Накласти арешт на рахунки можна, а зняти - ні - експерт
Набувши чинності з 1 січня 2011 року Податковий кодекс допускає підстави для накладення податковою службою арешту на рахунки платників, проте в ньому відсутні положення, які давали б право податковій такий арешт зняти.
Про чергові ляпи "податкової біблії" в своїй статті для "ДТ. Україна" пише кандидат юридичних наук, доцент Данило Гетманцев.
"Навіть при подальшому виконанні платником вимог податкової служби його рахунки будуть перебувати під арештом, адже в податкової відсутні повноваження як на зняття арешту, так і на звернення до суду із заявою про таке зняття. П. 91.4 ст. 91, що регулює порядок зняття арештів та встановлює обмеження часу арешту рахунків, поширюється виключно на випадки, коли платник має податковий борг і йому призначено податкового керівника", - зазначає автор.
За новим ПК платник не обмежується в праві відкривати нові рахунки, проте всі рахунки платника стають на облік в органах податкової служби (ст.69 НК).
До їх постановки на облік ті ж видаткові операції з рахунків не здійснюються.
При цьому податкова може відмовити платнику у взятті на облік рахунку на підставах, поки не відомих - встановлюються податковою - п. 69.5 ст. 69 НК.
"Зазначимо також, що платника не має розслабляти обставина, що арешт рахунків здійснюється на підставі рішення суду. Адже, Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 183-3) передбачена спеціальна спрощена процедура розгляду звернень податкової служби, яка може відбуватися без платника - хоча і з обов'язковим його повідомленням. Термін на розгляд звернення податкової служби - три дні. Визначення суду може бути оскаржене, що, проте, не зупиняє його виконання", - підкреслює автор.
Пункт 20.1.15 ПК передбачає право податкової служби звертатися до суду для зупинення видаткових операцій на рахунках платника у разі, якщо платник податків не допускає податківців до огляду територій та приміщень, які використовуються для здійснення господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для одержання доходів, або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування, та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.
У даному випадку мова йде не про недопуск до перевірки, а саме про недопуск до огляду приміщень, який проводиться тільки в межах податкової перевірки.
Таким чином, посадові органи податкової служби не мають права вимагати допуску до приміщень і на території платника без належно оформленої документації на перевірку (ст. 81 ПК).
Податкові органи не мають також права доступу до житлових приміщень згідно з п. 20.1.11 та п. 16.1.13 ПК Україні.
Нагадаємо, що, згідно зі ст. 379 Цивільного кодексу, житлом є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для проживання в них.
Поняття житлового будинку, квартири визначені в статтях. 380, 382 ЦК України. Очевидний висновок про те, що якщо житло використовується для господарської або підприємницької діяльності, то в цьому випадку податкові органи можуть бути в нього не допущені обгрунтовано, вважає автор статті.