Як примножити людський капітал

Чи існує проблема людського капіталу в Україні? Коли населення країни становить 51 млн. осіб, де частка працездатних – 60%, тоді держава не відчуває гострої потреби в побудові системи розвитку та підтримки громадян.

Тоді є надлишок освіченої робочої сили, що дозволяє роботодавцям тримати низькі зарплати. Кількість працівників, що сплачують страхові внески, дає змогу платити пенсії. Вразливі категорії становлять переважну меншість, тому їх проблеми – поза фокусом суспільства, а значить, непріоритетні для уряду.

Проте за роки незалежності населення зменшилося на понад 40%. За оцінками експертів, воно становить 29-31 млн. Третина – це пенсіонери, а майже кожен сьомий має статус ВПО. З початку великої війни кількість осіб з інвалідністю зросла майже на третину, а статус учасника бойових дій мають 1,4 млн. осіб.

Через ризик бідності Мінсоцполітики вимушене ініціювати програму фінансової підтримки для 13 млн громадян, які отримують соціальну допомогу. Накопичені проблеми спонують уряд шукати швидкі та довгострокові рішення.

За останні три роки була затверджена низка стратегій. Вони охоплюють питання демографії, ринку праці, внутрішньо переміщених осіб, повернення з військової служби до цивільного життя, зростання дітей в сімейному оточенні і навіть зменшення дисбалансу в різниці зарплат між чоловіками та жінками.

Це лише частина стратегічних викликів, які намагається подолати уряд.

Однак наявність стратегій не підвищує добробут громадян. Це навіть не чіткий план дій, а лише бачення урядової логіки щодо вирішення викликів національного масштабу. Кожен документ має цільову аудиторію, виконавців, окреслені результати. Тим не менш, завжди є ризик, що частина потреб не охоплена.

Наприклад, ветеранка та водночас ВПО, яка втратила житло, виховує дитину, має інвалідність унаслідок війни і стикається з бар'єрами працевлаштування. Або цивільний чоловік, який повернувся з полону, де перебував з 2014 року, і не має житла, освіти, роботи й потребує тривалої психосоціальної підтримки.

Який досвід у сфері оборони? Міноборони у 2024 році схвалило політику і стратегію залучення, розвитку та утримання людського капіталу в Силах оборони України. Ці документи формують цілісну систему, шлях, який проходить людина від формування патріотичної свідомості в закладах освіти до проходження військової служби і повернення до цивільного життя. Охоплені військова підготовка, соцзахист, гендерна рівність, кар'єрний розвиток військовослужбовців.

Замість "людські ресурси" наразі популярно вживати термін "людський капітал". Хоча стратегія Міноборони не замінює, а розмежовує поняття "людський капітал Сил оборони", "людські ресурси" та "персонал Сил оборони".

Людські ресурси та персонал Сил оборони фокусуються на кількості осіб, які служать або кого можна залучити до служби. Людський капітал фокусується на характеристиках цих осіб: підготовці, навичках, мотивації. Політика та стратегія спрямовані не просто на покращення обліку осіб, яких можна залучити до служби, а на розвиток їх потенціалу, що є необхідністю для Сил оборони.

Що дасть єдина стратегія людського капіталу? Наразі національної стратегії людського капіталу немає, хоча спроби виробити комплексний документ були.

У 2021 році указом президента була затверджена "Стратегія людського розвитку", яка охоплювала покращення медико-демографічної ситуації, розбудову інноваційного суспільства, підвищення рівня життя, активізацію зайнятості та забезпечення соціальної підтримки. Проте документ мав план заходів лише на 2021-2023 роки, який, імовірно, через велику війну не був реалізований.

Україні потрібна нова стратегія людського капіталу, щоб сформувати цілісне бачення розвитку людини на всіх етапах життєвого циклу: від раннього дитинства й освіти через ринок праці й професійний розвиток до активного довголіття. При гострій демографічній та соціальній кризі лише покращення добробуту людей та розкриття їх потенціалу дасть шанс на довгостроковий розвиток країни.