Не лише НАБУ і ВАКС: які зобов’язання має виконати Україна
Нещодавно у Верховній Раді зареєстрували три версії законопроєктів, що передбачають схвалення Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки:
- основний, (№15230), поданий народною депутаткою Анастасією Радіною;
- №15230-1, поданий урядом;
- №15230-2, поданий депутатами від фракції "Європейська солідарність".
Наразі відбувається їх опрацювання в профільних комітетах. Від того, якою буде остаточна редакція Стратегії та наскільки швидко її ухвалять, значною мірою залежатиме подальший розвиток державної антикорупційної політики на найближчі п'ять років.
Водночас сама потреба в нових заходах боротьби з корупцією нікуди не зникла, бо нікуди не зникли проблеми, які вона породжує.
За останнім опитуванням від НАЗК, 72% населення вважає корупцію дуже серйозною проблемою. Україна за Індексом сприйняття корупції має 36 балів зі 100 можливих, пасучи задніх порівняно з країнами ЄС, а рівень тіньової економіки в державі становить 31% ВВП.
Чи є прогрес у подоланні корупції
За гучними розслідуваннями пересічному українцю важко стверджувати про позитивні зрушення. Водночас є аргументи, що свідчать на користь побудови системи, здатної реагувати на прояви хабарництва. На них також звертають увагу і міжнародні організації.
Кілька тижнів тому Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) презентувала результати дослідження Anti-Corruption and Integrity Outlook 2026, у якому Україну вперше комплексно оцінили за системою Public Integrity Indicators.
У звіті вказано, що стратегічна основа України у сфері боротьби з корупцією та забезпечення публічної доброчесності є однією з найсильніших серед країн ОЕСР.
Наша держава увійшла у трійку серед досліджуваних країн за якістю регулювання лобізму та політичного фінансування (контролю за надходженнями та витратами коштів на партії та виборчу діяльність), а також доброчесності судової влади.
Проте наступний етап реформ має полягати не стільки у створенні нових інституцій, скільки у забезпеченні їх практичної роботи, формуванні культури доброчесності та впровадженні принципу integrity by default, коли доброчесність стає невід'ємною частиною щоденного функціонування державних органів.
Що слід зробити, аби зменшити рівень хабарництва, і що передбачають наші міжнародні зобов'язання у цій сфері?
МВФ
МВФ приділяє особливу увагу протидії корупції та враховує це під час дизайнування програм підтримки. У грудні 2025 року під час розробки нової чотирирічної програми розширеного фінансування (Extended Fund Facility – EFF) фонд наголосив на важливості "рішучої боротьби" з корупцією в Україні, назвавши це одним із головних елементів реформ у країні, що створить умови для збереження державних ресурсів, поліпшення бізнес-клімату та залучення більших інвестицій.
Відповідні заяви також знайшли своє відображення у фінальному тексті угоди. Наразі декілька структурних маяків, що виконуються Україною, мають антикорупційне спрямування.
Увага МВФ у поточній програмі зосереджена на трьох напрямках, виконання яких допоможе у боротьбі з хабарництвом.
Перший – це посилення антикорупційної інфраструктури та доброчесності. У цій сфері відбуватиметься посилення ризик-орієнтованого підходу для виявлення корупції, зміна підходу до управління Комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), а також буде здійснене кадрове посилення Рахункової палати.
Зокрема, НАЗК має видати нормативно-правові акти, якими впорядкувати застосування ризик-орієнтованого підходу при перевірці декларацій. Це дозволить концентрувати ресурси на перевірці посадовців із найбільшими корупційними ризиками, що підвищить ефективність контролю та оптимізує використання ресурсів Агентства.
Через зміну керівництва та втрату досвідчених кадрів НКЦПФР втратив частину спроможності ефективно виконувати свої функції. Новий закон запровадить оновлену модель управління та створення наглядової ради з більшістю незалежних членів.
Склад Рахункової палати, яка здійснює незалежний аудит використання публічних коштів, має бути посилено за оновленою процедурою відбору. Очікується, що парламент має схвалити склад Дорадчої групи експертів, яка допоможе з відбором шести нових аудиторів.
Другий – це реформа митної та податкової систем. У цій сфері 10 квітня 2026 року уряд за результатами відкритого конкурсу призначив Ореста Мандзія головою Державної митної служби. Новий голова 14 травня запустив процес атестації митників для визначення їх відповідності займаній посаді та відповідності антикорупційним стандартам ведення роботи.
Крім цього, має відбутися створення консолідація на рівні Мінфіну ІТ-систем ДПС та Держмитслужби, щоб співставляти інформацію, виявляти підозрілі операції та ризики.
Також в Україні має відбутися гармонізація правил трансфертного ціноутворення зі стандартами ОЕСР та імплементація EU ATAD. Це допоможе перекрити можливості для агресивного податкового планування, виведення прибутку в офшори та штучного заниження податкової бази.
Третій – це корпоративне управління державними активами. Державні банки контролюють значну частину банківського сектору України та управляють мільярдними державними активами.
Щоб мінімізувати політичний вплив на управління ними, підвищити професійність наглядових рад та забезпечити прозоре управління державними фінансовими активами уряд схвалив окрему постанову, якою покращено процес номінації членів наглядових рад держбанків.
Нова стратегія щодо держбанків має врахувати зміни, що відбулися після початку великої війни. Одним із ключових нововведень має стати поширення стандартів корпоративного управління, які наразі застосовуються до банків зі 100% державною власністю, на всі системно важливі банки з переважною державною участю.
Як свідчать останні домовленості на рівні персоналу щодо перегляду Програми, МВФ прагнутиме надалі від України реформ, спрямованих на зміцнення управління та посилення антикорупційних інституцій.
План України
Якщо МВФ передусім концентрується на макрофінансовій стабільності та інституційній спроможності держави, то План України фактично є дорожньою картою реформ, які супроводжують процес вступу до Європейського Союзу.
Антикорупційний блок займає в цьому Плані особливе місце. Його логіка полягає у тому, щоб створити систему, у якій корупцію складніше вчинити, а не лише ефективніше покарати після її виявлення.
Хотілося б звернути увагу, на те, як ЄС акцентує в оновлених індикаторах Плану України на антикорупційній політиці – найбільша кількість нових доданих індикаторів з'явиться саме в цьому секторі.
Перший напрям стосується посилення інституційної спроможності антикорупційної інфраструктури. У межах Плану передбачено збільшення кадрового складу Вищого антикорупційного суду. Це рішення має практичне значення, адже навантаження на суд зростає через збільшення кількості проваджень, які надходять від НАБУ та САП.
Реалізація цього індикатора суттєво просунулася. Після завершення засідань Вища кваліфікаційна комісія суддів та Громадська рада міжнародних експертів до фінального етапу конкурсу допустили 22 кандидати, із яких 19 отримали рекомендації для призначення на посади суддів Вищого антикорупційного суду та його Апеляційної палати. Паралельно тривав добір працівників апарату ВАКС.
Другий блок реформ спрямований на оновлення законодавчої основи антикорупційної політики. Центральне місце тут займає ухвалення нової Державної антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки та Державної антикорупційної програми, яка визначатиме конкретні заходи для її реалізації.
Одночасно План України передбачає зміни спрямовані на підвищення ефективності антикорупційного правосуддя. Мова про реформу Кримінального процесуального кодексу, можливість одноособового розгляду окремих категорій справ Вищим антикорупційним судом, а також усунення процесуальних бар'єрів для роботи антикорупційних органів, зокрема шляхом спрощення доступу до результатів судово-медичних експертиз. Всі ці зміни мають зробити кримінальне провадження більш ефективним та мінімізувати ризики затягування судового розгляду.
Якщо порівняти зміст індикаторів МВФ та Плану України, можна побачити спільну логіку: акцент поступово зміщується від точкових антикорупційних рішень до формування цілісної системи доброчесного врядування, заснованої на прозорості, цифровізації, незалежності інституцій та ефективному управлінні ризиками. Саме такий підхід визначає якість державного управління в країнах ЄС і саме він є одним із ключових орієнтирів для України.
Успішне виконання антикорупційних індикаторів Плану України та зобов'язань у межах програми МВФ є не лише технічним питанням реформ – це питання довіри міжнародних партнерів, макрофінансової стабільності та нашої європейської інтеграції.
Підготовка матеріалу стала можливою завдяки підтримці Міжнародного фонду "Відродження" у межах проєкту "Економічне відновлення сьогодні: виконання зобов'язань і формування бачення пост-воєнної економіки України".