СОТ шкодить Україні?

У 2009 році Україна пережила наслідки не лише економічної кризи, але й членства у Світовій організації торгівлі. Весь рік країна жила в умовах free trade, і навіть встигла побачити зуби вільного ринку, коли СОТ покарав Київ за спроби захиститися від кризи імпортним митом.

Але загалом економіка не надто сильно відчула наслідки вступу в організацію. Розмови про захоплення ринку транснаціональними компаніями виявилися перебільшенням. Як, зрештою, і переможні реляції чиновників про грошовий дощ від іноземних інвестицій та вільні світові ринки для українських експортерів.

Битва в умовах жорсткого ринку СОТ у 2008 році виявилася не на користь України. Майже за всіма товарними групами, крім рослинництва, олійної продукції, шкіряної сировини і чорної металургії, Київ програв битву і мав від'ємне сальдо.

Рік тому від ризику вивезення усіх грошей Україну врятували іноземні інвестиції та кредити, які компенсували перетікання коштів за кордон. 2010 року країну "врятувала" криза, яка суттєво охолодила попит на імпорт та зробила його невигідним через знецінення гривні.

Що ж держава отримала 2008 року? Насамперед - колосальне від'ємне сальдо торгівлі товарами, яке зросло до рекордних 18 мільярдів доларів. Для порівняння: у 2007 році воно сягало 11,4 мільярда доларів.

Подальший наступ імпорту зупинила криза - в українців закінчилися гроші. Однак навіть у 2009 році країна мала від'ємне торгівельне сальдо у 2 мільярди доларів.

Бізнес не помітив членства

Підприємства не помітили наслідків вступу України до СОТ. Неконтрольований імпорт понівечив промисловість ще на початку 1990 років у вигляді "ніжок Буша", тайвансько-японської електроніки та турецько-китайського ширвжитку.

Остаточно "добив" місцевих виробників у 2005 році уряд Тимошенко, радикально зменшивши тарифи заради скорішого вступу до СОТ.

Тепер доводиться лише виживати в умовах кризи, не сподіваючись на державну допомогу. Київ спробував було запровадити 13-відсоткове мито, але під тиском СОТ змушений був його скасувати, залишивши мито на півроку лише для виробників автомобілів та холодильників.

Інші країни, особливо розвинені, відкрито чхають на норми законів, встановлюють обмеження та підтримують своїх виробників. Україна ж, як школярка-відмінниця, боїться критики з боку організації, тому відмовляється навіть від привабливих для економіки проектів.

Чи вдалося Києву вийти на омріяні ринки ЄС та США? Швидше, ні. У 2008-2009 роках головними імпортерами української продукції були, як і раніше, країни Європи, Азії та Африки, а також Росія.

Цікаво, що ще чотири роки тому Україна мала негативне сальдо лише з Росією та Туркменістаном, у яких купувала енергоносії. Але вже у 2008 році позитивне сальдо зберігалося лише з Африкою - 2,3 мільярда доларів.

Погіршили сальдо України Китай та Японія, які завозили не обладнання чи технології, а автомобілі і побутову техніку - привіт кредитам! У Європі реноме Києва зіпсувала Німеччина з -5,3 мільярда доларів і Польща з -1,9 мільярда доларів. Зрозуміло, чому ці країни так вітали вступ України до СОТ.

Під час вступу до цієї організації у 2008 році Україна наростила експорт на 35,8%, а імпорт - на 41,1%. Збільшити продажі за кордон вдалося не за рахунок товарних обсягів, а за рахунок грошових надходжень від зростання цін на метал, міндобрива та зерно. Однак криза різко скоротила як імпорт, так і експорт.

Залізна завіса не зникла

Аналіз експорту показує, що за кордоном Україну із своїми товарами не чекають.

Металургія. Так, Євросоюз скасував квоту на імпорт металу у розмірі 1,3 тонни, але під час кризи Київ і сам не дотягував до цієї кількості, тож користі від скасування квоти небагато. Правда, тепер ЄС та США не повинні вигадувати необґрунтовані антидемпінгові розслідування і встановлювати додаткові обмеження.

Згідно з умовами СОТ, Україна має скоротити ставку на експорт металобрухту з 30 до 10 євро за тонну. Якщо брухт знову потече за кордон, він стане дорожчим в Україні, а це підвищить собівартість українського металу.

Хімічне виробництво. В ЄС не роблять українським виробникам міндобрив якихось тарифних перепон, зате посилюють вимоги стосовно доступу на ринки за екологічними нормативами.

Німеччина та Франція, попри нормативи СОТ, не зменшують фінансової підтримки своїх виробників, тоді як собівартість української хімічної продукції росте, наче на дріжджах через подорожчання блакитного палива.

Машинобудування. Важке машинобудування орієнтується на Росію, однак попри існування зони вільної торгівлі, вона створює численні митні та немитні перепони.

Приміром, власник групи "Норд" Вадим Ландик відзначив, що Росія побудувала на кордоні митний пункт, внаслідок чого устаткування, яке везуть до свого щойно збудованого російського заводу, розмитнюється протягом тижня.

"Я побоююсь, що буде через півроку, коли Росія, Казахстан та Білорусь у рамках митного союзу запровадять єдині зовнішні митні ставки. Тоді ми як член СОТ потрапляємо під єдину ставку у розмірі 25%. Тоді експортувати наші холодильники буде невигідно", - розповів Ландик "Економічній правді".

За його словами, група уже знизила продажі в РФ на 40%. Водночас, в ЄС продажі збільшились на 120%, але у грошовому вимірі це відбулося за рахунок знецінення гривні.

Олія. Олійна галузь є чи не єдиною, продукція якої успішно експортується до ЄС. Утім, це відбулося скоріше всупереч, ніж завдяки СОТ.

Після вступу до організації, Євросоюз запровадив обмеження на імпорт олії під приводом її низької якості. Санкції мають бути скасовані на початку 2010 року. Також у рамках угод із СОТ Київ погодився скоротити митні ставки на насіння соняшника з 17% до 10%.

Тимчасом саме високе експортне мито на насіння і нульове на олію дозволило налагодити масове виробництво і експорт олії, інакше сектор чекала б доля цукрової галузі, яка повністю занедбана внаслідок непродуманою державної політики, яка не стимулювала експорт цукру.

Зерно. Вступ до СОТ мав би відкрити для України ринки країн ЄС, але у цьому сезоні Київ знову продає зерно, здебільшого, державам Близького і Далекого Сходу. На Близькому Сході вітчизняний продукт конкурує з турецьким зерном, на Далекому Сході - з американським та російським.

Тимчасом Євросоюз посилює вимоги до якості товару. Під тиском СОТ Україна ухвалила нові нормативи щодо класифікації зерна.

"Мінагрополітики ввело нормативи СОТ щодо визначення сортів зерна. Вони підвищують вимоги до клейковини, хоча це не впливає на якість. У цих нормах зацікавлені імпортери, оскільки таким чином можуть збити ціну на якісне зерно", - повідомив "ЕП" президент Аграрної палати України Дмитро Березовський.

Це призводить до того, Україна не може продавати зерно в ЄС як продовольче. Через нові вимоги експортери змушені знижувати його клас і реалізовувати як фуражне, яке на 40% дешевше.

Саме членство в СОТ завадило Україні створити разом з Росію і Казахстаном зерновий пул, який дозволив би трьом країнам диктувати ціни на світовому ринку.

Внутрішні ринки відкриті

Харчопром. Зараз тут домінують українські виробники, обіймаючи 50% ринку, але невдовзі їх можуть потіснити імпортери за рахунок більш дешевих генетично-модифікованих продуктів. Завдяки цьому вже зараз Україна втрачає місцеве виробництво хрону та часнику. Їх завозять з Китаю, і на 90% це ГМО-продукція.

Непокоїть СОТ і виробників шампанського та коньяку. Вони мають перейменувати свою продукцію, бо, згідно з нормами організації, так можуть себе називати лише виробники з французьких територій Шампань та Коньяк.

Тільки-но Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС, європейські виробники вимагатимуть від України дотримуватися сотівських угод.

Тваринництво. Маючи величезні запаси фуражного зерна, аграрії могли б годувати ним тварин і продавати за кордон молоко, шкіри та м'ясо. Натомість, країна продає зерно за кордон, а м'ясо імпортує.

Утім, попри зменшення мита внаслідок вступу до СОТ імпорт так і не завалив український ринок. Причина - зменшення попиту. За даними експертів, у 2009 році було імпортовано 280 тисяч тонн м'яса, що удвічі менше, ніж у 2008 році.

Представників галузі та пересічних українців більше лякає набрання чинності з 1 січня 2010 року закону про безпеку харчових продуктів, на чому наполягав СОТ.

Згідної з новацією, молокозаводи не матимуть права купувати молоко, надоєне вручну. Так само м'ясокомбінати не повинні приймати туші худоби, забитої не на спеціально облаштованих бійнях.

Це призведе до зниження закупівельних цін і скорочення поголів'я. Хоча, на думку експерта з міжнародної торгівлі Наталії Ясько, виробників очікують і переваги.

"Якщо раніше наше молоко не допускалося до Європи, то зараз виробники можуть експортувати молокопродукти, якщо доведуть, що вони вироблялися за стандартами ЄС", - сказала вона "ЕП".

Машинобудування. Лобісти галузі відчули подих СОТ, коли намагалися захиститися від кризи митними ставками. Відразу почули протест з Женеви і змушені були погодитися на піврічну 13-відсоткову ставку для виробників автомобілів та холодильників. Але й це не врятувало їх від падіння виробництва.

Вступу до СОТ очікували українці, яким бракувало грошей на нове авто. Членство в організації гарантувало ввезення за низькими ставками автомобілів віком понад вісім років, які, як відомо, якісніші і дешевші за українські.

Натомість митні ставки з 25% до 10% зменшилися лише для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, тоді як для фізосіб вони залишаються у межах 25%. Також підвищилися транспортний та акцизний збори, що зробило імпорт старих автівок невигідним.

Довелося платити більше промисловцям за послуги перестрахування. Великі ризики страховики не можуть покрити, тому перестраховуються за кордоном.

Новий закон СОТ забороняє робити перестрахування у країнах-нечленах СОТ, хоча це і дискримінує вільну торгівлю. Тепер доводиться переплачувати європейським страховикам, тоді як послуги російських фірм були значно дешевшими, що дуже важливо для убезпечення крупних промислових об'єктів.

Цукор. Під впливом контрабанди, імпорту з Білорусії і Росії та відсутності державної допомоги цукрове виробництво у 2009 році впало, а посіви буряків скоротилися удвічі.

Згідно з угодою з СОТ, Україна встановлює високі імпортні тарифи на цукор - 50%, натомість дає квоту на ввезення 267 тисяч тонн цукру-сирцю за пільговою квотою.

Це мало частково задовольнити дефіцит цукру, який сягає приблизно 700 тисяч тонн при виробництві на рівні 1,3 мільйона тонн. Насправді ж було завезено лише 64 тисячі тонн сирцю - 25% від обсягу квоти. За 2009 рік світові ціни на цукор виросли удвічі, тому імпортерам вигідніше продавати його в багатші країни.

За словами аграрного експерта Володимира Лапи, Києву доведеться збільшувати квоту удвічі для насичення ринку. "Сподіватися на здешевлення цукру не варто, адже у світі він зараз дорогий", - відзначив експерт.

СОТ - чистилище до Європи?

Зараз риторика апологетів організації змінилася. Вони перестали манити українців дешевими авто, обіцяючи, що СОТ - це пряма дорога до ЄС. Мовляв, Київ має створити зону вільної торгівлі з ЄС, укласти угоду про асоціацію і чекати членства.

Однак сусіди України - Молдова та Грузія - давно увійшли до СОТ, але вони не тільки не стали членами ЄС, але навіть не мають з ним угоди про асоціацію, хоча дуже хочуть. Не створили вони і зону вільної торгівлі з ЄС. Їх вино та сир аж ніяк не заполонили європейські ринки, зате втратили російський.

Навіщо було відмовлятися від безлічі переваг заради міфічних зисків від вступу до СОТ? Чиновники та європейські романтики не можуть відповісти на це питання.

В останні роки Київ планомірно здавав власні інтереси заради швидкої інтеграції до цієї організації, маючи політичні, а не економічні пріоритети. Наслідок - незахищений ринок, який болісно реагує на будь-які цінові коливання у світі.

Тепер в умовах створення Росією, Білорусією та Казахстаном митного союзу Україні доведеться лавірувати між новоствореним об'єднанням та СОТ. Наразі ж Київ не став своїм ані для Брюсселю, ані для Женеви, і тим паче - для Москви.

Україна і Світова організація торгівлі