Українська правда

Як АРМА стало "золотим парашутом" для росіян

Чому російський бізнес в Україні навіть під санкціями далі приносить дохід російським власникам. Історія одного заводу в Калуші

Практика останніх трьох років показує, що санкційна політика України щодо росії, яка спрямовується та координується спільно з Америкою і колективним Заходом, найбільш оперативно та ефективно реалізується за допомогою кримінальних проваджень, в рамках яких російські активи арештовуються і передаються в управління Агентству з розшуку та менеджменту активів.

Таким чином, ще задовго до того, як власність росіян націоналізує Вищий антикорупційний суд, вона вже опиняється під повним контролем української держави і починає заробляти для Державного бюджету.

Однак це в теорії. На практиці все виглядає зовсім інакше. Замість того, щоб виступати у ролі головного «санкційного-тарана» у протистоянні з росіянами, АРМА натомість перетворилося на «безпекову парасольку» для них.

Давайте подивимось, як це відбувається на конкретному прикладі.

Удержавлення активів

22.11.2024 ВАКС за результатами апеляційного розгляду засилив своє рішення від 20.09.2024 у справі № 91/4264/24 про стягнення в дохід держави активів «Калуського трубного заводу», який належав російській групі «Поліпластик», яка продовжувала працювати в Україні незважаючи на (1) повномасштабну війну, (2) запроваджені Європейським союзом і нашою державою санкції, (3) арешт та передачу в двох кримінальних провадженнях всіх активів КТЗ в управління Агентству.

Як так сталося, що найбільший в Східній Європі та російській федерації виробник полімерних високотехнологічних труб і композитних матеріалів, досі заробляє на заводі в українському місті Калуш (за даними «YouControl» з 2008 року російський конгломерат заробив на публічних закупівлях в Україні більше 2 млрд грн), і хто з суб’єктів реалізації санкційної політики, відповідальних за зменшення присутності росіян в економіці України, в цьому винен.

Майнові санкції

На початку Великої війни Євросоюз запровадив секторальні санкції стосовно групи «Поліпластик», через її наближеність до військово-політичного керівництва росії. Згодом, РНБО застосувало стосовно названих росіян персональні економічні та обмежувальні заходи (санкції).

За логікою вже цього мало б вистачити для того, щоб зупинити російський трубний бізнес в Україні. Натомість, санкції жодного успіху не мали, «Калуський трубний завод» продовжив працювати і за даними «Опендатабот» у перші два роки війни наторгував на 84,1 млн грн.

Контроль держави

Наприкінці 2022 року Івано-Франківський міський суд, за клопотанням ДБР, та Шевченківський районний суд міста Києва, за зверненням СБУ, арештували і передали в управління АРМА корпоративні права та нерухомість КТЗ (див. справи №№ 344/12601/22, 344/13211/22, 344/14972/22, 761/22990/22, 761/10558/23).

Агентство мусило невідкладно забезпечити фактичний контроль держави над активами заводу, а також щоб його робота приносила доходи тільки Державному бюджету, зокрема, терміново оцінити та передати їх в управління українській компанії.

Однак нічого зроблено не було, активи заводу досі залишаються у фактичному користуванні росіян і приносять їм багатомільйонні доходи.

За роки бездіяльності АРМА лише провело в липні 2024 року на своєму веб-сайті певні попередні консультації та аналіз ринку, начебто з метою підготовки в майбутньому тендерної документації щодо проведення конкурсу з відбору управителя КТЗ. Проте, в системі Прозорро жодного конкурсу так і не було оголошено.

Внутрішня загроза

З одного боку, тривале невиконання Агентством своїх обов’язків створило юридичні та фактичні передумови для (1) збереження росіянами контролю над активами «Калуського трубного заводу», (2) унеможливило їх ефективне використання в інтересах держави і суспільства, (3) загальмувало реалізацію санкційної політики Євросоюзу та України проти російської федерації.

Однак, з іншого боку, службова недбалість АРМА створила значно більшу загрозу –ризики для національної безпеки України, оскільки росіяни останні три роки не просто продовжували заробляти мільйони на КТЗ, а поряд із цим намагалися через фіктивне банкрутство уникнути стягнення свого заводу в дохід української держави, що їм майже вдалося.

Фінансова неспроможність

Одразу після того, як ВАКС остаточно націоналізував «Калуський трубний завод», Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 26.11.2024 у справі № 909/130/24 миттєво припинив банкрутство цього заводу, яке в лютому 2024 року ініціювали три афілійовані з росіянами компанії.

Господарському суду знадобився «чарівний пендель» від СБУ, Міністерства юстиції та ВАКС для того, щоб на дев’ятому місяці розгляду справи нарешті помітити, що:

(1) кредитори пов’язані (афілійовані) з росіянами;

(2) борг заводу, в розмірі 155,3 млн грн, з’явився лише у другій половині 2023 року, під час дії санкцій Євросоюзу та України проти групи «Поліпластик», а також кримінальних арештів і управління Агентства;

(3) кредиторські вимоги виникли не з виробничої господарської діяльності КТЗ, а з відносин передачі грошових коштів на умовах поворотної фінансової допомоги та внаслідок взяття заводом на себе відповідальності за боргами інших юридичних осіб на підставі договорів про переведення боргу і поруки.

Диверсійна діяльність

Якщо уважно подивитися в Реєстрі судових рішень на всю хронологію подій, то можна помітити, що АРМА два роки (1) жодним чином не заважало росіянам продовжувати контролювати «Калуський трубний завод» і заробляти на ньому, (2) закривало очі на фальсифікацію кредиторської заборгованості та ініціювання фіктивного банкрутства заводу, чим (3) фактично надавало мовчазну згоду на спробу росіян уникнути стягнення їх активів в дохід української держави.

Штучне створення боргу КТЗ було незаконним з самого початку, зокрема, тільки в силу заборон, встановлених Постановою Кабміну від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації».

Слідкувати за дотриманням цієї Постанови мало Агентство, як тимчасовий власник заводу і установник управління його активами від імені держави. Однак, АРМА чомусь більше року дивилося в інший бік.

Втім, в останній момент у справу про банкрутство КТЗ втрутилися Мін’юст та СБУ, які пояснили господарському суду, що у нього має бути адекватна відповідальна державницька позиція, а не тіньова політика кришування російських інтересів. Якби цього не відбулося, то незважаючи на конфіскацію ВАКС, росіяни в майбутньому віджали б назад свій завод за борги, але вже не в Агентства, а у Фонду державного майна України.

Державна зрада

«Калуський трубний завод» лише один з багатьох російських активів в управлінні АРМА, з якими роками нічого не відбувається. Зокрема, у 2022 році органи досудового розслідування, прокуратури та суду передали Агентству:

ПрАТ «Завод з виробництва ядерного палива», ПАТ «Енергомашспецсталь», ТОВ «Росатом Східна Європа», російської державної корпорації з атомної енергетики «РОСАТОМ», вартістю 179 млн грн;

сотню підприємств фінансової групи «ВЕСТА» росіянина Павла Фукса, вартістю 8 млрд грн;

ТОВ «Газпром збут Україна», ТОВ «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України», АТ «Інститут ЮжНДІПрогаз», ТОВ «Газпромнєфть лубрікантс Україна», майнові права яких оцінюються в 116,1 млн грн, що належать російській корпорації «ГАЗПРОМ»;

АТ «Українські енергетичні машини», єдиний в Україні виробник турбінного обладнання для гідро-, теплових та атомних електростанцій, зі статутним капіталом 1,4 млрд грн (підприємство створено у 2021 році шляхом об’єднання двох промислових гігантів АТ «Завод «Електроважмаш» та АТ «Турбоатом»);

концерн «Нікмас», до складу якого входять ПрАТ «Полтавський турбомеханічний завод» та ПрАТ «НВАТ «ВНДІКомпресормаш».

Цей список можна продовжувати ще дуже довго. Але головне питання полягає в тому, що службова недбалість АРМА, аналогічно до випадку з КТЗ, вже стала системою, яка створює юридичні та фактичні передумови для (1) збереження росіянами контролю над своїми активами в Україні, (2) унеможливлення ефективного використання російської власності в інтересах нашої держави і суспільства, (3) гальмування реалізації санкційної політики Євросоюзу та України проти російської федерації, що в свою чергу створює значні ризики для національної безпеки нашої держави.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.