Навіщо нам енергетична інтеграція з ЄС

Шлях України до Євросоюзу часто обговорюють у контексті політичних реформ. Проте одним з вирішальних полів бою для інтеграції є менш помітна сфера: інституції енергетичного сектору. Україна не лише готується до очікуваного членства в ЄС у 2030 році, а й зміцнює свою енергетичну стійкість.

Чому важлива прискорена інтеграція

ЄС – це набагато більше, ніж відомі інституції в Брюсселі чи інших містах. У глибині функціонує розгалужена мережа агентств та платформ, де формуються ринкові правила. Приєднання до цих структур – це питання національного інтересу.

Україна вже долучена до європейського єдиного енергетичного ринку як член Енергетичного співтовариства і торгує електроенергією та газом за гармонізованими правилами. Євросоюзівські трейдери покладаються на українські підземні сховища газу завдяки встановленій довірі. Наступним кроком стане спільна розробка правил ЄС, це можливо за умови участі у відповідних інституціях.

Переваги прискореної інтеграції очевидні. Завдяки приєднанню НЕК "Укренерго" до Європейської мережі операторів систем передавання електроенергії (ENTSO-E) у січні 2024 року експорт сягнув 16 ГВт на добу, а імпортні можливості зросли до 1 700 МВт. Це приносить доходи і допомагає мати світло після російських ударів.

Де Україна зараз

Україна вже представлена в деяких енергетичних інституціях ЄС, однак багато дверей залишаються відчиненими.

• ENTSO-E (оператори електромереж) – повноправний член з 2024 року.
• ENTSO-G (оператори газових мереж) – спостерігач з 2020 року.
• All NEMO Committee (ринок електроенергії) – спостерігач з 2022 року, але може стати членом.
• Європейське агентство з довкілля (EEA) – поки не є учасником.
• ACER (Агентство із співпраці енергетичних регуляторів) – не є учасником.
• ENNOH (оператори водневих мереж) – створюється, Україна не залучена.
• EU DSO Entity (оператори розподільних мереж) – Україна відсутня через брак національної асоціації операторів систем розподілу.
• Форуми з електроенергії, газу та інфраструктури – відкриті платформи, де Україна ще не брала участі.

Крім цих acquis-орієнтованих структур, Україна може активніше долучатися до добровільних ініціатив: Ради європейських енергетичних регуляторів (CEER), Спільного європейського форуму з важливих проєктів спільного інтересу (IPCEI) та різних технологічних платформ у межах Horizon Europe.

Що потрібно для приєднання

Членство чи статус спостерігача не є автоматичними. Наприклад, ACER – структура, що формує та контролює внутрішній енергетичний ринок ЄС – вимагає офіційної угоди, перевірки спроможності та доказів незалежності регулятора.

Чорногорія приєдналася як спостерігач у 2017 році, продемонструвавши, що це можливо для країн Енергетичного співтовариства. Цей процес може тривати до двох років, але Україна поки що його навіть не почала.

Європейське агентство з довкілля – ще одна можливість. За прикладом Туреччини Україна могла б підписати угоду про співпрацю для приєднання до мереж EEA та отримання доступу до інструментів екологічного моніторингу. Це підсилить політику у сферах викидів, якості повітря та біорізноманіття, тісно пов’язаних з енергетикою.

Стратегічною сферою для України є водень. У водневій стратегії ЄС Україну визначено ключовим партнером у виробництві та експорті "зеленого" водню. Майбутня Європейська мережа операторів систем передавання водню (ENNOH) відіграватиме ключову роль у встановленні правил. Україна повинна забезпечити собі місце в цій організації, інакше вона ризикує втратити величезний потенціал.

Вартість і винагорода

Звісно, участь не безкоштовна. Потрібні членські внески, кадрові ресурси та адміністративні зусилля, але ці витрати мізерні порівняно з вигодами.

Активна участь у цих організаціях забезпечує вплив – можливість формувати правила ЄС, а не просто їх виконувати; підготовку – легший вступ у Євросоюз; безпеку – доступ до резервних потужностей та спільних дій у кризових ситуаціях; доходи – ширші можливості експорту електроенергії, газу та водню.

Які кроки варто зробити Україні? Подати заявку на статус спостерігача в робочих групах ACER та членство в EEA; готуватися до участі в ENNOH одразу після його запуску; створити національну асоціацію операторів систем розподілу для вступу в EU DSO Entity; домагатися запрошень на форуми з електроенергії, газу та інфраструктури; заохочувати державні компанії, такі як "Енергоатом" та "Укргідроенерго", долучатися до євросоюзівських галузевих асоціацій.

Вікно можливостей

У найближчі роки Україна має унікальний шанс перетворити передвступний період на період спільного творення. Приєднавшись до енергетичних інституцій ЄС, Україна не лише захистить власну енергосистему, а й доведе, що євросоюзівське майбутнє країни вже будується – правило за правилом, з’єднання за з’єднанням.