П'ять начальників для одного тракториста

П'ять начальників для одного тракториста

З 2016 року професійно-технічні училища фінансуються з місцевих бюджетів, а отже, — занепадають. Уряд повинен вийти з кукурудзи і вжити заходи.
Середа, 13 липня 2016, 12:40
Алекс Ліссітса, український громадський діяч, голова Ради з питань аграрної освіти Міносвіти і науки, президент асоціації "Український клуб аграрного бізнесу"

Довкола питання кадрів для аграрного виробництва точиться багато розмов.

Зокрема, рахують кількість аграрних університетів та їх студентів.

Говорять і про тих, хто хоче повернутися в сільське господарство і жити в селі.

Як на мене, ключ до вирішення проблеми дефіциту кадрів в агросекторі треба шукати не в університетах, а в технікумах і профтехучилищах.

Реклама:

"Профтехучилища в сільській місцевості? Хіба вони ще залишилися?" — запитав мене недавно один з міністрів нового Кабміну.

Так! Вони є, і про них всі забули! Пропоную поговорити саме про них.

За радянських часів профтехучилища мали не найвищий рівень привабливості. Переважно туди йшли вчитися не найбільш успішні випускники середніх шкіл.

Кількість місць у вишах була обмежена, а оцінки в школах давали за знання, тож ті, хто не вступили в технікуми й виші, ішли в ПТУ.

У 1990 році в 1 246 училищах країни вчилося понад 640 тис учнів. До 2016 року "дожили" 824 училища з 302 тис учнів. З них 165 тис отримали кваліфікацію у 2015 році. На одного випускника училища припадає п'ять випускників вишів!

Майже кожне четверте училище знаходиться в селі і пов'язане з сільським господарством. Це ті заклади, які повинні забезпечувати потребу сучасних агропідприємств у висококваліфікованих трактористах, слюсарях, токарях.

Професійно-технічна освіта завжди фінансувалася коштом держбюджету, однак закон про фінплан-2016 перевів ПТУ на місцеві бюджети і передав майно до комунальної власності. Їх залишили без грошей та можливості подальшого існування, а сільське господарство — без молодих кваліфікованих кадрів.

Які шляхи розвитку професійної освіти в сільському господарстві? Їх два.

Перший — конструктивний. Міносвіти спільно з Мінфіном необхідно шукати шляхи альтернативного фінансування шляхом активного залучення до процесу агробізнесу. Як варіант — передавати ПТУ агропідприємствам або потужним асоціаціям у довгострокову оренду з чітко прописаними умовами партнерства.

Другий — звичайний. Уряд, як завжди, заховається в кукурудзу, не бажаючи вирішувати такі складні питання, і дозволить розвалити професійно-технічну освіту України. Як наслідок, агросектор буде вимушений створювати свої агрошколи для навчання трактористів та інших спеціалістів для села.

Міносвіти ж буде роздавати тисячі дипломів юристів АПК, економістів АПК, педагогів АПК, фінансистів АПК та бухгалтерів АПК, довівши кількість начальників на одного тракториста до десяти — найвищого показника у світі. Хоча і нинішні п'ять начальників на одного — теж досить "гарний" результат.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: