Людина, яка мислила тисячоліттями Української Державності

Ми були пліч-о-пліч у державній політиці з 2015 року. І за весь цей час між нами не було жодної політичної розбіжності чи світоглядного розколу. Ми завжди дихали одним повітрям і рухалися в одному напрямку.

Степан Іванович належав до рідкісної когорти лідерів, які мислять не рейтингами чи виборчими циклами, а століттями. Перед моїми очима зараз стоять три ключові віхи нашої спільної праці, кожна з яких мала фундаментальне, державотворче значення.

Перша – це повернення нашому суспільству його справжньої історичної пам'яті. Разом ми наполегливо руйнували нав'язаний ззовні міф, нібито Українська Державність зародилася лише у 1991 році. Завдяки ініціативі Степана Івановича та нашій спільній роботі вдалося повернути у суспільний дискурс єдино правильний контекст: у 1991 році відбулося відновлення нашої незалежності, яка є безперервною.

Друга віха – це спільний захист правди про страшний злочин Голодомору. У 2014 році Степан Іванович очолив Всеукраїнське товариство "Меморіал", яке згодом разом із нашою експертною групою розвинуло та впровадило принципово новий науковий підхід до дослідження злочину Голодомору.

Ми поставили собі за мету здійснити перелом: перевести цю тему з площини емоційної публіцистики на рівень глибоких, доказових наукових праць. А вже далі у парламенті дев'ятого скликання разом втілювали міжнародне визнання на рівні інших країн.

Третій напрямок – це будівництво економічного майбутнього України. Коли Степан Іванович очолював урядовий блок, я виступав його радником та керівником експертного напрямку з питань інтелектуальної власності. Це був зразковий приклад взаємодії, коли парламент, уряд та академічна спільнота разом створювали сучасні, цивілізовані правила для української науки та інновацій.

Степан Кубів завжди діяв як антикризовий лідер високого масштабу: і на барикадах Революції Гідності, де він як комендант тримав Будинок профспілок, і у лютому 2014-го, коли на посаді голови НБУ він рятував фінансову систему країни від дефолту, і в наступні роки, коли впроваджував економічні реформи в уряді та послідовно відстоював національні інтереси під час роботи у парламентському Комітеті з питань економічного розвитку.

Він був Великим Державником. Він був Великим Українцем. Він був Великим Патріотом.

Степане Івановичу, мій Друже... Мені бракуватиме тебе. Твоєї мудрості. Твого масштабу мислення. Наших спільних розмов про Україну.