Тимошенко виступає проти оплати боргів газом
Рішення уряду і Національної акціонерної компанії (НАК) "Нафтогаз України" накопичити максимальні запаси природного газу в підземних сховищах (ПСГ) за ціною 179,5 дол. за 1000 куб. м є правильним.
Про це прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявила журналістам у Києві в середу, повідомляє агентство "Інтерфакс-Україна".
"Є добрі резерви в сховищах, які належать НАK "Нафтогаз України", і якщо президент говорить, що ми повинні віддати резерви газу, незрозуміло чому, такі заяви і такі дії можуть послабити Україну, нашу можливість забезпечити природним газом усіх споживачів", - сказала глава уряду
Вона уточнила, що на цей час в українських ПСГ знаходиться рекордний обсяг газу: 11,5 млрд. кубометрів російського, понад 11 млрд. кубометрів українського газу і 11 млрд. кубометрів газу "попередніх періодів".
Торкаючись питання боргів за закачанний газ перед його постачальниками, прем'єр зазначила, що наявність його в сховищах забезпечує безперебійний транзит російського газу до Європи.
"Ніколи Росія не просила в України оплачувати газ, закачанний в сховища, однак ще не спожитий", - заявила голова уряду. "Однак ми за закачанний газ практично увесь заплатили", - додала вона.
Тимошенко також виступила категорично проти пропозиції голови держави розглянути можливість оплати газових боргів газом.
На її думку, в наступному році ціна на газ буде вище.
Голова уряду висловила надію, що до кінця грудня все-таки будуть укладені контракти на поставку газу до України в 2009 році.
"Однак, якщо що-то вийде не так з контрактами, то ми на перший квартал майбутнього року газом забезпечені", - сказала Тимошенко.
Прем'єр також зазначила, що, не дивлячись на зниження ціни нафти в світі зменшення вартості транзиту газу територією України виключається.
"Зниження ніякого уряд категорично не допустить", - сказала Тимошенко.
Як повідомлялося, напередодні президент Віктор Ющенко висловив думку, що уряду і "Нафтогазу" слід відмовитися від практики закупівлі природного газу вчасно, якщо у них немає на це коштів, і перекласти ці витрати на плечі постачальника, як це робить більшість європейських країн.