасування ПДВ та мита на постачання імпортного обладнання.

Вочевидь, політична криза відсунула це питання на останні місця в списку пріоритетних завдань української влади. Замість пільг металурги отримали ще один привіт від регуляторів - ревальвацію. З квітня курс національної валюти почав рухатися з 5,05 у бік 4,85 гривень за долар, що зменшувало вигідність обміну валютної виручки на гривні.

Довгий список запланованих на 2008 рік програм з упровадження установок пиловугільного вдмухування в доменні печі та інших енергозберігаючих механізмів залишиться нереалізованим.

Метал зірвався вниз

Колапс постукав до металургів несподівано, коли ринок сталі перебував на піку зростання. Першим сигналом про те, що насувається лихо, стала заява голови меткомбінату імені Ілліча Володимира Бойка, мовляв, у серпні на підприємство перестали надходити замовлення.

Металургам, напевно, було особливо прикро втратити споживачів у момент, коли світові ціни на гарячекатані листи, за свідченням британського дослідницького агентства MEPS, досягли 1093 доларів за тону, що на 71% перевищувало січневу вартість цієї продукції (639 доларів за тону).

Та з того моменту ціни залишалися високими лічені дні. У вересні, коли по банківській системі США прокотилася хвиля банкрутств, виробники автомобілів, будівельники та інші споживачі металу раптово усвідомили, що виробляти товари в колишніх обсягах вже немає сенсу. Світова банківська система посилила умови кредитування, різко скоротивши платоспроможний попит.

Україна виявилася не в змозі витримати конкуренцію на ринках, що стискаються. У серпні країна скоротила випуск сталі проти відповідного місяця минулого року на 11%, у вересні - на 29%, у жовтні - на 49%, в листопаді - на 55% до 1,6 мільйонів тонн.

До кінця року з 41 доменної печі в Україні залишалося в експлуатації 25, з 21 конвертера працювало 12, з 42 мартенівських печей - 14. Індикатор кризових ситуацій - Макіївський металургійний завод - з жовтня було зупинено.

За темпами згортання виробництв Україна вибилася в лідери. У наших основних конкурентів - Росії, Бразилії та Китаю - скорочення виплавки сталі в листопаді склало 36,5%, 19% і 12% відповідно, а загальносвітові обсяги її виробництва стислись на 19%.

Настільки сильне падіння саме вітчизняної металургії деякі експерти пояснюють тим, що Україна переважно випускає низькотехнологічну продукцію. Як відомо, в національному сталевому експорті понад 40% займають чавун, сляби і квадратна заготівка, близько 17% - арматура, і приблизно 23% - гарячекатані листи.

Але більш значущим чинником варто вважати загальмовану реакцію вітчизняного гірничо-металургійного сектора внаслідок його слабкої вертикальної інтегрованості й роз'єднаності. Група "Метінвест", наприклад, лише в листопаді погодилася знизити вартість залізорудного концентрату зі 120 до 70 доларів за тону.

Тим часом ціни на метал, за словами аналітиків, остаточно вийшли за рамки здорового ґлузду. За даними лондонського журналу MetallBulleten, китайські гарячекатані листи в середині грудня пропонувалися за 550 доларів за тону, а аналогічну продукцію російських або українських виробників можна було знайти за 370 доларів за тону.

Подібний дисбаланс призводить до того, що китайці почали купувати українську продукцію.

У цій ситуації на прибуткову роботу галузі розраховувати не варто. За словами першого заступника голови Державної податкової адміністрації Вадима Кайзермана, зі звітів українських металургів випливає, що в кінці року вони реалізовували свою продукцію за половину її собівартості.

Плани без прогнозів

Вперше за всю історію проведення балансових нарад підприємств гірничо-металургійного комплексу, сталевари виявилися не в змозі підготувати в грудні план виробництва на наступний рік.

Через відсутність чітких прогнозів більшість меткомбінатів не змогли розрахувати свої потреби на залізорудну сировину, кокс і металобрухт навіть на січень.

Між тим, усі підприємства чітко розуміють основне завдання: звести до мінімуму витрати, щоб повернути себе на втрачені ринки. Розуміння того, що металургію пора виручати, прийшло і до уряду, адже втрата галузі, яка приносить 40% валютних надходжень (16,74 мільярдів 2007 року), є для країни недозволенною розкішшю.

Тільки за рахунок корекції курсу гривні конкурентоспроможність української металургії підвищилася приблизно в півтора рази. За долари, виручені від продажу сталевої продукції, меткомбінати сьогодні можуть купити на 55% більше гривні, ніж на початку року, і розплатитися нею за складові виробництва.

Нагадаємо, що валюта основних конкурентів - китайський юань - за 2008 рік подешевшала до долара всього на 6,5%.

До того ж, сталевари полегшили собі життя, скоротивши чисельність працівників та урізавши оклади співробітникам, що залишилися. За підрахунками Федерації металургів, середня зарплата на підприємствах чорної металургії в листопаді 2008 року склала 2292 гривні, що на 25% менше липня 2008 року (3053 гривень).

Зараз об'єднання "Металургпром" домагається відстрочки сплати податкових платежів метпідприємств строком на 1 рік. Також організація виступає за рефінансування валютних кредитів меткомбінатів за рахунок коштів, виділених Україні від Міжнародного валютного фонду.

Очевидно, витягувати металургію громадянам країни доведеться довго. Криза не вічна, але, за прогнозами групи ІСД і ММК імені Ілліча, пожвавлення на ринках металопродукції не варто очікувати раніше весни.

А керівник японської сталевої компанії Nippon Steel Акіо Мімура (Akio Mimura) днями відзначив, що не бачить можливості підйому ринків раніше весни 2011 року.