Зруйнованого три роки чекають: чи відновлять колись Дарницьку ТЕЦ?
На початку лютого п'ять російських балістичних ракет знищили Дарницьку теплоелектроцентраль (ТЕЦ) – один із ключових теплових вузлів столиці.
Станція зупинила роботу, а понад 1 100 багатоквартирних будинків, понад 100 шкіл та дитсадків, 18 лікарень залишилися без тепла щонайменше до кінця опалювального сезону.
Одразу після обстрілу міський голова Києва Віталій Кличко сказав, що на відновлення станції треба два місяці. Відтоді сфотографуватися на руїнах ТЕЦ не раз приїжджали сам міський голова, міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба, міністр енергетики Денис Шмигаль.
Туди ж везли президентку Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн, генсека НАТО Марка Рютте, президента Євроради Антоніу Кошту, керівників низки європейських країн, іноземних дипломатів.
За час, що минув, кияни побачили безліч фото із збентеженими обличчями політиків, почули чимало обіцянок донорів стосовно допомоги, але досі немає чітких та зрозумілих відповідей на ключові питання.
Головні з них – хто, коли та за які гроші відбудує станцію і чи варто мешканцям лівого берега столиці розраховувати на повернення тепла в наступну зиму?
Хто відповідальний
Низка масованих атак росіян вивела з ладу "велике кільце" столичної генерації і спричинила енергетичний колапс у Києві. Під ударом були ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та Дарницька ТЕЦ. На цих трьох гігантах десятиліттями трималося тепло та значною мірою електрика для більшої частини столиці.
Після атак близько половини з 11 тис. багатоквартирних будинків залишилися без опалення. Найскладніша ситуація традиційно була на лівому березі столиці: у Деснянському, Дніпровському та Дарницькому районах.
Якщо "п'яту" і "шосту" ТЕЦ, що перебувають у власності громади Києва, оперативно відремонтували, то клієнтів Дарницької ТЕЦ попередили: розраховувати на повернення тепла не варто щонайменше до кінця опалювального сезону.
Річ у тім, що Дарницька ТЕЦ належить приватному ТОВ "Єврореконструкція", яке пов'язують з бізнесменом та колишнім народним депутатом Анатолієм Шкрібляком. Саме цей статус об'єкта може створити проблеми чи принаймні затягнути його відновлення.
За даними джерел ЕП, після обстрілу Шкрібляк "був не в захваті від ідеї фінансувати повну відбудову ТЕЦ власним коштом". Тим більше – з огляду на ризик повторних ударів, які за один вечір можуть звести нанівець усі інвестиції.
"У випадку з ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 ситуація також непроста, але принаймні зрозуміло, хто несе відповідальність, адже власником фактично є місто Київ. Там одразу почали готувати плани відновлення та шукати фінансування. Обсяг робіт колосальний, але на кому відповідальність всім очевидно. Щодо Дарницької ТЕЦ запитань значно більше", – зазначає співрозмовник ЕП у парламенті, дотичний до ухвалення рішень в енергетичній сфері.
Інший співрозмовник ЕП у Кабінеті міністрів підтверджує, що Шкрібляк нібито не готовий повністю фінансувати відновлення станції власним коштом.
За його словами, пояснення з боку представників Дарницької ТЕЦ доволі прагматичне: компанія не має необхідних ресурсів. "Підприємство має заборгованість перед "Нафтогазом", триває низка фінансових спорів з містом – ці питання роками розглядаються в судах", – додає він.
Скільки коштів потрібно на відновлення та де їх взяти?
Щоб знайти відповіді на ці питання ЕП звернулась з офіційними запитами до всіх учасників процесу. Звернення направили представникам Дарницької ТЕЦ, столичній владі, Міністерству розвитку громад і територій та Міністерству енергетики.
З усіх наведених вище відомств та компаній не відповідати вирішило лише відомство Шмигаля, який, до речі, більше за всіх інших особисто відвідував станцію.
Редакція просила надати чіткі й практичні пояснення: чи планується відновлення станції, у які терміни, якою може бути його вартість та хто саме фінансуватиме ці роботи.
Фактично єдине питання, на яке вдалося отримати однозначну відповідь, стосувалося планів щодо відновлення. Всі без виключення опитані запевнили, що ТЕЦ будуть повертати до роботи. Водночас щодо кошторису, джерел фінансування та розподілу відповідальності чіткої позиції немає ні в кого.
Скільки може коштувати відбудова? У відкритому доступі офіційної оцінки немає, а у відповідях на запити ці цифри озвучені не були. За словами співрозмовників ЕП, наразі у високих кабінетах звучали дві орієнтовні оцінки.
Повноцінне відновлення станції нібито може обійтися приблизно у 4 млрд грн. Тут йдеться про капітальний ремонт, заміну критично пошкодженого обладнання та повернення ТЕЦ до повноцінної роботи, включно з можливістю генерувати електрику.
Часткове відновлення окремих вузлів, яке дозволить запустити станцію в обмеженому режимі, оцінюють приблизно у 140-150 млн грн.
За даними ЕП, останню суму приватний власник готовий вкласти самостійно. Інвестиції ж у кілька мільярдів гривень для повної відбудови станції він називає непідйомними.
Які є сценарії розвитку подій в майбутньому?
За оцінками профільних експертів, з технічної точки зору відновити мінімально необхідну генерацію тепла до початку нового опалювального сезону можливо. На це є щонайменше 7–8 місяців.
Утім, важливо якомога швидше ухвалити рішення про модель фінансування та вирішити, відповідальність повністю лягає на плечі акціонера ТЕЦ чи держава може частково допомогти з грошима або обладнанням. Поки що такого рішення немає. За даними ЕП, наразі триває обговорення між власником активу, урядом і владою Києва.
"Зараз ні в кого немає розуміння, за який рахунок це буде відбудовуватись. Відновлювати повністю власник нічого не збирається. І всі ці балачки Кличка про відбудову за два місяці, скоріш за все, ведуться, щоб відволікти від ідеї забрати станцію під контроль держави і вже проводити роботи силами "Нафтогазу" або КМДА.
Наскільки мені відомо, жодних готових рішень наразі немає. Поки невідомо, хто саме і через який механізм це фінансує, за які гроші банкет", – каже співрозмовник ЕП.
Загалом теоретичних варіантів відновлення Дарницької ТЕЦ наразі три.
Перший – Шкрібляк відновлює все самостійно. Наразі цей сценарій виглядає малоймовірним через обсяг коштів, який власник станції нібито не готовий знайти самостійно.
Другий – держава або місто заходять у проєкт. Це може бути тимчасова передача активу в управління державі, примусовий викуп акцій чи націоналізація.
Третій – частину відновлення власним коштом покриває власник, решту надає держава у вигляді фінансування чи обладнання.
Щодо останнього, Шмигаль неодноразово заявляв, що Україна найближчим часом повинна отримати обладнання шести європейських ТЕЦ та ТЕС. Українські фахівці вже оглядають відповідне обладнання щонайменше у шести країнах ЄС. Устаткування мають передати Фінляндія, Німеччина, Австрія, Латвія, Хорватія та Франція.
Подібна практика застосовувалася й раніше, коли окремі станції в ЄС розбиралися та перевозилися в Україну. Але відкритим лишається питання, чи може таке обладнання бути встановлене на приватну Дарницьку ТЕЦ?
Тут знову впираємося в необхідність розробки правової конструкції. Це може бути окреме рішення уряду чи парламенту.
"Проблема в тому, що чиновник, який підпише документ про виділення бюджетних коштів чи передачу обладнання на відновлення приватного активу, автоматично потрапляє в зону ризику. Без чіткої правової конструкції в майбутньому на нього гарантовано чекають обшуки та кримінальні справи"
Якщо обладнання передаватимуть із Європи, найімовірніше, воно оформлюватиметься на державу. Але юридичну конструкцію, як це інтегрувати в приватний актив, поки ніхто публічно не пояснив", – констатує співрозмовник в енергетичній сфері.
"Не треба забувати, що у приватного власника теж, напевно, є своє бачення і свої очікування щодо ролі держави. І це окремий сценарій, який доведеться враховувати. Але це теж поки не озвучували публічно. Остаточного рішення по Дарницькій ТЕЦ я не чув. Питання обговорюється, але чіткої моделі фінансування поки немає", – каже інший співрозмовник на енергоринку.
Чи є альтернатива відновленню ТЕЦ?
Питання про доцільність повної відбудови теплоелектроцентралей останнім часом активно обговорюється серед урядовців і профільних експертів. У цієї ідеї є як прихильники, так і противники.
Частина фахівців вважає, що ставку потрібно робити на нову модель енергосистеми із розподіленою генерацією, когенераційними установками та локальними котельнями. Утім, навіть прихильники такого підходу визнають, що у короткій перспективі ці рішення не здатні повністю замінити великі теплові потужності.
"Ідеї когенераційних установок та локальних котелень активно обговорюються. Проте швидкі альтернативи здатні покрити лише 10–12% потреб. Решта в будь-якому випадку потребує відновлення ТЕЦ", – каже співрозмовник ЕП в уряді.
Окремо відзначимо, що будівництво нових станцій на місці зруйнованих взагалі не розглядається. За оцінками експертів, це обійдеться у 5–8 разів дорожче і займе у 3–5 разів більше часу, ніж відновлення існуючої інфраструктури.
"За два-три роки систему теоретично можна перебудувати. Хоча і це не гарантовано. Але за 6–8 місяців між опалювальними сезонами – точно ні. Тому хоча б мінімальне відновлення теплових потужностей необхідне вже зараз", – пояснює один із галузевих експертів.
Особливо гостро ця проблема стоїть для Дарницького та Дніпровського районів столиці. "Без потужностей Дарницької ТЕЦ наступної зими ми точно не впораємося. Альтернативи в короткій перспективі просто не існує", – каже співрозмовник ЕП на ринку.
У підсумку історія навколо відбудови столичної теплоелектроцентралі, від якої залежить тепло для сотень тисяч киян, може опинитися у "сірій зоні" відповідальності між приватним власником, містом і державою.
І поки сторони шукають юридичну та фінансову формулу відновлення, час до наступної зими спливає. Чим довше буде затягуватись рішення, тим дорожчим і складнішим у підсумку може виявитись повернення тепла для понад тисячі багатоповерхівок.