Держава свідомо принесе сільське господарство у жертву СОТ

Ситуація із зовнішнім торговельним балансом України стала критичною. Як повідомив цього тижня Держкомстат, за підсумками минулого року імпорт перевищив експорт на 11,4 млрд  дол. Тобто показник сальдо зовнішньої торгівлі погіршився майже вдвічі у порівнянні з попереднім роком.

Ця тривожна для української економіки тенденція знову активізувала суперечки про те, чого чекати від вступу до СОТ. Адже економісти й раніше попереджали, що тільки для окремих галузей членство в СОТ стане порятунком, а інші можуть просто зникнути з економічної карти країни.

Останнє найчастіше стосується агропромислового комплексу. Після підписання в Брюсселі протоколу про вступ України до СОТ урядовці почали активно наводити лад у "відсталій" сфері економіки та адаптувати законодавство до СОТівських правил гри. Від нововведень галузевиків кидає то в жар, то в холод.

Оцінити плюси та мінуси для АПК від вступу України до СОТ досить тяжко, адже формула успіху галузі прямо пропорційно залежатиме від державної підтримки протягом адаптаційного періоду, тобто найближчих 5 років. При цьому однією з умов перебування України в СОТ є скасування  будь-яких державних пільг та дотацій для аграрного сектора.

Одним із кроків у цьому напрямку став законопроект №1419 від 23 січня, який тільки зареєстрований на розгляд Верховної Ради. Він передбачає відміну нульової ставки податку на додану вартість (ПДВ) для сільськогосподарських товаровиробників. Депутати пропонують змінити механізм повернення ПДВ: зробити його непрямим.

Тобто сільгоспвиробник сплачуватиме податок державі, яка відкладатиме гроші на окремий рахунок. При цьому повернути сплачений державі податок зможуть лише ті підприємства, які витрачатимуть акумульований ПДВ за підзвітний період на придбання  матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Враховуючи те, що мінімальна вартість, наприклад, комбайну сягає 75 тис. євро, невеликому підприємству заощадженої за рік суми податку вистачить лише на чверть агрегата.

"Відміна нульової ставки ПДВ негативно позначиться на діяльності м'ясопереробних підприємств. Адже основним постачальником сировини на комбінати (65%) є приватні господарства, які не сплачують "вхідного" ПДВ, тоді як перероблена продукція підлягатиме обов'язковому 20% оподаткуванню. Щоб вийти зі скрути, підприємствам залишиться підвищити відпускні ціни на м'ясо або знизити закупівельні, за якими сировина постачається на комбінати від селян. Все це відіб'ється на кінцевому споживачеві", - пояснює Галина Василик, голова Всеукраїнської асоціації "Укрм'ясопродукт".

На думку аналітиків, СОТ ускладнить життя українським виробникам харчової промисловості, зокрема м'ясо-молочному сектору та цукровикам. Адже відкриття кордонів та спрощення митного режиму призведуть до напливу імпортної продукції. Тим паче, що політика Європейського Союзу стимулює експорт власної сільгосппродукції в розмірі від 20% до 80% від її вартості. Така перспектива може позбавити українського виробника можливості конкурувати із західним на вітчизняному ринку.

Крім того, процедуру ввезення імпортних продуктів та сировини на територію України можуть дещо спростити. Цьому сприятиме одне із пропонованих урядом нововведень. Наразі депутати розглядають законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який передбачає відміну обов'язкового підтвердження сертифіката якості продукції, що ввозиться на територію України. "Звісно, це істотний ризик для вітчизняного ринку м'ясної продукції, адже без перевірки сертифікатів якості тяжко говорити про безпеку продукту для українського споживача", - говорить Марія Колесник, керівник аналітичного центру консалтингового агентства "ААА".

Якщо до іноземних товаровиробників закон буде лояльним, то стосовно  вітчизняних - доволі жорстким. Ним передбачено посилення норм і стандартів якості. Така законотворча ініціатива жодним чином не вплине на крупних гравців ринку, які проблем із якістю не мають і сьогодні. Щоправда, їм доведеться конкурувати вже не зі слабкими вітчизняними виробниками, а з рівними або сильнішими іноземними. Невеликі підприємства після ухвалення цього закону, звичайно, постраждають. Вони просто стануть неконкурентоздатними.

Аналізуючи вигоди для АПК від членства України в СОТ, деякі урядовці запевняють, що це дасть можливість експортувати власну сільгосппродукцію на зарубіжні ринки на паритетних засадах. Так, за словами міністра економіки Богдана Данилишина, поліпшення доступу на іноземні ринки спричинить зростання експорту на 43,5%. Це в ідеалі.

Адже вихід на світову торгову арену ускладнюватиме відсутність міжнародної сертифікації на вітчизняних підприємствах: сьогодні її мають лише 3% м'ясопереробних комбінатів. Здобуття міжнародної сертифікації - непростий і недешевий процес. Наприклад, розробка документації та впровадження на підприємстві сертифіката ISO триває щонайменше 6 місяців. Залежно від розміру виробництва, складності продукції та інших чинників, цей термін може збільшуватися до 1-1,5 років.

Інший сертифікат, із яким також знайомі лише одиниці українських товаровиробників, - НАССР. Це система безпеки, яка використовується в харчовій промисловості як гарантія збереження продуктів і визначає систематичний підхід до аналізу обробки продуктів харчування, розпізнавання будь-яких можливих ризиків хімічного, фізичного і біологічного походження та їх контролю. Сертифікація НАССР дає підприємству низку зовнішніх переваг, зокрема, підвищує довіру споживачів, дає змогу експортувати продукцію до інших країн, підвищує конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість.

Якщо ISO та HASSP для українських товаровиробників не новинка, то, скажімо, про такий документ, як єврономер, нашим підприємцям залишається поки мріяти. Причина тому проста: в Україні досі відсутня процедура його здобуття.

"Єврономер - це сертифікат, який дозволяє компаніям експортувати свою продукцію в країни ЄС. Мало того, що немає процедури його отримання, досі не виписані чіткі вимоги, яким має відповідати підприємство, що претендує на єврономер", - говорить Галина Василик.

Багаторічний рух України до СОТ майже закінчився. М'ясопереробники хапаються за голову: опинившись біля розбитого корита після багаторічної кризи в сільському господарстві, багато проблем доведеться вирішувати самотужки. Тимчасом держава, перебуваючи в ейфорії від підписаного 5 лютого протоколу, зовсім забула про свою основну функцію - захищати вітчизняного товаровиробника.