Недоторканий "дід" та його дітище. Як Богуслаєв і "Мотор Січ" працювали на Росію
Приватизація великого стратегічного підприємства зі знижкою 97%. Постачання унікальних двигунів для ворожої авіації навіть після ракетних ударів по власних заводах. Таємний продаж стратегічної компанії китайцям.
Як довго людина з таким послужним списком могла залишатися на свободі?
Рекорд належить "Герою України" В'ячеславу Богуслаєву, який за 29 років володіння "Мотор Січчю" залишався недоторканим навіть під час російського вторгнення.
У Запоріжжі Богуслаєва називають Дідом. За поважний вік і тривалість перебування при владі. Він десятиліттями запускав коріння в політику, примножуючи капітал. Навіть після арешту його вплив на Україну може зберегтися.
Життя і діяльність Богуслаєва симптоматичні для всіх років української незалежності. Тепер епоха "червоних директорів" чи "проросійських феодалів" завершується і Україна перегортає цю сторінку історії.
Утім, "виривання коріння" – це болісний процес для всіх його учасників. Історія "Мотор Січі" та її 84-річного власника демонструє, наскільки далеко все зайшло.
Зі слюсаря в "червоні директори"
Кар’єра Вячеслава Богуслаєва почалася наприкінці 1950-х років з роботи помічником машиніста на казахстанському суднобудівному заводі (нині – АТ "Зеніт") у рідному Уральську (Орал, Казахстан).
В Україну майбутній "червоний директор" потрапив у 23-річному віці. Після служби в армії та навчання в Запорізькому машинобудівному інституті (нині – "Запорізька політехніка") Богуслаєв опинився у виробничому об’єднанні "Моторобудівник", яке потім перетвориться на "Мотор Січ".
За кілька років він пройшов шлях від інженера-конструктора до керівника Волочиського машинобудівного заводу на Хмельниччині, це відокремлений підрозділ "Моторобудівника". Працював там на керівній посаді понад десять років.
Подальшу долю теперішнього фігуранта кримінальних справ вирішив трагічний випадок. За три роки до розпаду СРСР помер директор об’єднання, і на цю посаду працівники обрали Богуслаєва.
Володимир Горбулін, який у ті роки керував сектором ракетно-космічної та авіаційної техніки в ЦК Компартії України, у коментарі Forbes Україна описував Богуслаєва так: "Він уже тоді був одним із найсильніших директорів у галузі і до того ж по-веселому зухвалим".
"У галузі була сильна конкуренція за замовлення і бюджети, потрібно було вміти домовлятися з міністерством, з партійними органами. Богуслаєв умів", – розповідав Горбулін. Вміння "домовлятися" згодом допомогло йому приватизувати одне з найбільших авіаційних підприємств у Європі.
Після розпаду СРСР "Моторобудівник" був у непоганому стані. Вертольоти радянських моделей були популярні у світі, і лише завод у Запоріжжі виробляв для них унікальні двигуни. Лише Мі-8 з 1965 року випустили понад 10 тис.
Отримати запорізького гіганта в приватну власність було непросто. У 1990-ті роки влада забороняла продавати стратегічні підприємства. Наприклад, ДП "Антонов" та КБ "Івченко прогрес" досі в державній власності.
За логікою, "Моторобудівник" теж не можна було продавати, бо його цехи, спеціалісти і технології мали стратегічне значення для оборони країни. Проте Богуслаєву вдалося переконати владу вивести цей актив з-під заборони.
Рецепт успіху – дружба майбутнього власника з Леонідом Кучмою.
Богуслаєв разом з іншими директорами великих державних підприємств у 1992 році просував Кучму на посаду прем’єр-міністра і незабаром вони отримали лояльну людину у вищих ешелонах влади.
У 1993 році Богуслаєв офіційно звернувся до Кучми з проханням розробити механізм для приватизації "Моторобудівника" "в порядку експерименту" і той погодився.
Приватизація відбулася за всіма канонами 1990-х років: з грубими порушеннями у формуванні комісій з приватизації, сумнівною інвентаризацією та оцінкою майна підприємства.
У підсумку виробництво оцінили 218 млрд крб або 12,5 млн дол за курсом 1994 року. Саме на таку суму випустило акцій підприємство, перейменоване на ВАТ "Мотор Січ".
Як пізніше встановить аудит, ця ціна була занижена в 30 разів, через що держава отримала збитків на 18,3 млрд грн у теперішніх цінах.
Перший етап приватизації відбувся через п’ять днів після інавгурації Кучми. 27% акцій "Мотор Січі" через механізм приватизаційних майнових сертифікатів (обмінювалися на акції) перейшли до 25 тис співробітників підприємства.
З часом невелика група людей скупила їх за безцінь, а за кілька років контрольний пакет підприємства опинився в руках Богуслаєва та його найближчого оточення.
Звичайне життя промислового феодала
Богуслаєв отримав непоганий стартовий капітал: одне з ключових підприємств промисловості з лояльними працівниками.
Це дозволило йому отримати й бажаний політичний вплив, без якого тоді було важко виживати в харчовому ланцюжку української еліти.
На початку 1990-х років він був радником першого президента Леоніда Кравчука, а в 1999 році – довіреною особою Леоніда Кучми на президентських виборах.
Після невдалої спроби обрання до Верховної Ради у 1998 році він потрапив у парламент у 2006 році. Як довірена особа Віктора Януковича балотувався за списками "Партії регіонів".
У складі "регіоналів" Богуслаєв залишався депутатом трьох скликань, а після Революції гідності отримав мандат самовисуванця.
"Йому було мало того, що він очолював одне з найбільших підприємств. Йому потрібен був ще й депутатський мандат, аби просувати свої інтереси, мати вплив і захист", – каже парламентський аналітик руху "Чесно" Олександр Саліженко.
Разом з політичним впливом Богуслаєва зростала і "Мотор Січ". За даними аналітичної системи Youcontrol, валовий прибуток компанії з 2000 року по 2011 рік збільшився на 660%.
Головним джерелом зростання доходів запорізького підприємства була Росія, яка намагалася відродити свою авіацію. Аналогів українським двигунам на пострадянському просторі не було, тому всі замовлення діставалися Богуслаєву.
"Трагедія "Мотор Січі" в тому, що компанія не виготовляла кінцеву продукцію. Вона залежала від авіабудування в Росії та Україні. Наша країна не змогла вивести своє авіабудування з кризи, а РФ із середини "нульових" відроджувала авіапром.
Орієнтація "Мотор Січі" на Росію була питанням майбутнього. На межі "нульових" понад 70% продукції компанії продавалися в Росію", – розповідає директор з аналітики інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій.
Західний ринок був формально закритим для "Мотор Січі". Це зовсім інші стандарти й технологічні ланцюги. Це висока конкуренція, де за місце під сонцем змагаються потужні транснаціональні гравці.
На пострадянському просторі компанія була зіркою, на якій трималася вся галузь. Тож не дивно, що Богуслаєв тягнувся до сходу і жорстко критикував прихильників курсу на інтеграцію з ЄС.
У парламенті він не лише відповідав за міждержавні стосунки України з РФ, а й голосував за вигідні Росії ініціативи. Так, у 2010 році Богуслаєв підтримав продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Криму ("харківські угоди").
"Мотор Січ" залишалася "радянським" підприємством з патерналістським, авторитарним ладом, який допомагав Богуслаєву будувати свою політичну кар’єру.
До парламенту сьомого та восьмого скликань він потрапляв як мажоритарник від 77 округу в Запоріжжі. Цей округ розташований у Шевченківському районі міста, де голосували передусім "моторівці".
"За таких обставин ніякий примус був не потрібен: працівники за нього голосували, аби висловити свою лояльність до людини, яка забезпечує їх роботою та зарплатою", – пояснює Саліженко.
"Регіонал" з тісними зв’язками з РФ, у власності якого є провідне оборонне підприємство України і "свій" район у великому місті. Саме таке амплуа мав Богуслаєв.
Завжди при владі
Січень 2014 року. На Майдані Незалежності тривають протести проти відмови від європейського курсу України. У цей час представники режиму Януковича всупереч регламенту голосують за "диктаторські закони". Богуслаєв – "за".
27 листопада 2014 року. Обрані на позачергових виборах депутати складають присягу. Серед них – Богуслаєв, якому вчетверте вдається обратися до Верховної Ради.
Це один з небагатьох його візитів на вулицю Грушевського, 5: за час роботи парламенту восьмого скликання він брав участь у 8% голосувань.
"На своєму рівні він самостійний гравець з обстоювання своєї вигоди. Для цього він пристосовується до поточного політичного тла вже багато років", – констатує запорізький журналіст-розслідувач Сергій Сидоров.
"Йому вдавалося вихопити для себе чималі видатки з "депутатського фонду", подекуди навіть більші, ніж отримували депутати "Блоку Петра Порошенка". Мандат дозволяв Богуслаєву просувати замовлення для "Мотор Січі" та формувати сприятливі законодавчі умови", – пояснює Саліженко.
Після Революції гідності Богуслаєв зберіг свій вплив. Ігнорувати "Мотор Січ" було неможливо.
Радикальні зміни на підприємстві були небажані, адже воно почало відігравати важливу роль в обороні країни. Компанія виробляла потрібну для армії продукцію і була одним з найбільших роботодавців міста.
Щоправда, Богуслаєв цю оборону і послабив, наказавши зняти із справих гвинтокрилів лопаті на початку російської навали в лютому-березні.
Ще донедавна Дід залишався в сірій зоні влади. Навіть тогочасний президент Петро Порошенко відвідував підприємство з обіцянками нових оборонних замовлень.
У ході передвиборної парламентської кампанії 2019 року на "Мотор Січ" приїздив тодішній перший номер у партії "Слуга народу" Дмитро Разумков.
У 2019 році Богуслаєв на парламентських виборах програв весільному фотографу Сергію Штепі. Сталося це лише тому, що Штепа представляв партію "Слуга народу", за представників якої тоді голосували майже наосліп.
Проте певний вплив на парламент він зберіг через інших обранців від Запоріжжя. Зокрема, до Верховної Ради тоді потрапив Геннадій Касай – брат одного з директорів "Мотор Січі".
Богуслаєв постійно працював і над своєю присутністю в місцевих органах влади. До 2014 року в міській раді Запоріжжя була неформальна квота "моторівців" у Партії регіонів, що становила близько третини фракції.
Депутати Богуслаєва завжди мали порозуміння з "ахметівською" групою впливу в міській владі, сформованою з огляду на наявність у Запоріжжі іншого промислового гіганта – "Запоріжсталі".
Це дозволяло "Мотор Січі" і пов’язаним з нею компаніям на рівні із "Запоріжсталлю" вичавлювати максимум з місцевого ресурсу.
Зараз у міській раді Запоріжжя Богуслаєв має свою партію "Нова політика", яка так само мирно співіснує з фракцією, близькою до міського голови.
Серед найближчих союзників Богуслаєва в місті – його помічник протягом трьох скликань Руслан Пидорич, один з директорів "Мотор Січі" та донедавна секретар міськради.
Крім того, очільник "Мотор Січі" подбав про медіавплив: на підконтрольному телеканалі "Алекс" регулярно виходять компліментарні інтерв’ю та репортажі про "здобутки" Богуслаєва та його оточення.
Любов до Росії на відстані
Хоча політика Богуслаєва завжди була проросійською, у бізнесі з росіянами він тримав дистанцію.
До 2014 року Росія намагалася заволодіти всіма стратегічними авіаційними підприємствами колишнього СРСР. Під приціл потрапила і "Мотор Січ" з її унікальними технологіями.
Росіяни хотіли придбати компанію за 100-200 млн дол, але Богуслаєв відмовився продавати бізнес, вважаючи ціну занадто малою. Щоб отримати аргумент на перемовинах, у 2007 році він розмістив частину акцій "Мотор Січі" на українській фондовій біржі.
Зазвичай українські олігархи неохоче взаємодіють з міноритарними акціонерами, адже бояться зайвої публічності та зовнішнього впливу. У випадку з "Мотор Січчю" цей крок себе повністю виправдав.
"Богуслаєв провів оцінку свого активу за допомогою фондового ринку. Результат був переконливий: у кінці 2007 року ринкова капіталізація "Мотор Січі" перевищила 700 мільйонів доларів. Порівняйте це із 170 мільйонами доларів, які були на початку того року.
Росіяни відмовилися купувати компанію за такою ціною. Можна сказати, що ця ініціатива врятувала "Мотор Січ" від поглинання у 2007 році. В іншому випадку Росія мала б шанс отримати повний контроль над підприємством і за першої зручної нагоди перевезла б його в Росію", – зазначає Паращій.
Росіяни образилися через зірвану угоду і почали тиснути. Перш за все, вони оголосили про план відкрити "підприємство-вбивцю" "Мотор Січі", яке виготовляло б вертолітні мотори і замістило українські.
Новий завод ОДК "Климов" у Санкт-Петербурзі мав витіснити українську компанію з російського ринку, виробляючи щороку 600 двигунів, але за десять років роботи не наблизився до цих обсягів.
У 2021 році російський завод випустив 298 вертолітних моторів.
Як стало відомо з опублікованих СБУ записів, "Климов" до останнього потребував деталей з "Мотор Січі", а на російські гелікоптери до останнього ставили українські двигуни сучасних модернізацій.
У 2010-х роках українського гіганта почали викидати з різних програм співробітництва.
Богуслаєв скаржився, що росіяни почали імпортувати для своїх гелікоптерів "Ансат" готові французькі двигуни компанії Turbomeca замість того, щоб збирати їх разом з "Мотор Січчю".
Потім з’явилися проблеми з літаками Ан-148, на яких стоять українські двигуни.
За словами Богуслаєва, влада РФ змушувала авіакомпанії купувати російсько-французькі літаки Sukhoi Superjet 100 замість російсько-українських Ан-148. Від цього українські підприємства втрачали замовлення.
З часом деякі країни в тендерах на ремонт радянської авіаційної техніки почали ставити умову, що претендент має бути виробником оригінальних запчастин.
Під такий критерій потрапляли здебільшого російські компанії. Це значно ускладнило роботу українських авіаційників на ринку. Аналітики вбачали в цьому роботу російських лобістів.
Богуслаєв прийняв виклик і вирішив конкурувати з росіянами на світовому ринку вертольотів.
У 2010 році "Мотор Січ" представила власну модернізацію радянських гелікоптерів Мі-8 та Мі-2, які називалися Мі-8МСБ та Мі-2МСБ. Їх готували на експорт та для держзамовлення.
Проєкт був настільки важливим, що Богуслаєв вирішив назвати вертольоти своїм іменем. Абревіатура МСБ означала "Мотор Січ Богуслаєва".
У 2013 році Мі-8МСБ встановив світовий рекорд з граничної висоти, піднявшись на 9 155 метрів. "Рекорд похитнув монополію тих, хто займається вертольотами", – хизувався Богуслаєв.
Імовірно, він мав на увазі російських виробників, які до цього були єдиними, хто модернізував та експортував радянські гелікоптери.
Через ці проєкти Богуслаєву навіть довелося судитися з росіянами.
Компанія "Вертолеты России" подавала до російського суду на "Мотор Січ" за те, що в імені свого дітища вона використала назву радянського гелікоптера Мі-8, яка належить їх підприємству.
Російські компанії продовжували відчувати проблеми з імпортозаміщенням. Їм не подобалася поява конкурента, тому ідея заволодіти українською компанією нікуди не зникла.
Після каденції президента Віктора Ющенка росіяни намагалися проштовхнути купівлю "Мотор Січі" через своїх ставлеників в українській владі.
У 2010 році видання "РБК-Україна" писало, що тодішній прем’єр-міністр Микола Азаров пропонував Росії в обмін на газову знижку інтегрувати українські авіаційні підприємства з російською "Об’єднаною авіабудівною корпорацією" (ОАК).
"Богуслаєв бажав бути феодалом на своєму заводі і не хотів об’єднання з росіянами, бо це суттєво знизило б ступінь його незалежності. Янукович був лояльним до РФ і хотів "злити" "Мотор Січ" з ОАК, але Дід опирався", – каже Сидоров.
Певні технології росіяни змогли отримати лише після окупації деяких підприємств "Мотор Січі".
"Виробництво деяких критичних компонентів в РФ почалося з 2015 року, після окупації частини Донецької області, де розташовувався Сніжнянський авіаційний завод "Мотор Січі".
Цей завод випускає лопатки для двигунів, які є складними у виробництві. Через пів року після окупації росіяни заявили, що їм нібито вдалося налагодити виробництво цих компонентів", – каже авіаексперт Богдан Долінце.
Як "Мотор Січ" споряджала російську авіацію
Попри втрату влади "регіоналами" після 2014 року, вага Богуслаєва росла. Його компанія стала критично важливою для обороноздатності країни.
"Мотор Січ" – єдина компанія, яка може виготовляти запчастини та двигуни для радянських гелікоптерів. З них складається наша авіація. Їх треба постійно модернізувати. Без цього підприємства ми не мали б вертольотів.
Також компанія має велике значення для наших ракетних програм. Зокрема, двигуни "Мотор Січі" стоять на українських протикорабельних ракетах "Нептун", – пояснює голова правління Центру оборонних стратегій Андрій Загороднюк.
Водночас "Мотор Січ" будувала гелікоптери й росіянам. Окупанти не змогли повністю замістити українські мотори, тому аж до 2022 року керівники їхніх компаній особисто зверталися до Богуслаєва щодо придбання запчастин та двигунів.
У 2019 році журналісти виявили, що Богуслаєв має в РФ частки в компаніях "Лосиный остров", "Борисфен", "ВКМС", "ВК-МС", "ЦИАМ", "Авиаремонт-МС". Через них українські мотори потрапляли до Міноборони РФ, Росгвардії та ФСБ.
"Я відправляю до вас [двигуни] десятками, і все у нас йде нормально", – говорив Богуслаєв у розмові з представником "Росвертола" Петром Мотренком на записі, опублікованому СБУ.
З більшості цих компаній-прокладок Богуслаєв досі не вийшов. Наприклад, "ВКМС" належить директору представництва "Мотор Січі" в РФ Петру Кононенку та самому Богуслаєву через "Лосиный остров".
За даними Запорізького центру розслідувань, "ВКМС" обслуговує "218 авіаційний ремонтний завод", який ремонтує двигуни російських військових літаків СУ, МіГ та вертольотів КА.
Замовлення "224 льотного отряда" Міноборони РФ виконує компанія "Борисфен", яка майже повністю належить структурам Богуслаєва-Кононенка.
"ВК-МС", через яку на Росію працювала "Мотор Січ", теж розділена між Кононенком та Богуслаєвим. Директором "ВКМС" та "ВК-МС" є Віктор Денісов, який до 2007 року командував Об’єднанням військово-повітряних сил РФ.
Денісов – не єдиний колишній російський військовий у компаніях Богуслаєва. Ексзаступник начальника штабу військової авіації РФ Валерій Автушенко володіє 25% "ЦИАМу" і є його гендиректором.
Перехоплені СБУ розмови свідчать, що "Мотор Січ" постачала ворогу двигуни Д-136, без яких не літають гвинтокрили Мі-26. Їх РФ використовує у війні проти України. Також агресор отримував двигуни ТВ3 для гвинтокрилів Мі-24 та Мі-28.
До певного моменту експорт військової продукції окупантам навіть не намагалися приховати.
Російське підприємство Богуслаєва "ВКМС" у 2015-2016 роках офіційно завезло в РФ деталей для двигуна ТВ3-117 на 1,5 млрд руб, свідчить розслідування Bihus.info. Ці деталі постачалися російській компанії Богуслаєва.
Після 2018 року поставки в РФ відбувалися через компанії-прокладки в інших країнах.
"Запчастини ми готові вам відправити. Тільки подумай: через Хорватію чи де там у вас була… Чорногорію? У вас десь були хороші кінці", – говорив у березні Богуслаєв у розмові з представником "ВК-МС".
На що той відповів: "У нас є Хорватія, Казахстан чи навіть Киргизія".
Богуслаєву роками вдавалося грати на дві сторони. І галузь, і широкий загал знали про схеми "Мотор Січі".
Також усі знали, що Богуслаєв у 2016 році літав у монастир на російський острів Валаам, куди з дводенною різницею з "паломництвом" приїжджав Володимир Путін.
Однак що з цим робити – ніхто не знав. Важелів впливу на "червоного директора" тодішня влада не знайшла, якщо взагалі їх шукала.
Китайська спецоперація
Зайнятися вкейсом Богуслаєва владі довелося у 2017 році, не в останню чергу – завдяки американським партнерам.
"Мотор Січ" цікавила не тільки росіян, а й їхнього ключового партнера – Китай, який має амбіційну ракетну програму.
Для її реалізації Пекін прагнув отримати технології серійного виробництва двигунів. Західні та російські дістати важко, а Україна в цьому сенсі виявилася "країною можливостей".
Плани почати виробництво моторів за українськими технологіями в Китаї не були секретом. У 2017 році з'явилася інформація, що "Мотор Січ" будує в китайському Чуньцині завод, який працюватиме за їхніми технологіями.
Тоді український уряд подавав це як перемогу, а співробітництво з КНР називали стратегічним. Скандал виник після того, як СБУ почало розслідувати продаж акцій Богуслаєва китайським гігантам Skyrizon Aircraft та Xinwei Technology Group.
На відміну від росіян, китайці грошей не шкодували.
За словами голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії, контрольний пакет купили через офшорні компанії за 700 млн дол. Коли влада взялася вирішувати це питання, 56% "Мотор Січі" вже належали китайцям.
Щоб укласти таку угоду, потрібно було отримати дозвіл АМКУ. Аби цього не робити, покупцями стали кілька формально не пов'язаних між собою іноземних компаній, кожна з яких отримала у власність менше 10% акцій "Мотор Січі".
Узгоджувати цю угоду з владою Богуслаєв почав уже після її закриття.
"Усі ці китайські компанії були пов’язані якщо не акціонерним капіталом, то принаймні єдиним задумом: купити "Мотор Січ", отримати технології, а потім поставити Україну перед фактом. Це шантаж.
Китайські інвестори поставили владу перед вибором: або Антимонопольний комітет погоджує угоду і визнає, що компанії не пов’язані між собою, або інвестори подадуть позов на мільярди доларів", – сказав ЕП один з урядовців тих років.
Китайський приліт: як спір за "Мотор Січ" загнав українську владу в глухий кут
Ця історія напружила Сполучені Штати. Американці не хотіли, щоб Китай розвивав свою ракетну програму та загрожував їхнім союзникам.
Чиновники США порушували питання продажу "Мотор Січі" на всіх урядових зустрічах. З цим питанням в Україну навіть приїжджав голова Держдепу США Майк Помпео.
Зрештою, у 2018 році СБУ через суд арештувала "продані" Богуслаєвим 56% акцій "Мотор Січі", а у 2021 році за рішенням Ради національної безпеки і оборони було арештоване і майно компанії.
Як наслідок, китайці вимагають від України в Гаазькому суді компенсацію 4,5 млрд дол.
Знищити гідру
"Червоний директор" опинився за ґратами 24 жовтня 2022 року. Через чотири дні йому виповнилось 84 роки.
Його звинуватили в державній зраді та співпраці з ворогом. Генеральний прокурор Андрій Костін заявив, що "Мотор Січ" не тільки постачала компоненти в Росію, а й розібрала частину гелікоптерів, щоб ними не могли користуватися ЗСУ.
Проте ця історія ще не закінчилася. Богуслаєва можна арештувати, але викорінити його методи управління та "бачення" майбутнього компанії разом з Росією непросто. Бізнесмен має великий вплив на підприємстві та в галузі.
"Якщо ви хочете прибрати Богуслаєва, то доведеться замінити ще 40 менеджерів у його бізнес-структурах", – вважає Сидоров.
У галузі Богуслаєв має репутацію авторитарного керівника, який замикає багато процесів на собі. Так, росіяни особисто дзвонили Богуслаєву для придбання невеликих партій двигунів та запчастин.
Менеджмент "Мотор Січі" навіть після арешту свого керівника залишається лояльним до нього.
Про це свідчить "звернення трудового колективу" до Зеленського. Співробітники від імені голови ради директорів та профспілки називають справу проти Богуслаєва "обурливою", а його – "талановитим керівником, відданим Україні".
Liga.net також раніше повідомляла про бажання влади знайти лояльного до себе керівника "Мотор Січі".
За словами людини, дотичної до машинобудівної галузі, в Україні небагато компетентних людей на керівні посади в цій компанії, тому ще велике питання, чи не будуть нові керівники людьми з орбіти Богуслаєва.
Оновлення керівництва – це також питання майбутнього компанії після закінчення війни. Остаточний розрив "Мотор Січі" з Росією вимагатиме нового вектора та свіжих кадрів.
"Західний ринок дуже конкурентний. За вісім років спроб вийти на західний ринок про серйозні успіхи "Мотор Січ" не заявляла.
Аби отримати місце на Заході, компанія має не лише виробляти та покращувати радянські зразки техніки. Вона повинна розробити сучасні двигуни. На нові літаки та гелікоптери не будуть ставити старі мотори радянського зразка.
Більшість затребуваної на ринку продукції є військовою або подвійного призначення. Це означає, що підприємство має відповідати стандартам НАТО, а не радянським ГОСТам та українському ДСТУ.
Це вимагає не тільки дорогої західної стандартизації, а й розробки нових двигунів, залучення спеціалістів, знання ринку та великої кількості часу на випробування нових технологій", – упевнений Долінце.
Враховуючи великий вплив Богуслаєва, дискусійним також є питання про доцільність його обміну як полоненого, про що заявляв радник Офісу президента Михайло Подоляк.
По-перше, ця людина володіє великими знаннями про українські стратегічні потужності і технології, а також має великий вплив на спеціалістів та менеджерів "Мотор Січі".
Досвід та вплив Богуслаєва можуть допомогти росіянам у війні з Україною та в імпортозаміщенні українських двигунів. У свої депутатські роки Богуслаєв входив до оборонного комітету Верховної Ради і мав доступ до державної таємниці.
По-друге, його свідчення можуть стати ключем до вирішення "китайської історії", яка ризикує отримати статус міжнародного скандалу.
Після арешту Богуслаєва та закінчення війни українське машинобудування має шанс вийти з пострадянської епохи та почати прокладати свій шлях на нових ринках та з новими інвесторами. Роботи буде багато, і шлях цей не буде простим.