Заборона експорту дров: хороша ідея, яку необхідно вдосконалити

Уряд планує повну заборону експорту деревного палива.

До переліку товарів, які не можна вивозити з України, ймовірно, потраплять колоди, поліна, хмиз, гілки, сучки тощо; деревна тріска або стружка; тирса, тріска, стружка, уламки та відходи деревини та скрап, агломеровані або неагломеровані, у вигляді колод, полін, брикетів, гранул. 

Тобто усе, що може використовуватися як паливо взимку. 

Ідея хороша й правильна – все, що може допомогти українцям не замерзнути під час опалювального сезону має залишатися в Україні та використовуватися на місцях. 

Тим паче, що на тлі шаленого попиту в Європі, деякі спритники організували багатомільярдні інтелектуальні "схеми", коли паливна сировина у великих об’ємах закупляється в лісгоспах різних форм власності за заниженими цінами, а потім через "прокладки" значно дорожче експортується.

Втім, така правильна ініціатива уряду щодо повної заборони експорту деревного палива виглядає не до кінця продуманою, адже можна змоделювати набагато кращі та більш збалансовані рішення в інтересах суспільства, держави та бізнесу.

Чому повна заборона експорту деревного палива може зашкодити економіці?

Умовно деревне паливо можна поділити на два види:

1. Власне на сировину: колоди, поліна, хмиз, гілки, сучки, тирса, тріска, стружка, уламки та інші неперероблені відходи деревини; 
2. Перероблену продукцію: наприклад, брикети та гранули або інша продукція в аналогічних формах, яка виготовляється з сировини – деревного палива.

Наприклад, зазвичай паливні брикети та гранули, які пропонуються на ринку, є результатом технологічної обробки (зокрема, агломерації) відходів деревини (тирси/стружки/відходів), отже – продукцією, яка містить додану вартість.

Великий попит на такі товари в країнах ЄС та значне зростання цін є ключовим фактором розвитку деревообробного бізнесу в умовах війни, адже дозволяє:

1. Нарощувати об’єми переробки, завойовувати нові ринки збуту;
2. Удосконалювати (переоснащувати) виробничі потужності;
3. Створювати додаткові робочі місця;
4. Забезпечити роботою вивільнених з інших ланок роботи працівників, зберігати колективи;
5. Своєчасно сплачувати податки та інші обов’язкові збори до казни;
6. Компенсувати інші пов’язані з війною втрати;
7. Донатити на потреби ЗСУ тощо.

Отже, якщо деревне паливо у вигляді переробленої продукції (насамперед, брикети та гранули) потрапить під заборону експорту, то навряд чи ця продукція з доданою вартістю відразу буде поглинута на внутрішньому ринку за прийнятними для бізнесу цінами. 

Швидше за все, всі склади відразу стануть повністю заповненими, тому технологічні лінії з переробки тирси, тріски, стружки, уламків та інших відходів деревини у паливні гранули та брикети доветься зупиняти.

Сам процес переробки може стати дорогим і ризикованим задоволенням через коливання цін та нестабільність на внутрішньому ринку, а таке загрожує занепадом переробного бізнесу. Люди втратять роботу, бюджет – доходи, бізнес – можливості для розвитку.

Повній забороні є хороша альтернатива!

Диференційований підхід, а саме – залишити заборону на експорт деревного палива у вигляді сировини, натомість деревне паливо, яке проходить переробку і перетворюється, наприклад, у паливні гранули (пелети) чи брикети тощо, дозволити експортувати.

Таким чином, з однієї сторони, можна гарантовано задовольнити національні потреби в альтернативних видах палива, а з іншої – дозволити бізнесу працювати на експорт, а отже – заробляти, "заводити" до України валютну виручку та допомагати українській економіці розвиватися навіть під час війни.

Варто нагадати, свого часу введення мораторію на експорт лісу-кругляку (ділової сировини) викликало чимало різних дискусій, однак позитивно посприяло розвитку деревообробної галузі. 

Багато інвесторів (ТОВ "Кроноспан УА", ТОВ "Українські лісопильні", ПрАТ "Коростенський завод МДФ", ТОВ "Свиспан Лімітед" та інші) побудували сучасні потужні заводи, переробляють деревину і формують значні об’єми продукції з доданою вартістю. 

Саме тому в Україні сьогодні достатньо власних технічних можливостей та технологічних виробничих потужностей, які дозволяють переробляти деревне паливо у вигляді сировини (колоди, поліна, хмиз, гілки, сучки, тирса, тріска, стружка, уламки та інші неперероблені відходи деревини) на затребувану на різних ринках продукцію з додатною вартістю.

Висновок

Під час війни важливо належно забезпечити національні потреби в альтернативних джерелах палива та дозволити одночасно бізнесу розвиватися, щоб підтримувати економіку. Тому уряду необхідно:

1. Дозволити (не забороняти) експорт деревного палива у переробленому вигляді (тирса, тріска, стружка, уламки та відходи деревини та скрап, перероблені насамперед у паливні гранули та брикети) за умови формування відповідних запасів на складах.

2. Зобов’язати всіх переробників деревного палива, які виготовляють паливні брикети та гранули, мати визначені урядом обов’язкові запаси (залишки) на складах для національних потреб. Саме ці ресурси і спрямовувати на задоволення потреб населення, промисловості та критичної енергетичної інфраструктури всередині України. 

3. За недотримання умов уряду щодо формування "стратегічних запасів" на складах переробленого деревного палива передбачити штрафні санкції.

4. Заборонити експорт деревного палива у вигляді сировини (колоди, поліна, хмиз, гілки, сучки, тирса, тріска, стружка, уламки та інші неперероблені відходи деревини).

Збалансований підхід до заборони експорту деревного палива дозволить бізнесу працювати та розвиватися в кризових умовах, разом з тим, задовольнить потреби держави, населення та промисловості в альтернативних видах палива під час найскладнішого опалювального сезону.