Як у США дбають про своїх ветеранів і чого може навчитися Україна

$303 мільярди виділено у 2023 році на Департамент ветеранів США, який реінтегрує військових до цивільного життя. Це другий за обсягом фінансування департамент. Найбільший бюджет у Міністерства оборони США. 

Станом на 2023 рік у США — понад 18 мільйонів ветеранів й ще багато живих очевидців часів Другої світової. Загалом 19% ветеранів мають інвалідність. 

Карибська криза та В’єтнамська війна не давали такого стрімкого приросту частки ветеранів з бойовим досвідом, як це зробив теракт 11 вересня, який став національною трагедією. 

Саме 11 вересня повернуло сотні тисяч ветеранів на захист країни. Відтоді майже кожен п’ятий ветеран отримав бойовий досвід. Адже Сполучені Штати оголосили світову війну з тероризмом й стали форпостом у цій боротьбі. 

Американський військовий контингент перебував у гарячих точках та намагався швидко реагувати на ймовірні загрози.

Попри великі показники фінансування ветеранських політик, все ж серед американців побутує декілька негативних стереотипів. Понад 60% цивільних вважають, що рівень безробіття серед ветеранів вищий, ніж серед некомбатантів. 

Але, за даними Бюро статистики праці, ветерани мають вищий рівень зайнятості, ніж цивільні: безробіття серед ветеранів складає 7,8% проти 8,2% цивільних людей.

Стереотип про "безробітного ветерана" приводить до ще одного негативного упередження: близько 50% американців, коли бачать безхатченка, вважають його ветераном. 

І тут спрацьовує когнітивний дисонанс, адже у тому ж дослідженні зазначено, що 70% опитаних вірять, що повернення ветеранів до цивільного життя має позитивний вплив на економіку країни. 

Як військові перевдягаються у цивільне

Безболісно. Адже їх готують до того, що не всі продовжать військову кар’єру за контрактом з моменту вступу до військового підрозділу. Хтось покине військо на рівні сержанта, а хтось дослужиться до вищого звання, проте теж може полишити службу.

Реінтеграцією у частині саме працевлаштуванням ветеранів в США займається Департамент праці. Але до моменту звільнення зі служби, у війську бійці проходять курси з реінтеграції. Тобто система поєднує Департамент Оборони, Департамент у справах ветеранів і Департамент праці.

За даними соціологічного опитування Pew Research Center щодо працевлаштування, 58% ветеранів вважають, що військова служба дає їм корисні навички та підготовку, які вони згодом застосовують для роботи в цивільному житті. 

Що стосується розподілу за званнями, то "військові навички стають корисними в цивільному житті" для 78% ветеранів з офіцерським званням, 59% сержантів та 54% рядових. 

Багато ветеранів (близько 35%) відзначають, що служба в армії була перевагою, коли вони вперше працевлаштовувались після звільнення зі служби. Щодо швидкості пошуку роботи, то 57% знайшли її менш ніж за шість місяців після звільнення, ще 21% стверджують, що шукали роботу менш як рік.

При цьому половина ветеранів зазначають, що їх недостатньо підготували до переходу в цивільне життя, хоча вони цілком задоволені саме військовим вишколом. 

Освітні інвестиції – зашкалюють

У США прагматичне керівництво, яке рахує гроші. Й вони чудово розуміють, що інвестиція в освіту принесе більше користі, ніж звичайна пільга. Тому ветеранів всіляко заохочують до навчання та розвитку. 

Фінансування ветеранської освіти не є ноу-хау 21 століття. Вперше про системну підтримку навчальних програм для захисників оголосив президент Франклін Рузвельт у 1944 році, видавши закон "Про реабілітацію військових", відомий як G.I. Bill. У ньому вказувалося, що ветерани зможуть отримати цільову оплату навчання. 

І тут важливий момент, на який потрібно звернути увагу українській владі. Повернення ветеранів з фронту й відправлення їх на навчання суттєво знизило ефект безробіття. 

Багато ветеранів пішли на курси та тренінги, це на деякий час їх утримало від виходу на роботу й високої конкуренції між собою. По-друге, завдяки навчанню зменшилась кількість людей, які б претендували на низькокваліфіковану роботу. 

Виходить, що навчання дозволило з одного боку підвищити професійний рівень, а з іншого – розтягнуло в часі їхнє працевлаштування. Так вдалося уникнути колапсу на ринку праці. 

Майже половина з 16 мільйонів ветеранів до липня 1956 року отримали освіту або перепідготовку. За 50 років кількість американців із науковим ступенем зросла майже на 20%.

Американський бебі-бум середини 50-х – також не обійшовся без впливу ветеранських політик. Ветерани мали привілей отримувати позики з низьким відсотком. До 1955 року вони отримали 4,3 мільйона житлових позик, загальною сумою $33 мільярди. 

Відтак викупили 20% усіх нових будинків, збудованих після війни. Це, своєю чергою, суттєво пожвавило усі сфери економіки. Ветерани сформували заможний, освічений середній клас – основу демократії країни.

36-й президент США Ліндон Джонсон у своїй промові 1966 року заявив: "$10,2 мільярда підуть цього року на освіту та навчання. Коли я став президентом у 1964 фінансовому році, ми витрачали $4,7 мільярда. Освіта отримує в цьому бюджеті більше грошей, ніж будь-які інші статті, окрім відсотків по державному боргу, десь $12 мільярдів, і Міністерства оборони, яке, як відомо, перевищує $50 мільярдів. Я відчував, що ми можемо розпочати нову програму G.I. (програма підтримки ветеранів, – ред), забезпечивши спеціальні кошти для солдатів, які служили в районах бойових дій. Інші можуть отримати гранти на навчання через Закон про вищу освіту".

Оновлений законопроєкт G.I. – 9/11, прийнятий у серпні 2009. З моменту його впровадження Департамент у справах ветеранів майже 800 тисяч ветеранів отримали освітні пільги, загальною сумою $12 мільярдів.

Минулого року в США виділили $400 мільйонів на освіту ветеранів. При багатьох університетах є спецкласи для ветеранів, а освіта має соціальну орієнтованість. Загалом для навчальних закладів престижно, коли до них вступають захисники й захисниці. 

Наприклад, Колумбійський Університет пишається тим, що входить в топ-2 Університетів, що надають можливості ветеранам. Деякою мірою університети навіть змагаються за це.

Найм з win-win стратегією

Звільнені в запас військові не стають соціальним тягарем. У Штатах попіклувались про розвиток всіляких програм, які допоможуть адаптуватися бійцям, а роботодавцям отримати працівника чи працівника з надзвичайними скілами.

По-перше, Департамент праці розробив The Transition Assistance Program (TAP) – Програму допомоги переходу. На курсах ветерани, які завершують службу чи йдуть на пенсію, протягом 180 днів мають пройти триденний семінар, який полегшить пошук роботи. 

На цьому курсі ветеранів вчать, як їхній бойовий чи військовий досвід можна застосовувати у цивільній роботі. До прикладу, що корисного солдат навчився, провівши навчання для 200 людей на бойовій машині Bradley? 

Найперше – менеджерські якості: тут і тайм-менеджмент, і управління людьми. А солдат, який відпрацьовував на забезпеченні – чудовий логіст у майбутньому. Боєць, який керував БПЛА – чудовий кермувальник агродронів.

По-друге, бізнес, який працевлаштовує ветеранів – отримує преференції від держави. 

Але і сам бізнес зацікавлений в найманні фахівців з-поміж ветеранів. У таких великих компаніях, як Amazon, є цілі департаменти, що займаються працевлаштуванням ветеранів. Компанії конкурують за ветеранів. 

По-третє, компанії, які хочуть отримати урядові контракти – обов’язково мають працевлаштовувати ветеранів. Цей процес контролює Департамент праці, який слідкує за тим, щоб не відбувалась ситуація, коли на роботу "беруть" людину з інвалідністю на мінімалку, яка й на роботу не виходить, аби лише бізнес міг отримувати преференції.

І ще один важливий напрям – підтримка працевлаштування дружин чи чоловіків військових, ветеранів й ветеранок. Адже часом люди можуть відмовлятися від проєктів чи звань, орієнтуючись більше на потреби своєї родини. 

У США є програми, які підтримують малий та середній бізнес родин ветеранів. Таким чином на новому місці родини, які переїздять – не залишаються без роботи. 

Уряд заохочує компанії наймати ветеранів, окрім пільг та преференцій бізнес також може отримати нагороду HIRE Vets Medallion Award. Платинову медаль отримують компанії, які беруть на роботу близько 85%, а золоту ті, що залучили, щонайменше, 75% ветеранів. 

В Україні наразі формується бачення, якою буде програма підтримки ветеранів. І це нормально. Адже в США можливості формувались протягом 400 років. А всебічними вони стали не так давно. Тому й Україна зараз проходить етап формування ветеранських політик. 

Але важливо, щоб процес забезпечення працевлаштування ветерана став спільною задачею держави й бізнесу. Нам є в кого вчитись та переймати кращі практики. Нам є кого брати на роботу, адже наші ветерани – люди молодого, працездатного віку, які можуть і вміють багато.

Від працевлаштування виграє й сам ветеран, який відчуває свою потрібність, спроможність, здатність забезпечити себе та свою родину, а не перетворюється в молодого "пенсіонера", який доживає. До речі, робота є також і психотерапевтичним інструментом.

А ще від працевлаштування виграє й країна: це сплачені податки, зниження соціальної напруги, підвищення ВВП врешті-решт. Ми зобов’язані рухатись до економічної самостійності, адже це підґрунтя суб’єктності держави.