МВФ поїхав, але ви тримайтеся: чому Україна не отримала грошей та у що це виллється

12 лютого в Україні офіційно припинила роботу віртуальна місія Міжнародного валютного фонду. Результат один: відсутність результату.

Найближчим часом Україна не отримає кошти, які мали надійти ще пів року тому. Влада демонстративно саботує виконання вимог міжнародних партнерів, розраховуючи на вдачу.

Поки уряд може залучати кошти іноземних інвесторів, які готові вкладати гроші навіть у віртуальні валюти, реформ на вимогу МВФ очікувати не варто.

Як довго влада зможе загравати з МВФ та чим це обернеться?

Про програму фонду

Чинну кредитну програму stand-by МВФ затвердив 9 червня 2020 року. Її обсяг – 5,04 млрд дол, з яких 2,1 млрд дол країні переказали відразу після підписання. До кінця 2020 року, у вересні та грудні, Україна мала отримати ще два транші по 700 млн дол.

Переговори почалися одразу після обрання президентом Володимира Зеленського.

Спочатку Україна домовлялася про довгострокову програму розширеного фінансування (EFF), однак після початку пандемії коронавірусу сторони погодилися, що програма має бути короткою та зосереджуватися на підтримці платоспроможності української влади в умовах карантину.

У цю кредитну програму МВФ не закладав складних реформ. Для отримання 700 млн дол у вересні потрібно було докласти мінімум зусиль: затвердити план роботи з проблемними кредитами та запровадити ринок газу для населення. Обидві вимоги були виконані завчасно.

Здавалося, що другий транш у кишені. Однак Україні вдалося "здивувати" МВФ та відкласти отримання траншів.

Несподівана відставка голови Нацбанку, яку він пояснив політичним тиском, "демонтаж" антикорупційної інфраструктури Конституційним судом та провал у проведенні судової реформи призвели до того, що Україна не отримала не лише другий, а й третій транш МВФ.

Місія фонду почала працювати в Україні аж наприкінці грудня 2020 року, і то дистанційно. Вона була чи не найдовшою за всю історію, адже тривала понад шість тижнів з невеликою перервою на період різдвяних свят. Продовжити роботу з МВФ просила українська сторона.

"Для нас принципово залишатися в програмі МВФ. Ми зараз в активній стадії перемовин. У нас продовжена місія на сім-десять днів. Є сподівання, що за цей час ми фіналізуємо меморандум і чітко зрозуміємо, які ми на себе можемо взяти зобов'язання", – заявляв наприкінці січня міністр фінансів Сергій Марченко.

Схоже, що продовження роботи місії не допомогло переконати фонд виділити фінансування.

Що не влаштувало МВФ

За підсумками роботи місії МВФ представник фонду Йоста Люнгман перерахував найбільш дискусійні питання.

По-перше – посилення управління Національним банком. Питання до НБУ у фонду виникли після надання Україні першого траншу, коли в липні з посади пішов Яків Смолій.

З того часу правління Нацбанку оновилося більш ніж на половину, а з попередньої команди залишилося лише двоє з шести членів – Дмитро Сологуб та Катерина Рожкова.

Тиск на них і турбує МВФ. У жовтні Рада НБУ оголосила Сологубу та Рожковій догани. Крім того, у Рожкової забрали ключові повноваження з регулювання банківського сектору, передавши їх новому голові Кирилу Шевченку.

Тоді на цю ситуацію відреагували у фонді, хоча раніше кадрові питання МВФ не коментував.

Питання повноважень у правлінні НБУ вдалося вирішити (банківський нагляд перейшов до Ярослава Матузки, професійного юриста, який до цього не мав досвіду роботи з банківським регулюванням), однак занепокоєння фонду залишилися.

Цього разу вони пов'язані з тим, що вже у липні 2021 року закінчується термін повноважень Сологуба. За збігом обставин, у цей же період закінчуються повноваження одного з членів Ради Нацбанку Віталія Шапрана, який міг би претендувати на позицію в правлінні регулятора.

За час своєї роботи Шапран запам'ятався неординарними заявами та критикою політики, яку проводив попередній склад правління НБУ. За даними джерел ЕП, крім нього, на посаду Сологуба претендує ще один член Ради – Олена Щербакова.

У МВФ прагнуть, аби членам Ради Нацбанку було заборонено обіймати посади в правлінні регулятора протягом трьох-п'яти років після відставки. Частково ці вимоги містяться у змінах до банківського законодавства, які НБУ напрацював спільно з депутатами. Їх ухвалення є другим дискусійним питанням, яке обговорювала місія МВФ.

По-друге, зміни до банківського законодавства мають вирішити низку проблем, пов'язаних з роботою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Йдеться про заборгованість перед Мінфіном, яка виникла під час банківської кризи 2014-2016 років, коли грошей фонду не вистачало для здійснення виплат вкладникам збанкрутілих банків, а також про участь у фонді державного Ощадбанку.[BANNER1]

По-третє, Україна другий рік поспіль живе з рекордним дефіцитом бюджету. Якщо до дефіциту у 2020 році у фонду питань майже не було через пандемію та економічну кризу, то дірку в поточному бюджеті у розмірі 276 млрд грн МВФ критикував.

Більше того, зараз у Мінфіні почалася робота над трирічним бюджетним плануванням. Судячи із заяви МВФ, саме до дефіциту в середньостроковій перспективі виникло найбільше запитань. Очевидно, уряд не зміг продемонструвати готовність повернути дефіцит бюджету на докризові 2-2,3% від ВВП.

Ще одне бюджетне питання – проведення аудиту Фонду протидії коронавірусу. Аудит – одна з вимог фонду для отримання грошей у 2021 році. В уряді ж не поспішають проводити аудит видатків, оскільки половину коштів витратили на дороги, а не підтримку медицини.

По-четверте – судова та антикорупційна реформи. За час, що минув від старту програми stand by, Україна не лише не спромоглася просунутися вперед у цьому напрямку, а й зробила кілька кроків назад.

Конституційний суд фактично скасував антикорупційну інфраструктуру, за що Володимир Зеленський хотів "скасувати" Конституційний суд. У країні почалася конституційна криза.

При цьому парламент не поспішає розглядати та ухвалювати необхідні законопроєкти, аби вийти з кризи і забезпечити належну роботу НАЗК, НАБУ та САП.

По-п'яте, українська влада зробила крок назад в енергетичній реформі, обмеживши ціни на газ для населення. Це рішення було ухвалене в розпал переговорів з МВФ. Як відомо, запровадження ринку газу було однією з попередніх вимог фонду.

Як відреагувала влада

З позиції української влади безрезультатне завершення роботи місії МВФ не виглядає катастрофічним.

Чи не першим на завершення роботи фонду відреагував голова НБУ Кирило Шевченко, заявивши, що рекомендації МВФ щодо посилення інституційної спроможності та управління в Нацбанку в частині повноважень Ради НБУ будуть враховані.

Міністр фінансів Сергій Марченко в традиційно стриманій манері зазначив, що уряд веде "конструктивний діалог". Зокрема місії передали для аналізу законопроєкти, які мають розв'язати дискусійні питання.

В Офісі президента взагалі заявили, що відсутність результатів на переговорах – це вина не лише української сторони, а й фонду. Про це повідомив позаштатний радник голови ОП Тимофій Милованов.

"Місія призупинила роботу. Обидві (!) сторони могли зробити більше для успіху. Є певні складнощі, але вони тактичного характеру. Тобто, можливо, будуть якісь дії з української сторони для того, щоб посилити успішність перемовин в найближчі тижні. Що конкретно? Думаю, буде відомо в найближчі дні", – написав він у Facebook.

Що ж збирається робити українська влада? У Центрі протидії корупції заявили, що уряд 15 лютого затвердив законопроєкт, який дозволить звільнити голову НАБУ Артема Ситника. Реакцію МВФ на таке рішення спрогнозувати неважко.

Деякі народні депутати взагалі заявили про необхідність проведення аудиту співпраці України з фондом.

"Наша співпраця з Міжнародним валютним фондом потребує перегляду та повного аудиту. З 2014 року ми взяли понад 4 мільярди доларів, а віддали 1,7 мільярда. Платимо відсотки навіть за ті позики, яких не отримали", – заявила депутатка з фракції "Слуга народу" Ольга Василевська-Смаглюк.

Її однопартієць, голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, заявив, що співпраця з МВФ можлива лише тоді, коли вона задовольнятиме й інтереси України.

"Радіти нема чого, безперечно, такий результат є негативним. З іншого боку, ми повинні розуміти, що співпраця з будь-яким міжнародним партнером можлива тоді, коли це задовольняє інтереси як міжнародних партнерів, так і України".

Чи проживе Україна без МВФ

Спокійна і навіть самовпевнена реакція української влади на провал переговорів з МВФ пов'язана з її вірою в те, що прожити без підтримки фонду Україні вдасться попри значне боргове навантаження на бюджет.

У 2021 році, крім залучення 276 млрд грн на покриття дефіциту бюджету, Мінфіну необхідно виплатити щонайменше 600 млрд грн за зовнішніми і внутрішніми боргами. За останніми розрахунками Мінфіну (на 1 лютого), пік виплат припаде на вересень, коли за один місяць держава повинна виплатити 102 млрд грн.

Однак така ситуація уряд та парламент, схоже, не лякає. "Ми переконані, що пройти 2021 рік без чергового траншу МВФ буде набагато важче, але це в жодному випадку не буде катастрофою", – повідомив Гетманцев.

Оптимізм влади пояснюється просто: світові фінансові ринки наразі "розпирає" від величезних обсягів надрукованих грошей, які майже немає куди вкладати.

"Ставки у світі зараз рекордно низькі. У євро вони від'ємні. Водночас на світових ринках є колосальний ресурс, який іде навіть у такі пусті та надуті "пухирі", як криптовалюта. Туди інвестують величезні гроші, хоча там нема ніякої вартісної основи.

Порівняно з цим, Україна, яка відкриватиме ринок землі, має величезний потенціал із залучення ресурсів на зовнішніх ринках", – повідомив директор департаменту ризик-менеджменту "Аккорд банку" Микола Войтків.

Безрезультативна робота місії МВФ не вплине на фінансову стабільність у короткостроковій перспективі, вважають експерти.

"Маючи резерви 30 мільярдів доларів, навіть вересневий пік виплат за державним боргом не видається тією сумою, заради якої варто напружуватися. Якщо до того часу нерезиденти перестануть купувати ОВДП, то на допомогу прийдуть банки, як це було у 2020 році", – повідомив виконавчий директор "CASE Україна" Дмитро Боярчук.[BANNER2]

Ситуація ризикує значно погіршитися, якщо доступ до фінансування ззовні закриється. Це може статися, коли інвестори зрозуміють, що проблеми з МВФ не тимчасові.

"Українські та іноземні інвестори орієнтуються на співпрацю з МВФ. Якщо вони побачать, що нема співпраці, то перестануть інвестувати. Це призведе якщо не до економічного падіння, то до відсутності зростання.

Це вдарить по гривні, бо фінансова стабільність базується на співпраці з МВФ. Як тільки почнуть витрачати гроші з резервів, то всі одразу все розуміють. Далі буде стандартна історія: усі побігли і я побіг", – прогнозує інвестиційний банкір Dragon Capital Сергій Фурса.

На жаль, українська влада звикла співпрацювати з МВФ лише тоді, коли їй це дуже потрібно. Тоді і парламент ухвалює всі необхідні закони, і ціни на газ змінюються в унісон з ринковими трендами.

Навчитися працювати з фондом до того, як у бюджеті не лишається грошей для фінансування незахищених видатків, поки що ніхто не збирається.

Водночас в МВФ розуміють, що Україна може проводити реформи лише під тиском несприятливих обставин. Тому й не поспішають допомагати фінансово.