Зниження податків — стежка до пекла

Мій телеграм-бот, налаштований на відстеження всього що пов’язано з податками, час від часу розривається статтями й новинами про чергову "радикальну", "антикорупційну" податкову реформу, що вже стала мемом 10-10-10. 

Тому давайте черговий раз спробуємо, оперуючи не звучними гаслами та клікабельними заголовками, побачити що там є по суті.

Вже основний меседж про те, що пропонована реформа є антикорупційною і дозволить, нарешті, остаточно, чи як там ще подолати корупцію в Україні, виглядає досить сумнівним.

По-перше, боротися з корупцією одночасним зменшенням ставок основних податків – все одно що боротись з лупою відтинанням голови. 

Найбільша корупція у нас на митниці, так давайте кордони скасуємо. Логіка ж така сама. 

Для боротьби з цієї ганьбою у нас є система антикорупційних органів, що коштує платникам податків чималеньких грошей, проте останнім часом досить ефективно працює.

По-друге, такі декларації, як засвідчує простий життєвий досвід, здебільшого, нічого не вартують. Економіка – це складний соціальний та господарський "організм" і спланувати якийсь стовідсотковий результат неможливо з різних причин — як об’єктивного, так й суб’єктивного характеру. 

Щоб не вдаватись в розлогу дискусію з приводу поведінкових ефектів, що породжують податки, наведу простий приклад. 

Ви звертаєтесь з якоюсь достатньо складною проблемою зі своїм здоров’ям до лікаря, а він вам гарантує результат. Не знаю як Вас, але мене вчили бігти від таких лікарів, адже професіонал не буде вводити в оману пацієнта, а скоріше скаже правду про вірогідність різних сценаріїв лікування. 

З економікою все значно складніше, оскільки це суміш мільйонів рішень, прямих та зворотних зв’язків, вплив яких ми інколи собі навіть не можемо уявити, не те що прорахувати.

Йдемо далі. Заява про гарантовані інвестиції у випадку зменшення ставок податків також виглядає перебільшенням, якщо не сказати більше. 

Про які потенційні інвестиції і новостворені робочі місця йдеться? Хотілося б вже почути хоча б якусь конкретну відповідь, а не растафаріянські міркування. Tesla чи ExxonMobil, Rheinmetall чи BMW готові відкрити заводи в Україні?

Якщо ж під інвестиціями, що хлинуть в Україні після зменшення ставок податків, розуміється черговий round-tripping від українських олігархів, так ми наче навпаки прагнемо позбутися впливу цих персонажів на нашу державу та економіку. Це буде, до речі, головний виклик для країни одразу після війни. 

На відміну від них, які прагнуть для себе податкового раю в окремо взятій країні, для цивілізованого іноземного інвестора ні ставка податку на прибуток на рівні 18%, ні існуючі в Україні розмірі податкового навантаження на фонд оплати праці не є якимось опудалом, що відлякує їх від інвестицій в українську економіки. 

А ось точно що їх більш відлякує так це, наприклад, хабар за підключення до електромережі в розмірі $10 млн та ще й протягом двох років. Щось ми не чули звітів компетентних органів про результати розслідування цього ганебного випадку. Сподіваємось, це лише поки що!

Якщо раптом хтось не помітив, то більшість цивілізованих країн світу дійшли згоди про запровадження мінімальної ставки корпоративного прибуткового податку на рівні 15% відповідно до другого підходу плану дій BEPS. 

Це означає ми настільки багаті, що готові частину прибутку, заробленого міжнародними ТНК оподатковувати не в Україні, а подарувати юрисдикціям материнських компаній! Виглядає така ініціатива в рамках реформи 10-10-10, щонайменше, дивно.

Але вишенькою на торті є оксюморон "авторитарного лібералізму", що запропонований суспільству авторами концепції. З однієї сторони, розробники реформи позиціонують себе як ліберали та прихильники різного роду свобод, з необхідністю дотримання яких, власне, ніхто й не збирається сперечатись. 

Тільки ці свободи якісь односторонні, тільки підприємницькі. Адже, з іншої сторони, в якості одного з компенсаторів втрат бюджету вони пропонують заборону продажів за готівку певних видів підакцизних товарів! 

Як свободи пов’язані з заборонами важко уявити. Як вони пов’язані із захистом прав споживачів та взагалі конституційними правами громадян? 

Такий крок прямо суперечить Закону України "Про платіжні послуги", в якому чорним по білому написано: "Гривня як грошова одиниця України є законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення платіжних операцій та розрахунків".

На цій кривій стежині "заборон заради кращого майбутнього" варто зробити лише один крок і вона, як засвідчує історія, неодмінно приведе тебе до пекла! Реалії життя полягають у тому, що можна бути вільною, демократичною країною з перерозподілом ВВП через бюджет на рівні майже 50% як у Швеції, а можна бути авторитарною деспотією як рф з показником 33% чи як у їхніх союзників Зімбабве та Есватіні (по 30%). 

Якщо серйозно, то між підприємницькими свободами і рівнем оподаткування не існує ніякої сталої, зворотної залежності, яку нам намагаються довести і нав’язати, демонізуючи податки. 

Головним чином тому, що частина податкового тягаря, говорячи дуже спрощено, завжди повертається підприємцям та людям у формі суспільного добробуту і блага.

Тому єдиний варіант, за якого можна запроваджувати хоч 10-10-10, хоч 5-10, то це коли, за висловом відомого літературного героя, "заграница нам поможет"! 

Якщо наші західні партнери згодні й здатні протягом року-двох після перемоги й надалі безоплатно нам надавати по $30-40 млрд щороку на потреби бюджету, то тоді, звісно, будь-яка реформа зможе "поїхати". 

Але маю великі сумніви щодо таких намірів, оскільки не розумію жодних причин, з якого це їм переляку створювати в центрі Європи офшор для своїх корпорацій та ще й фінансувати його за кошт власних платників податків!

У сухому залишку, якщо відкинути яскраву обгортку, пропонована концепція радикальної податкової реформи 10-10-10 є сумішшю авторитарного лібералізму, популізму, нерозуміння суті податків та глобальних трендів в цій сфері. 

Політики з прихованими намірами, яких, судячи з усього, ми нікуди не позбулись, черговий раз штовхають країну у прірву домінування ідеологічних стереотипів та хибних наративів, що не мають нічого спільного з реаліями життя та потребами суспільства. 

Вдала маніпуляція хибними ідеологемами, як ми переконались за тридцять років новітньої української незалежності, призводить, за вдалим висловом колишнього директора МВФ Домініка Стросс-Кана, до "приватизації прибутків та націоналізації збитків". 

Така політика протягом цього періоду має цілком матеріальні наслідки для України. Оскільки в економіці нічого нізвідки не береться та ніщо нікуди не зникає, саме тому в офшорних юрисдикціях різного роду активів, що належать українським резидентам, накопичилось за роки незалежності на півтора ВВП у цінах 2023 року, а може й більше. Іншими словами - у когось діти негодовані, а в когось діаманти дрібнуваті.

Якщо ми собі та нашим дітям хочемо такої долі, то тоді, звісно, можна й три по десять!