Без контролю нема "Сенсу". Розслідуючи корупцію у держбанку, головне не вийти на самого себе
Націоналізований у 2023 році "Сенс банк" вже декілька місяців перебуває в епіцентрі низки декількох масштабних корупційних скандалів. Банк, який після переходу у державну власність став монополістом у сфері обслуговування грального бізнесу, підозрюють у тому, що ним фактично у ручному режимі керували представники бізнес-груп, наближених до Офісу президента (ОП), а згодом і самі посадовці ОП.
Наприкінці квітня 2026 року УП оприлюднила декілька епізодів так званих "плівок Міндіча", на яких згадувались керівники "Сенс банку" та НБУ. Згідно із записами, наближені до підсанкційного бізнесмена Тімура Міндіча особи фактично погоджували склад наглядової ради банку. Водночас сам Міндіч радив колишньому міністру оборони Рустему Умєрову "викликати" голову НБУ Андрія Пишного та "Сенс банк" для залучення коштів "потрібним" оборонним компаніям.
У серпні Національне антикорупційне бюро (НАБУ) оприлюднило нові матеріали, пов'язані із "Сенс банком". У них йдеться про те, що у червні цього року фактичний контроль над банком перейшов від Міндіча до неназваного високопосадовця Офісу президента (якого фігуранти між собою називають Кирилом Олексійовичем). Останній нібито дав вказівку зібрати 150 млн грн застави за фігуранта справи "Мідас" щодо корупції в "Енергоатомі", ексміністра енергетики Германа Галущенка.
Кошти для застави проходили, зокрема, через "Сенс банк", де нібито тимчасово "вимкнули" фінансовий моніторинг. В оприлюднених розмовах йдеться про те, що до створення "вікна" у фінмоні державного банку міг бути причетний голова наглядової ради банку, якого раніше нібито погоджували наближені до Міндіча особи.
2 вересня відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань економічної безпеки, під час якого розглядалося питання призначення наглядової ради "Сенс банку" та порушень, допущених підрозділами фінансового моніторингу установи. Засідання тривало більше 5 годин, протягом яких депутати чи не вперше допитували керівників ключових фінансових інституцій країни – Нацбанку та Мінфіну.
ЕП переповідає ключове, що прозвучало під час того засідання, а також все, що відомо про можливе використання державного "Сенс банку" представниками влади для особистих потреб.
(Не) залежна наглядова рада
Після націоналізації "Сенс банку" у 2023 році там сформували тимчасовий, скорочений, склад наглядової ради. Її очолив ексголова наглядових рад Ощадбанку, Укрзалізниці, Укренерго Шевкі Аджунер. Його викликали на засідання ТСК 2 вересня, однак він не з'явився.
Особа Аджунера важлива з кількох причин. Проте найважливіше те, що саме з його ініціативи на державний "Сенс банк" почав працювати Василь Веселий. Останній працював радником наглядової ради банку. За словами заступника голови НБУ Дмитра Олійника, Веселий був радником з питань взаємодії з урядом та комунікацій.
Згідно з "плівками Міндіча", у травні 2025 року Веселий обговорював новий склад наглядової ради банку із наближеним до Міндіча бізнесменом Олександром Цукерманом. Усі люди, які прозвучали у тій розмові між двома чоловіками, згодом стали членами ради держбанку.
У державному банку наглядова рада – запобіжник від політичного втручання у роботу фінансової установи. Вона складається із 9 членів, з яких 6 – незалежні, а 3 – представники держави (по одному від Офісу президента, Верховної Ради та уряду).
Під час засідання 2 вересня заступник міністра фінансів Юрій Драганчук скаржився, що закон "занадто сильно" захищає незалежність наглядової ради. Мовляв, саме тому уряд не може звільнити її членів навіть попри те, що деякі з них "засвітилися" на плівках НАБУ. "Навіть якщо вони сидітимуть у в'язниці, то, якщо там буде інтернет, вони все одно зможуть брати участь у засіданнях", – заявив він.
Проте приклад "Сенс банку" показав, що "занадто сильні" гарантії політичної незалежності наглядової ради, надані законом, не спрацювали.
Формально, обирати членів наглядової ради має номінаційний комітет, а затверджувати уряд. Шорт-лист кандидатів формує рекрутингова компанія. У випадку "Сенс банку" такою компанією була "Екзекьютів сьорч Юкрейн" (AMROP). 2 вересня депутати ТСК допитали директора цієї компанії Вієстурса Лієгіса про процес відбору.
Так, виявилося, що деяких з кандидатів, які потрапили у шорт-лист до номінаційного комітету, внесли туди самі ж представники цього комітету. Зокрема, Миколу Гладишенка та Олександра Щура додали до переліку кандидатів після дзвінка вже колишньої заступниці голови ОП Ірини Мудрої до Лієгіса. На момент відбору Мудра була головою номінаційного комітету.
Водночас, коли AMROP провела оцінку Гладишенка, то виявила, що він був далеко не найбільш підходящим кандидатом: він набрав найменшу кількість балів при оцінюванні, однак все одно став кандидатом у члени ради.
Крім цього, директор AMROP зазначив, що Мудра просила його надати перелік кандидатів на наглядову раду "Сенса" Національному банку для "попередньої оцінки", попри те, що для цього не було законних підстав. Насправді ж НБУ мав погоджувати членів наглядової ради лише після того, як їх призначить уряд. Представники регулятора будь-які попередні оцінки заперечили.
Зрештою, номінаційний комітет погодив членів наглядової ради "Сенс банку", а згодом їх призначив уряд. За дивним збігом обставин, усіх цих членів перед цим нібито "погоджували" Веселий та Цукерман у приватній розмові.
До складу наглядової ради увійшов і Гладишенко, хоча із цим призначенням погоджувалися не всі. Наприклад, Драганчук, який входив до номінаційного комітету, висловив свої застереження цим кандидатом, оскільки у нього не було достатньо релевантного досвіду, а також він у минулому працював у збанкрутілому "Дельта банку". Свої застереження щодо цього кандидата висловила й рекрутингова компанія та представники міжнародних фінансових організацій, які входили до номінаційного комітету, але мали право лише дорадчого голосу.
Проблем із призначенням Гладишенка як незалежного члена наглядової ради "Сенс банку" не побачили і у регуляторі. Попри те, що представникам НБУ було відомо, що він мав спільні бізнес-відносини із Василем Веселим. За словами Олійника, Гладишенко та Веселий були "керівниками і власниками у кількох бізнес-структурах ще до початку повномасштабної війни та навіть ковіду". Регулятор попросив у Гладишенка письмові запевнення того, що він є незалежним та не пов'язаним із Веселим. Цього виявилось достатньо для його погодження у держбанк.
Третина застави через "Сенс"
У записах розмов, які оприлюднило НАБУ в межах операції "Форест Гамп", йдеться про те, що у червні 2026 року Ірина Мудра, з ініціативи якої Гладишенка призначили у наглядову раду "Сенс банку", просила його про допомогу із проведенням платежів в межах внесення 150 млн грн застави за Германа Галущенка.
Гладишенко, який став головою наглядової ради банку, разом із головою правління установи Олексієм Ступаком нібито організували "вікно" у роботі фінансового моніторингу: період часу, протягом якого підозрілі операції не перевірялися та не блокувалися.
Під час засідання ТСК Олійник заявив, що НБУ дослідив рух грошей на заставу Галущенку "до четвертого коліна" і не знайшов там готівки (на записах фігуранти справи обговорюють "чотири мішки кешу"). Він також додав, що через "Сенс банк" надійшла лише третина від 150 млн грн. Решта проходила через рахунки підставних компаній в інших банках. Регулятор вже почав позапланові перевірки того, чи порушувалися правила фінансового моніторингу у всіх установах, дотичних до внесення застави за Галущенка.
"Ми дамо оцінку і "Сенс банку", і "Ідея банку", і ОТП, і ПУМБу", – заявив Олійник.
Як стало відомо ЕП, у матеріалах дослідження Нацбанку йдеться, що сума застави за Галущенка акумулювалася на рахунку компанії-оболонки, відкритому у ПУМБі, звідки ці кошти переказали на рахунок Вищого антикорупційного суду. За словами Олійника, для внесення застави використовувалось понад 100 компаній, які переказували вільну ліквідність між собою дрібними платежами, аби не викликати підозр фінансового моніторингу.
Таке пояснення НБУ залишає без відповіді одразу декілька запитань: якщо через рахунки у "Сенс банку" дійсно пройшла лише третина суми застави за Галущенка, то чому Мудра та Микитась нібито змовилися з керівництвом банку, аби воно організувало "вікно" у фінансовому моніторингу? І друге: чи впливали фігуранти "Форест Гампа" на керівників інших дотичних до внесення застави банків, зокрема "Ідеї", ОТП та ПУМБа? У Нацбанку пообіцяли дослідити ці питання.
Водночас у регуляторі запевнили, що до "Сенс банку" застосовували посилений нагляд, зокрема у сфері фінансового моніторингу, хоча депутати ТСК вважали інакше. Так, за словами Олійника, у період з 2022 по 2026 року НБУ провів у банку 5 перевірок щодо дотримання правил фінансового моніторингу та наклав на установу 51,8 млн грн штрафів.
Починаючи із січня 2026 року Нацбанк проводить ще одну перевірку "Сенс банку", аналізуючи з фінансові операції 5 клієнтів щодо закупівлі товарів військового призначення за рахунок коштів держбюджету.
Після оприлюднення записів НАБУ, співробітники "Сенс банку", які могли організовувати "вікно" у фінмоні, продовжили працювати на своїх посадах. Члени ТСК намагалися з'ясувати, як це стало можливим. У відповідь вони почули дві версії подій: від Міністерства фінансів та від НБУ.
Так, у Мінфіні зазначили, що рішення про звільнення голови банку та особи, відповідальної за фінансовий моніторинг, ухвалює наглядова рада. Мінфін, як формальний власник, не має впливу на ці процеси. Водночас там ніби то направили відповідні звернення до наглядової ради банку, яка залишається недоукомплектованою: наразі у ній присутні 5 членів із 6, необхідних для кворуму.
За словами Драганчука, Мінфін діяв "у межах і в спосіб", передбачені законом. Крім цього, уряд призначив кількох нових членів наглядової ради "Сенсу", аби повернути їй правомочність, проте їх все ще не погодив Нацбанк. Мінфін звернувся до НБУ з проханням прискорити процедури погодження.
З іншого боку, за версією Нацбанку, в уряду є достатньо повноважень для ухвалення кадрових рішень у "Сенс банку". Андрій Пишний зауважив, що на період дії воєнного стану уряд може ухвалювати кадрові питання замість наглядової ради у разі, якщо вона не сформована або там немає кворуму. Цікаво, що аналогічну позицію НБУ займає і в суперечці щодо звільнення голови Укрпошти Ігоря Смілянського.
"Ощадний" слід
Серед запрошених на ТСК, присвяченій діяльності "Сенс банку", був голова правління Ощадбанку Юрій Каціон. Депутати допитували його щодо епізоду з "плівок Міндіча", оприлюдненому УП. Там Веселий запитує у співрозмовника "Юри" про надійність одного з потенційних членів наглядової ради "Сенс банку" Олега Містюка, на що отримує запевнення, що той "на 100%" надійний.
Каціон заперечив, що проводив таку розмову з Веселим та запевнив, що не обговорював з ним призначень до держбанку. За словами Каціона, востаннє він спілкувався з Веселим щодо можливої кредитної підтримки "м'ясного бізнесу у Броварах", який постраждав від російської агресії.
Проте згадка на "прослушці" НАБУ чоловіка, на ім'я Юрій, – не єдиний слід Ощадбанку в цій історії. Аналізуючи біографії фігурантів розслідувань антикорупціонерів, а також осіб, призначених до керівних органів "Сенс банку", не складно побачити спільну рису: багато хто з них у той чи інший період своєї кар'єри працював в Ощадбанку за часів, коли його очолював нинішній голова НБУ.
Зокрема, у цьому держбанку працював нинішній голова правління Ощаду Каціон, а також вже згаданий вище Містюк (член наглядової ради "Сенс банку"). Останній також входить до наглядових рад двох установ, які контролюються НБУ: Розрахункового центру та Національного депозитарію.
Колишня заступниця голови ОП Мудра також працювала в Ощаді, де відповідала за судові спори з Росією. Головою наглядової ради Ощаду за часів Пишного був вже згаданий вище Шевкі Аджунер, який привів у "Сенс банк" Веселого. За даними депутатів ТСК, НБУ ухвалив окреме рішення щодо репутації Аджунера, аби призначити його на посаду у "Сенс банк": Шевкі паралельно працював у компанії з російським слідом, але пообіцяв регулятору звільнитися звідти (сама компанія лишалась працювати в РФ нібито для того, аби не втратити там гроші).
Сам Веселий також може бути не чужою для Пишного людиною. Співрозмовники ЕП у політичних колах зазначають, що чоловіки були знайомі через нині покійного депутата "Народного фронту" Андрія Іванчука – однокурсника нинішнього голови НБУ.
Членкиня правління "Сенс банку" Інна Тютюн – дружина Антона Тютюна, заступника голови правління Ощадбанку (зокрема, за часів коли його очолював Пишний). За даними співрозмовників ЕП у політичних колах та на банківському ринку, вона відповідає у "Сенсі" за гральний бізнес.
Банк став фактичним монополістом в обслуговуванні цього сектору, адже є єдиною установою, яка може проводити платежі у гемблінгу через картки як Visa, так і Mastercard. У коментарі ЕП Інна Тютюн зазначила, що відповідає у "Сенс банку" за весь роздрібний бізнес, зокрема (а не виключно) гральний.
Ощадбанк – один з найбільших в Україні, тож там працюють тисячі співробітників. Спільне минуле Пишного та усіх згаданих вище осіб у цьому банку може бути лише збігом. Однак чи може цей факт допомогти деяким з них здобути нові посади у новому державному (націоналізованому) банку? І чи достатньо цього факту, аби пов'язати голову регулятора з процесами, які відбуваються всередині "Сенс банку"?
Поки члени ТСК ламали голови над цими питаннями, сам Пишний звернув увагу на інше. Деякі депутати, які пристрасно допитували представників НБУ та Мінфіну щодо їхньої обізнаності у ситуації навколо "Сенс банку", самі "засвітилися" на плівках НАБУ.
Так, фігуранти "Форест Гампа" згадують "Давида" та особу, яку НАБУ ідентифіковує як "голову одного з комітетів Ради", які намагалися встановити контроль над "Сенс банком" після того, як з України поїхав Тімур Міндіч. Після оприлюднення записів Данило Гетманцев, голова фінансового комітету Ради та за сумісництвом член ТСК, одразу заявив, що ніколи не намагався впливати на цей державний банк.
Депутат додав, що звернувся до НАБУ, аби дати покази слідчим та пройти поліграф. Проте, зробивши цю заяву, Гетманцев не відмовив собі у задоволенні самому стати "слідчим" та допитати очільника НБУ – попри потенційний конфлікт інтересів у цій справі.
***
Якщо прочитавши цю історію, хтось подумає "яке кому діло до того, що відбувається в одному з державних банків, особливо якщо їх є ще чотири", то важливість цієї справи (окрім тієї, що "Сенс банк" могли використовувати представники влади та наближених осіб у власних інтересах) має ще один, неочевидний контекст.
Річ у тім, що "Сенс" – один із системно важливих українських банків. Його націоналізували у 21 липня 2023 року. Формальна причина: колишні власники – підсанкційні російські олігархи Міхаіл Фрідман, Пьотр Авен та Андрій Косогов – не могли підтримати установу коштами, коли виникла потреба у докапіталізації. Через це НБУ вивів банк з ринку та звернувся до уряду з пропозицією націоналізувати установу. Відповідну підставу для націоналізації депутати ввели у законодавство напередодні.
Колишні власники банку подали позов до міжнародного арбітражу на Україну. Вони вимагають у держави компенсації за втрачений актив у розмірі 1 млрд дол. Серед аргументів позивачі називають те, що націоналізація "Сенсу" була спланованою, зокрема для того, аби згодом високопосадовці використовували банк у злочинних операціях. Відповідні тези під час попередніх засідань ТСК озвучували деякі депутати, зокрема і Гетманцев.