ЄБРР в Україні: любов до своїх

В умовах росту бюджетних дірок і перенесення виділення чергового траншу МВФ,  який потенційно міг їх залатати, особлива увага українських високопосадовців прикута до альтернативних фінансових донорів, серед яких виділяється Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Попри відносно коротку 18-річну історію ця міжнародна організація встигла укоренитися на ринках 29 постсоціалістичних країн Європи та Середньої Азії.

ЄБРР активно фінансує численні проекти у стратегічних секторах перехідних економік шляхом довгострокового кредитування і навіть міноритарної участі у капіталі компаній.

Наприклад, в Україні ЄБРР володіє 20% акцій Прокредитбанку, 15% Мегабанку, 9,9% Міжнародних авіаліній України, більше 10% концерну "Галнафтогаз", а також фондує 184 проекти, надаючи більше 4 мільярдів євро.

Принцип роботи

Офіційною метою інвестиційної активності ЄБРР проголошується підтримка становлення приватного сектора, утвердження ринкової економіки та демократії.

Хоча власниками ЄБРР є 61 країна та дві міжнародні організації, більше 50% акцій утримує шістка найпотужніших держав світу. Загальний капітал організації складає 20 мільярдів євро, з яких 5 мільярдів євро сплачені, а 15 мільярдів надаються акціонерами на вимогу.

Структура найбільших акціонерів ЄБРР

Джерело: ЄБРР

Сильна капітальна база та урядова підтримка визначають найвищий рейтинг ЄБРР за шкалами Standard & Poor's, Moody's і Fitch, тому боргові цінні папери фінансової організації користуються попитом серед центральних банків, пенсійних фондів та страхових компаній.

Відтак, ЄБРР може легко залучати додаткові ресурси на міжнародних ринках капіталу за найнижчими ставками, направляючи отримані кошти на численні операційні та кредитні потреби в регіоні.

Банк фінансує проекти у державному та приватному секторах, хоча перевагу надає останньому з огляду на принцип безпосередньої підтримки ринкових ініціатив. Фінансування потреб державного сектора узгоджуються у рамках прямих переговорів з урядами країн і має конкретне цільове спрямування.

Кожен проект у приватному секторі, а таких в Україні 74%, зазвичай коштує ЄБРР 5-250 мільйонів євро. Організація фінансує лише прибуткові проекти, що мають сприяти економічному розвитку країни та відповідати екологічним стандартам.

Важливою вимогою банку до власників компанії-позичальника є спільне кредитування або суттєвий внесок до статутного капіталу. Згідно з правилами, ЄБРР покриває своїми коштами не більше 35% вартості проекту, хоча може допомогти у синдикації кредитів з боку інших банків та організацій.

Крім стандартних проектів, ЄБРР підтримує програму мікрокредитування, до 100 тисяч євро, яке здійснюється через фінансових посередників. Єдиним банком-учасником програми на 1 липня 2009 року НБУ називає  Кредитпромбанк.

Особливості співпраці з Україною

Інтереси ЄБРР на вітчизняному ринку досить широкі. Банк працює у фінансовому та корпоративному секторах, має енергетичні та інфраструктурні проекти.

Великі проекти ЄБРР в Україні, відкриті у 2009 році

Докладний перелік проектів ЄБРР можна побачити на офіційному сайті

Варто відзначити, що окрім нових кредитів, ЄБРР продовжує виконувати велику кількість узятих раніше зобов'язань.

Наприклад, у лютому 2009 року банк надав 135 мільйонів євро на реалізацію чорнобильських проектів. Крім того, триває співпраця установи з "Укрзалізницею", яка має отримати позику у розмірі 62,5 мільйона євро для купівлі вагонів.

Якщо уважно проаналізувати діяльність ЄБРР на українському ринку, можна виявити певні особливості, які рідко афішуються представниками банку. Зокрема,  переважна більшість нових проектів ЄБРР у 2009 році була спрямована на підтримку експансії іноземних компаній та банків у ключових секторах економіки.

Так, серед шести фінансових установ, які отримали кошти від ЄБРР, нема жодної, яка би повністю належала українському приватному власнику. І лише одна з обраних - державний Укрексімбанк - не була інститутом з іноземним капіталом.

У 2008 році ситуація аналогічна.

Серед банків, які отримали 500 мільйонів доларів, вкладених ЄБРР у фінансовий сектор, фігурують австрійський "Райффайзен банк Аваль" - 125 мільйонів доларів, італійський Укрсоцбанк та угорський ОТП-банк - по 65 мільйонів доларів, російський "Ренесанс-Капітал" - 25 мільйонів доларів, німецький Прокредитбанк - 20 мільйонів доларів.

У 2009 році ЄБРР розпочав фінансування трьох іноземних фірм на аграрному ринку - інвестиційного фонду NCH, компаній "МАС-Україна" та Noble-Ukraine. Американський інвестиційний фонд NCH New Europe Property Fund L.P. тільки в Україні контролює 35 аграрних господарств та компаній із зберігання зерна.

За кошти ЄБРР завод з виробництва насіння будуватиме "МАС Україна" - дочірня компанія французького кооперативу Maisadour Semences S.A., що працює у різних сегментах агробізнесу - насіння, зерно, овочівництво, птахівництво, торгівля.

Щорічний кредит на поповнення оборотних коштів Noble Resources Ukraine LLC (Бермуди) використовуватиме для закупівель, зберігання та експорту аграрної продукції. Також кошти ЄБРР підуть на придбання і реконструкцію елеваторів.

Таку любов ЄБРР до "своїх", можна пояснювати низькою прозорістю приватних вітчизняних компаній та відсутністю елементарних принципів корпоративного управління.

Однак у цю логіку важко вписати факти активної співпраці банку з державними і комунальними підприємствами, які навряд чи можна назвати взірцями фінансової відкритості.

У 2009 році підприємствам державного сектора у залученні позик банку щастило більше. Проте, навіть співпрацюючи з українським урядом чи органами місцевого самоврядування, ЄБРР не забуває фінансувати низку іноземних підприємств.

Так, частину коштів, наданих Львівській міській раді для модернізації транспортної системи, буде витрачено на оплату роботи шести консалтингових компаній з інших європейських країн.

Отже, міжнародна організація, що декларує підтримку приватного сектора, серед фірм з українським капіталом надає перевагу державним компаніям.

Більше того, два підприємства з приватними українськими власниками, яким у 2009 році відрито довгострокові кредити розміром понад 5 мільйонів євро, є виробниками неіржавіючих труб та пива. Ось який, виявляється, національний бізнес потребує найретельнішої антикризової опіки Заходу.

Проблемні точки

З огляду на масштаби, у співробітництві ЄБРР з Україною інколи трапляються збої, зокрема, під час реалізації державних проектів. Так, Рада директорів ЄБРР відклала проект виділення "Нафтогазу" кредиту у розмірі 300 мільйонів доларів.

Ці кошти повинні були піти на оплату поставок російського газу під час зимового опалювального сезону. Представник ЄБРР в Україні аргументував таке рішення недостатньою розробкою проекту. Проте експерти переконані: ЄБРР лише узяв приклад з МВФ, який чекає на завершення президентських виборів.

Без позики ЄБРР уряду буде напрочуд важко виконати зобов'язання перед Москвою. Внаслідок стримування росту газових тарифів для населення, "Нафтогаз" працює у збиток, а дірявий бюджет не здатний компенсувати ці втрати.

Позиція ЄБРР у газовому питанні виглядає дуже обережною, оскільки, відмовивши Україні у найбільш необхідний момент, представники банку переконують громадськість у продовженні співпраці з урядом та "Нафтогазом".

Мова йде про виділення кредиту у розмірі 450 мільйонів доларів для проектів у галузі інфраструктури та підвищення енергетичної ефективності, а також про залучення значних сум від Європейського інвестиційного банку та інших міжнародних фінансових організацій.

Іншою точкою непорозумінь між ЄБРР та Україною став скандал навколо будівництва лінії електропередач у селі Усатове Одеської області. Будівельні роботи проводилися державною компанією НЕК "Укренерго" в рамках проекту вартістю 25,8 мільйона євро, профінансованого ЄБРР.

Місцеві жителі висловили протест, оскільки лінію почали прокладати у безпосередній близькості до будинків та через городи. Влада розпочала контратаку на селян, звинувативши у несанкціонованій забудові спірної ділянки. До справи долучилися суд і міліція.

"Укренерго" продовжила будівництво, проігнорувавши думку мешканців та заклики ЄБРР "негайно призупинити будівельні роботи та вжити заходів щодо зняття напруженості у районі".

Однак українська влада не тільки кинула людей напризволяще у депресивному регіоні, але й оголосила їх поза законом і жорстоко покарала, як тільки місцеві жителі захопили територію будівництва.

Тішить, що керівництво ЄБРР, на відміну від українських чільників, не до кінця втратило почуття реальності. У банку принаймні робить вигляд, що будують ЛЕП для мешканців регіону, а тому інтерес "малої людини" також має враховуватися.

Висновки

Демократичні принципи не заважають Європейському банку реконструкції та розвитку активно цікавитися іноземними аграрними компаніями в Україні, що здатні побудувати вертикально-інтегрований бізнес-цикл, починаючи від селекції насіння і закінчуючи вирощуванням зерна та його експортом.

Схоже на те, що Україна в очах Заходу розглядається як ресурсний придаток: "житниця", яку варто спочатку приватизувати і лише тоді підтримати фінансово.

З іншого боку, огляд проектів показує, що інвестування у високотехнологічні галузі українського виробництва для ЄБРР швидше виняток, ніж правило.

Крім того, рішення ЄБРР щодо України тісно залежать від позиції  рейтингових агентств, МВФ та "Великої вісімки", тому ресурси організації важко назвати альтернативою МВФ, принаймні у газовому секторі.

Втім, українцям ображатися на ЄБРР не випадає з огляду на фрагментарне оновлення транспортної  інфраструктури, ліній електропередач чи вчасне повернення депозитів найбільшими іноземними банками.

Не зовсім коректно критикувати ЄБРР, знаючи істинних власників організації. Вони платять - вони й замовляють музику. Бізнес залишається бізнесом, навіть якщо гра ведеться на міждержавному рівні.

А от позиція української влади, яка легко здає прибуткові галузі іноземцям, а потім жебрає на черговий транш для розрахунків за російський газ і зведення ЛЕП, виходить за межі розуміння. Можливо, пора спрямувати кошти міжнародних інвесторів на захист власних, а не чужих інтересів?