Нове обличчя українського підприємництва

До початку повномасштабного воєнного вторгнення росії найбільшим роботодавцем в Україні був середній та малий бізнес. 

На його частку припадало 75% від усіх зайнятих в Україні працівників, або 4,8 млн українців. Решта 25% (або 1,6 млн українців) працювали на великих підприємствах. 

Найпопулярнішою сферою діяльності малого та середнього бізнесу (МСБ) в Україні є оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспорту. 

Далі в різних пропорціях для середнього і малого бізнесів йдуть промисловість, логістика, сільське господарство та будівництво. 

Важливою рисою для більшості малого і середнього бізнесу є географічна прив’язка до свого споживача. Саме цей фактор став вирішальним з початком війни.

Сьогодні МСБ зазнають різного впливу воєнних дій, в залежності від свого місця розташування. Загалом, регіони України можна поділити за чотирма категоріями: "частково окуповані регіони" (зона ведення бойових дій), "прифронтові регіони" (під загрозою вторгнення), "опорні регіони" (відіграють вирішальну роль у логістиці оборонних та гуманітарних вантажів)  та "безпечні регіони" (регіони, які є умовно безпечними для підприємницької діяльності та мають мінімальний ризик вторгнення).

За даними Держстату, прифронтові та частково окуповані регіони відповідають за більш як 40% ВВП України. На їх території зареєстровані понад 45% компаній (за виключенням Києва). 

Важливо розуміти, що бойові дії руйнують фізичні активи підприємств. Частка підприємств, що перебувають під загрозою зникнення, у прифронтових та частково окупованих регіонах становить близько 45% для первинного сектору (сільське господарство та видобуток), 35% — для вторинного (заводи, фабрики, промислове виробництво) та 37% — для третинного сектору (послуги). 

Рекордне падіння попиту в прифронтових та частково окупованих регіонах завдає руйнівної шкоди малому і середньому бізнесу. 

Вплив війни на малий та середній бізнес також відрізняється, залежно від галузі. Так, МСБ сфери послуг страждають через скорочення населення в містах, що викликає як скорочення попиту на окремі види послуг (готельний та ресторанний бізнес, салони краси, надавачі позашкільних освітніх послуг, тощо), так і скорочення пропозиції висококваліфікованих спеціалістів (ІТ сектор, експерти в сфері фінансових, дизайнерських та консалтингових послуг).

МСБ зі сфери обробної промисловості страждають через перебій ланцюгів поставок компонентів, зростання вартості експорту та падіння попиту на кінцеву продукцію (довгострокові побутові товари, технічне обладнання, тощо). 

За даними третього щомісячного опитування підприємств України першочергово зберігають і/або відновлюють виробництво лише ті галузі, які забезпечують базові потреби населення — виробляють їжу, одяг чи взуття. 

Наприклад, 34% підприємств харчової промисловості тримають виробництво майже на довоєнному рівні, а 24% – навіть перевищують довоєнні обсяги.

МСБ аграрного сектору також страждають від здорожчання логістики через блокування портів та від безпосередніх втрат від війни, як-от мінування полів, пошкодження сільськогосподарської техніки, окупація території та незаконне вивезення українського зерна. 

На додаток до цього, малі аграрії обмежені у можливості залучати банківське кредитування, враховуючи обмежений обсяг банківських ресурсів та здорожчання капіталу. 

Пільгові програми, запропоновані Урядом, не покривають потребу в їх фінансуванні достатньою мірою.

Згідно з нашими дослідженнями, потреби бізнесу відрізняються відповідного до географії його діяльності. 

Усі виявлені нами потреби можна розділити на три групи: а) питання, актуальні для всіх компаній; б) питання, які є особливо важливими для переміщених (релокованих) підприємств: в) питання, актуальні для підприємств у постраждалих регіонах.

Опитування різних компаній показують, що в більшості малому і середньому бізнесу важко відновити свою діяльність за межами регіонів з активними бойовими діями. 

Так, згідно з дослідженням проєкту Keep Going, 40% невеликих бізнесів наразі перебувають у зоні бойових дій, і лише 16% з них переїхали в безпечні місця. 

Більше 70% респондентів опитування Advanter Group станом на початок травня заявляли, що не проводили релокацію бізнесу. 

В основному релоковуються підприємства, що працюють у сфері послуг: IT, маркетинг, консалтингові та дизайнерські послуги, фінанси та логістика. 

Серед ключових проблем на сьогодні підприємці відзначають нестачу замовлень, проблеми з логістикою, нестачу сировини, дефіцит робочої сили. Така ситуація з МСБ впливає на доходи населення. 

За різними оцінками, лише 3-5% бізнесу збільшили зарплати, до 20% вдалося зберегти зарплату на довоєнному рівні. Інші або знизили, або взагалі перестали виплачувати зарплату. 

Як допомогти малому і середньому бізнесу

Очікувано, що більшість підприємців в Україні розуміє, що поки триває війна, повернення на довоєнний рівень є малоймовірним. Утім, наразі в країні вже планується або діє низка урядових програм: 

• Платформа для допомоги роздрібним торговцям продуктів харчування у пошуку регіональних постачальників;
• Платформа для координації виробників та роздрібних торговців з військово-цивільними адміністраціями та міжнародними організаціями;
• Платформа державної підтримки аграріїв;
• Єдиний експортний веб-портал.
• Декілька програм пільгового кредитування. Станом на початок серпня малому і середньому бізнесу було видано кредитів на загальну суму 134,7 млрд грн. 

Попри це, велика кількість підприємців досі вважає такі заходи недостатніми для підтримки підприємництва та організації економіки воєнного часу. Тому, на нашу думку, урядові програми можна підсилити додатковими ініціативами. 

По-перше, необхідно ввести адресну підтримку малого і середнього бізнесу на звільнених з-під окупації регіонах. 

Найбільш постраждалі підприємства потребують індивідуальних фінансових інструментів на відновлення свого виробництва або прямого забезпечення засобами виробництва.

По-друге, доцільним було б створення виробничих кластерів, які об’єднуватимуть переміщений бізнес із місцевим, що дозволить ефективніше організувати роботу, зокрема в питанні використання ресурсів.

Третій напрям — підтримка малого та середнього бізнесу при виході на ринки ЄС (послуги з вибору ринку, розробки експортної стратегії, отримання сертифікації) за допомогою ваучерів. Це дозволить бізнесу компенсовувати зменшення попиту на внутрішньому ринку.

Четвертий напрям – перекваліфікація внутрішньо переміщених осіб. Внаслідок російського вторгнення значна кількість українців були змушені змінити своє місце проживання всередині країни. 

У багатьох випадках ці люди емігрували в регіони з іншою структурою економіки і, отже, можуть відчувати значні труднощі з пошуком роботи. Місцеві державні центри зайнятості можуть запустити програми перепідготовки для ВПО. 

Потрібно розуміти, що зазначені шляхи підтримки діяльності бізнесу не є вичерпними і найкраще будуть діяти за умов відносної макроекономічної стабільності та зваженої фіскальної політики з боку уряду, що є особливо важливим завданням під час війни.

Статтю було підготовлено в рамках проекту "Розвиток МСП: економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб та відновлення бізнесу" ("Розвиток МСП"), який впроваджує Міжнародна організація з міграції (МОМ), Представництво в Україні, за фінансування Міністерства економічного співробітництва та розвитку Федеративної Республіки Німеччина через Німецький банк розвитку. Статтю створено виключною за відповідальністю команди проекту: її зміст жодним чином не може відображати погляди самої Міжнародної організації з міграції. Під час підготовки статті були використані матеріали звіту "Швидка оцінка впливу війни в Україні на мікро- та малі підприємства в найбільш постраждалих та відносно безпечних регіонах України: можливості та виклики для стимулювання зайнятості та відновлення функціонування бізнесу"

Автор Дмитро Ливч. У підготовці матеріалу брали участь Вадим Федчишин, Іван Хоменко, експерти ЦЕВ (Центру економічного відновлення).