Ціни і банківські ставки: чого очікувати далі та яка в цьому роль депозитних сертифікатів НБУ

Інструменти, за допомогою яких центральний банк стримує інфляцію, є частиною складної системи грошово-кредитних відносин. Фрагментарне розуміння цієї системи може призвести до простих, на перший погляд, але хибних висновків, як-от начебто НБУ друкує гроші, щоб платити нізащо банкам відсотки, чи взагалі інструменти НБУ стають схемою збагачення окремих банківських груп під час війни.

Розуміння того, як, чому та за допомогою яких інструментів НБУ впливає на збереження макрофінансової стабільності важливе і для повсякденних рішень. Навіть у надскладних умовах повномасштабної війни. Коли відкривати депозит? Чи варто довіряти національній валюті? Що буде з вартістю грошей в країні через рік? 

Однією з шести цінностей Національного банку є прозорість. Ми відкрито публікуємо вичерпні дані фінансової системи, прозоро заявляємо про цілі та очікувані результати своїх рішень і так само ми послідовно пояснюємо логіку своєї політики як у своїх стратегічних і аналітичних матеріалах, так і колонках (див. для прикладу тут і тут).

Ця колонка є продовженням цієї серії роз’яснювальних матеріалів. У ній я відповім на найпоширеніші запитання про монетарну політику: чому ми боремося з інфляцією, якою є роль депозитних сертифікатів у політиці НБУ, навіщо він так багато платить банкам за ними та чи є ці операції основною перепоною кредитуванню.

1. Чому НБУ бореться з інфляцією і навіщо йому для цього депозитні сертифікати? 

40-й Президент США Рональд Рейган порівнював зависоку інфляцію з озброєним грабіжником. Вона так само "краде" гроші в громадян, адже фактично знецінює доходи та заощадження. Саме тому більшість сучасних центральних банків у ринкових економіках контролюють інфляцію, тобто темпи зростання цін. 

Водночас економіка не може працювати взагалі без інфляції. Помірне та прогнозоване зростання цін є корисним для неї. Це може показувати важливі сигнали для виробників та дає можливість економіці розвиватися. Для України такий рівень – це 5%. І дії НБУ в мирний час були спрямовані на те, щоб утримувати інфляцію біля цієї цілі на горизонті 9‒18 місяців.

Щоб приборкати інфляцію, центральні банки підвищують свою ключову ставку (в Україні – облікова ставка), яка є головним маркером вартості грошей в економіці. На ключову ставку орієнтується "перший поверх" фінансової системи – банки. 

Коли центральний банк підвищує ставку, фінустанови з часом починають підвищувати ставки за вкладами для населення та бізнесу. Вищі ставки мотивують населення більше заощаджувати в національній валюті замість того, щоб витрачати кошти на споживання та валюту. Відповідно попит на товари та долар знижується, що стримує зростання цін.  

"Ліфтом", який передає це підвищення ключової ставки спочатку до банківських ставок, а потім і до інфляції, є ставки за операціями центробанку з комерційними банками. Серед них – депозитні операції (в Україні – депозитні сертифікати).

Як вони працюють? Це аналог короткострокового вкладу. Банки можуть розміщувати кошти в НБУ та отримувати дохідність на рівні, близькому до ключової ставки. Коли центральний банк збільшує свої ставки, банки відповідно можуть підвищити вартість депозитів для бізнесу та населення.

Такі операції використовує більшість центробанків світу, як-от центральні банки Польщі, Чехії, Європейський центральний банк та Федеральна резервна система США. 

Центральний банк може додатково стимулювати банки підвищувати ставки за допомогою інших інструментів. Наприклад, НБУ у 2023 році суттєво підвищив нормативи обов'язкового резервування за коштами на вимогу (тобто обсяг коштів банку, еквівалентний певній частці обсягу коштів громадян та бізнесу на поточних рахунках, заморожується на рахунку в НБУ). 

Це сприяє тому, що банки починають активніше конкурувати за вкладників та підвищувати депозитні ставки, щоб залучати якомога більше коштів у строкові гривневі депозити. 

2. На що вплинуло збільшення ставки за депозитними сертифікатами?

Завдяки високим ставкам за депозитними сертифікатами НБУ банки можуть пропонувати високі відсотки за гривневими депозитами і своїм вкладникам.

Щоб зрозуміти, чи достатньою є ставка за банківським депозитом, потрібно дивитися на інфляцію, яка буде на момент закінчення терміну вкладу. НБУ прогнозує, що інфляція наприкінці року знизиться до 10,6%, а наступного року – до 8,5%. 

Відповідно поточні ставки банків допомагають людям не лише захиститися від інфляції, а й примножити власні доходи. Завдяки цьому гривневі інструменти можуть зараз конкурувати з інструментами в іноземній валюті, навіть в умовах значної невизначеності. 

Натомість навесні минулого року (коли ставки за депозитними сертифікатами були значно нижчими) важко було знайти депозити навіть під 10%. Така дохідність не захищала вкладників від очікуваної інфляції. 

У результаті вкладники знімали з рахунків гривневі заощадження та купували валюту. Це створювало тиск на курс гривні та додатково провокувало зростання цін. Така ситуація загрожувала глибокою валютною кризою та затяжними періодами високої інфляції.

Саме тому НБУ підвищив облікову ставку і, відповідно, ставки за депозитними сертифікатами для банків. У результаті сьогодні маємо геть іншу ситуацію. Банки підвищили ставки за строковими депозитами населення в гривні до 15-20%, що забезпечило захист заощаджень від інфляції.

Довіра до гривні зросла, українці знову почали все частіше заощаджувати в гривні – лише за перше півріччя зростання обсягу строкових гривневих депозитів населення становило 23,3%. Валютний ринок заспокоївся, інфляція почала стрімко знижуватися. Таким чином НБУ стабілізував ситуацію та попередив розгортання кризи.

3. Чому НБУ протягом 2022‒2023 років почав більше платити банкам за депозитними сертифікатами?

Це пов’язано зі зростанням обсягів грошей у банківській системі. На те є дві причини, зумовлені надходженням "нових" грошей у фінансову систему:

1) Україна отримує вагому міжнародну фінансову підтримку. Ця допомога є дуже важливою, адже вона дає змогу фінансувати значний дефіцит державного бюджету. Останній збільшився на тлі суттєвого зростання військових та соціальних видатків в умовах повномасштабної війни. Раніше цих коштів в українській фінансовій системі не було, а отже, це "нові" гроші. 

Коли уряд витрачає ці кошти для фінансування бюджетних потреб, вони йдуть в українську економіку та фінансову систему. Це виплати зарплат, пенсій, компенсацій, капітальні видатки і багато іншого. Відповідно, ці кошти потрапляють на рахунки громадян та бізнесу в банках, у результаті збільшується обсяг грошей в банківській системі;

2) минулого року НБУ також "друкував" гроші для фінансування військових видатків бюджету. І це також про "нові" гроші. Оскільки масштабне застосування емісійного фінансування створює ризики прискорення інфляції та збільшення тиску на курс національної валюти, ця практика була припинена.

Незважаючи на те, що обсяг коштів, які банки розміщують у депозитних сертифікатах, суттєво збільшився, він не є рекордним порівняно з іншими країнами. Якщо в Україні відношення обсягу депозитних сертифікатів до ВВП становить близько 10%, то в Польщі – 15%, в Угорщині – 20%, а в Чехії – більше 35%. 

4. Чи "друкує" НБУ гроші для виплати банкам відсотків за депозитними сертифікатами?

Ні, Національний банк не "друкує" гроші, щоб сплачувати банкам відсотки за депозитними сертифікатами. Щоб розібратися, чому це не так, давайте розглянемо ситуації, коли відбувається той самий "друк" грошей.

На практиці це відбувається тоді, коли у фінансову систему потрапляють "нові" гроші, яких раніше там не було. Це може відбутися:

1) у разі прямого фінансування Національним банком видатків уряду. Для цього НБУ викуповує державні облігації уряду та натомість дає йому "нові" гроші на фінансування видатків. Це відбувалося у минулому році, коли НБУ фінансував критичні видатки на оборону та соціальну підтримку.

2) за купівлі Національним банком іноземної валюти. Наприклад, НБУ купує іноземну валюту в уряду, яка надходить від міжнародних партнерів. У такому разі НБУ випускає "нову" гривню в обмін на іноземну валюту, яка поповнює міжнародні резерви України. НБУ утримує ці резерви для підтримання стійкості валютного ринку, а уряд витрачає гривню на фінансування бюджетних потреб;

3) коли НБУ кредитує банки. Якщо в банку не вистачає грошей, він може позичити кошти в НБУ. У такому разі НБУ випускає "нові" гроші, які він видає банку і які банк потім повертає з відсотками. Тимчасово (до моменту повернення коштів) це зумовлює появу в банківській системі коштів, яких раніше там не було. Відповідно, це також один із видів "друку" грошей.

У випадку ж операцій з депозитними сертифікатами все навпаки – НБУ забирає з банківської системи вільні кошти і повертає потім із відсотками. Проте такі відсотки сплачуються не за рахунок випуску в обіг "нових" грошей. 

НБУ отримує доходи, відповідно вилучає кошти з фінансової системи. Коли він здійснює свої витрати, у тому числі сплачує відсотки за депозитними сертифікатами, ці кошти повертаються назад у фінансову систему. "Друку" грошей не відбувається.

5. Чи є високі ставки за ДС основною перепоною кредитуванню?  

Ні, адже основна причина зниження кредитування – це повномасштабна війна і пов’язані з нею ризики.

Кредитування є однією з основних операцій банків. Водночас банки не можуть роздавати кредити кожному охочому без належної оцінки ризиків. Це може призвести до втрати коштів їхніх вкладників. Бізнес та населення також не можуть активно брати кредити, якщо не розуміють, чи зможуть їх повернути.

Отже, війна дуже сильно ускладнила кредитування: з одного боку, знизився попит у самих позичальників, з іншого боку, – банки стали обережнішими в питаннях видачі нових кредитів. За таких умов основним рушієм кредитування є державні програми підтримки. Навіть під час війни ці програми працюють як для бізнесу ("Доступні кредити 5-7-9%"), так і для населення (іпотечна програма "єОселя").

Звісно, кредитування може суттєво пожвавитися у міру зниження ризиків. Цьому сприятиме й поступове відновлення економіки. Крім того, стрімке сповільнення інфляції дає змогу НБУ розпочати зниження облікової ставки, отже кредити теж поступово дешевшатимуть.

Водночас важливо і надалі тримати інфляцію під контролем і не допускати у цьому сенсі компромісів на кшталт "знизити ставку до 10% та толерувати інфляцію у 30-40%". Саме завдяки зумовленому належною реакцією НБУ стійкому зниженню інфляції та стабільній роботі банків бізнес може вже зараз планувати своє життя, а економіка – відновлюватися. 

6. Чи багато платить Національний банк за депозитними сертифікатами?

Мовою цифр. За 2022 рік дохід банків від ДС становив 40,3 млрд грн, за сім місяців 2023 року – близько 48,6 млрд грн.

Фактично це та ціна, яку НБУ заплатив за збереження макрофінансової стабільності: зниження інфляції, стійкість банківської системи та валютного ринку в умовах повномасштабної війни. Це також ціна можливості українців захистити свої заощадження від інфляції.

Якби інфляція зростала неконтрольовано, а гривня постійно девальвувала – це прямо позначалося б на рівні життя населення та стримувало б відновлення економіки. Натомість стійка ситуація допомогла швидше здолати шок війни бізнесу і населенню, дозволила підвищити доходи економіки, а отже, і державного бюджету.

І український, і міжнародний досвід красномовно свідчить, що витрати центральних банків для забезпечення стабільності є значно меншими, ніж втрати економіки, громадян та фінансового сектору за високої інфляції. 

Саме тому в 2022 та 2023 роках витрати більшості центральних банків світу зростають. Щоб приборкати інфляцію, центробанки суттєво підвищували свої ключові ставки, а відповідно, і ставки за інструменти на кшталт депозитних сертифікатів. Це допомагає стримати інфляцію, але збільшує витрати на монетарну політику. 

7. Чи справді депозитні сертифікати є основним джерелом прибутку банківської системи?

Ні, це не так. Про що кажуть цифри?  За сім місяців 2023 року банки отримали прибуток у розмірі 83 млрд грн. У доходах банків 67% становили процентні доходи. 

У структурі процентних доходів найбільшу частку мають доходи від кредитування бізнесу та населення – близько 40%, ще 20% – це доходи від вкладень у внутрішні державні облігації і біля 30% – від вкладень у депозитні сертифікати.

Отже, твердження, що депозитні сертифікати є основним джерелом прибутків банків, не відповідає дійсності.  

8. Чи є приховані мотиви у застосуванні депозитних сертифікатів, приміром, збагачення власників банків?

Ні. НБУ сплачує всім банкам без винятків високі відсотки за депозитними сертифікатами, щоб ті пропонували привабливі ставки за гривневими депозитами громадянам та бізнесу, які забезпечують захист від інфляції. Це важливо, щоб зберегти стійкість валютного ринку та зниження інфляції.

Так само діють й інші центральні банки. Ці інструменти є стандартними у світовій практиці.

Важливо, що вимоги НБУ до всіх банків є однаковими. Якщо банк активно працює з вкладниками та забезпечує належні умови для залучення їхніх коштів, він має більше можливостей розміщувати ці кошти у депозитних сертифікатах. Тому звинувачення НБУ в роботі для збагачення власників окремих банків – це відверта маніпуляція.

Крім того, від початку воєнного стану НБУ заборонив банкам виплачувати дивіденди своїм власникам. Це обмеження не стосується лише державних банків, які перераховують прибуток у вигляді дивідендів до державного бюджету.

Ця заборона на розподіл прибутків зберігатиметься до відновлення довоєнних пруденційних вимог, а також їх наближення до стандартів ЄС.

Це означає, що прибуткові банки і надалі накопичуватимуть свій капітал. Ці кошти створюватимуть для банків запас міцності для поглинання наслідків можливих несприятливих подій, ризики яких завжди актуальні під час війни, та стійкого кредитування економіки. А отже, банківська система стабільно працюватиме й надалі, попри всі наслідки повномасштабної війни.

Її стабільна робота є важливою як зараз, так і на етапі відбудови України. Вона має не лише стати містком для припливу інвестицій, а і джерелом кредитної підтримки української економіки та населення.