"Нафтогаз": національний чемпіон чи національне прокляття?

У багатьох країнах національні нафтогазові компанії стали національними чемпіонами, гордістю країни.

У Саудівській Аравії це Saudi Aramco, капіталізація якої свого часу була найбільшою у світі і досягла майже 2 трлн дол.

Sinopec у Китаї, Equinor у Норвегії. Польща створює свій енергетичний гігант шляхом об’єднання LOTOS Group, PKN Orlen та PGNiG.

З "Нафтогазу" кілька разів планували зробити національного чемпіона, але постійно виходить "чорна діра", у яку потрібно вливати кошти з держбюджету.

"Нафтогаз" постійно зростає та отримує нові активи і напрямки бізнесу. Тільки за останні роки він забрав собі постачання газу населенню, облгази, державні ТЕЦ та підприємства ТКЕ, почав будувати СЕС та біоТЕЦ.

Фактично "Нафтогаз" став державою в державі. Зрозуміти реальний фінансовий стан компанії майже неможливо через заплутаність внутрішніх розрахунків.

Через свій колосальний розмір "Нафтогаз" суттєво впливає на загальний стан економіки та державний бюджет, тому може загрожувати економічній безпеці країни. Навіть МВФ багато років проводить окремий аналіз фінансового стану "Нафтогазу" через його суттєвий макроекономічний вплив на Україну.

Жодна наглядова рада не зможе приділяти достатню увагу всім напрямкам бізнесу "Нафтогазу", надавати стратегічну підтримку та контролювати менеджмент. Залучення партнера або IPO "Нафтогазу" наразі неможливе.

Я не вірю, що "Нафтогаз" можна перетворити на національного чемпіона, який через IPO залучить у країну кошти для економічного розвитку. НАК фактично перебуває в технічному дефолті, тому потрібно використовувати стандартні підходи як до компанії, що перебуває в скрутному становищі (distressed asset).

Зазвичай мова йде про детальний план стабілізації та покращення діяльності компанії, який має містити заходи із скорочення витрат, відчуження непрофільних активів та розукрупнення з метою зосередження на основних компетенціях, операційні вдосконалення та реструктуризацію.

У цій ситуації потрібно почати розділення та розукрупнення "Нафтогазу".

Першим логічним кроком є відокремлення "Укргазвидобування" від структури "Нафтогазу", яке має зосередитися на видобутку газу. Україна має шанси стати енергетично незалежною і УГВ мусить збільшити видобуток на 4 млрд куб м.

Це можливо при достатньому рівні інвестицій та професійному керуванні. У майбутньому залучення партнера та часткове IPO УГВ значно покращить прозорість компанії, забезпечить залучення фінансування та компетенцій.

Активи із зберігання газу та облгази потрібно об’єднати з "Оператором ГТС" в єдиного інфраструктурного оператора. Після закінчення транзиту ОГТСУ втратить 80% свого бізнесу і сенсу в його окремому існуванні не буде.

Об’єднання з розподільчими мережами та ПСГ дозволить швидко оптимізувати ГТС України, скоротити загальні адміністративні витрати, а також пропонувати нові інтегровані послуги для західних та вітчизняних клієнтів.

Наразі кожне підприємство проводить власну технічну, інвестиційну та комерційну політику, що не завжди приводить до синергії та ухвалення оптимальних технічних та економічних рішень. А Міністерство енергетики просто не має інституційної спроможності проводити загальну політику.

"Нафтогаз" може залишитися як газова трейдингова компанія та постачальник газу за ПСО для населення. Маю надію, що після війни ринок газу знову стане конкурентним і "Нафтогаз" буде конкурувати з іншими постачальниками за клієнтів шляхом надання більш якіснішого сервісу та привабливих цін.

Управління "Укрнафтою", "Укртранснафтою" та "Укртатнафтою" вже перейшло до Міноборони, а в майбутньому має бути передане до Суверенного фонду, створення якого анонсував голова Фонду держмайна Рустем Умеров.

Усі непрофільні бізнеси – державні ТЕЦ, нові "зелені" ТЕЦ і ТЕС – мають бути приватизовані або передані іншим державним компаніям в управління.

Таке розділення дозволить більш прозоро контролювати грошові потоки між компаніями, не допускати перехресного субсидування, приділяти увагу кожному напрямку бізнесу, залучати необхідні компетенції та партнерів.