70 років у черзі за правосуддям?

Одним з основоположних принципів правосуддя є невідворотність покарання. Не скаржник, а саме винуватець повинен нести негативні, зокрема майнові наслідки, якщо він порушує права та свободи, інтереси скаржника.

І якщо не занурюватися глибоко в юридичні тонкощі цієї проблеми, відсутність дієвого судового захисту власності негативно впливає на інвестиційний клімат, а отже – є суттєвою перешкодою для відновлення економіки.

На жаль, в Україні з цим катастрофа і вже давно.

Неприємні розрахунки

Щоб звернутися до суду, необхідно сплатити судовий збір, без цього не розпочинається розгляд справи. Якщо спір відбувається між приватними особами – проблем немає, рішення суду виконуються швидко, а винувата сторона компенсує іншій всі судові витрати в найкоротші строки.

Втім, якщо опонентом виступає орган державної влади, а суд став на ваш бік, повернути судовий збір за розгляд справи, яку ви виграли, вдасться лише, орієнтовно, через 70 років. Адже загальна заборгованість держави за рішеннями судів, станом на 1 січня 2026 року, перевищила 7 млрд грн. У черзі на стягнення коштів уже обліковується 261 619 судових рішень.

У 2026 році на погашення цих 7 млрд грн з державного бюджету виділено лише 100 млн грн. Очевидно, що цієї мізерної суми недостатньо не лише для погашення "тіла" заборгованості, а й не вдасться зупинити її "повзуче" зростання.

Примітно, що 10 років тому, сума цієї заборгованості була вдвічі меншою і становила 3 млрд грн. У черзі на оплату тоді перебувало 153 104 рішень судів.

Хоч і з бюджету на той час виділялася на погашення заборгованості на третину більша сума – 144,7 млн грн на жаль, це не врятувало ситуацію від катастрофи сьогодні. Адже суди продовжують стягувати з бюджету кошти на користь скаржників, чим, по суті, констатують, що українські чиновники (держава) порушують права та інтереси інших осіб у значних масштабах.

Не складно порахувати, якщо ви виграєте судовий спір, при нинішніх темпах погашення заборгованості, ваше судове рішення опиниться у черзі за №261619, відповідно, час очікування сягне майже 70 років.

Втім, ані посадові, ані службові особи держави жодної персональної матеріальної відповідальності не несуть, за них чомусь розраховується держава.

За все заплатить бізнес?

Отже, ймовірно, саме бізнес платить за прорахунки держави і робить це двічі. Перший раз, коли сплачує податки, частина яких якраз спрямовується на погашення заборгованості за рішеннями судів. Другий раз, коли оскаржує рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, їх службових чи посадових осіб і змушений очікувати відшкодування судових витрат по 70 років.

Інша причина такого довгого очікування криється у тому, що черга з судових рішень на відшкодування коштів ділиться на 3 списки. Стягнення судового збору з представників держави на користь бізнесу належить до третього списку "заборгованостей за всіма іншими рішеннями суду", який погашається в останню чергу.

У першу чергу (в першому списку) відшкодовується заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.

У другу чергу (у другому списку) погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими відносинами.

Отже, бізнес і тут залишається "крайнім" – у третьому (останньому) списку і розраховується за мільярдні помилки держави протягом десятиліть. Хто з інвесторів прийде в країну, де право на власність захищене "чергою на 70 років"?

Замість висновків

Філософію бюджетної програми КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" давно слід змінити. Адже з наявними підходами неможливо впоратися з багатомільярдною заборгованістю, нереально забезпечити ефективне правосуддя та покращити інвестиційний клімат.

Бізнес не повинен розраховуватися за мільярдні прорахунки держави (за недотримання прав та свобод, порушення інтересів тощо), тим паче – не повинен чекати в черзі за справедливістю (відшкодуванням судових зборів) по 70 років.

Не держава, а чиновники, які ухвалюють рішення, що згодом успішно оскаржують у судах, повинні нести персональну матеріальну відповідальність. Наприклад, відшкодовувати судовий збір з власної кишені, а не перекладати цей борг на плечі держави.