Сім аргументів на користь приватизації

Цього тижня в Україні стартує мала приватизація – будуть оголошені перші аукціони. 

Новий закон створює для приватизаційного процесу покращені правила та умови. Вже напрацьовані підзаконні акти, де будуть деталізовані механізми реалізації законодавчих норм.

Отримали цей результат, в першу чергу, завдяки політичній волі вищого керівництва країни, а також синергії зусиль Фонду держмайна, депутатів та усіх стейкхолдерів. 

Вони дали свої правки, зауваження та висловили власне бачення про те, якою мусить бути нова приватизація.

Ми проробили величезну роботу над помилками та проблемами, які призводили до затягування приватизації, неможливості її проведення та до різноманітних зловживань та ризиків.

Вдвічі зростуть гарантійні внески, які потенційний покупець сплачує для допуску до участі в аукціоні, – це знизить ризик зриву аукціону недобросовісним учасником, коли в такому випадку втрачається такий гарантійний внесок. Тепер зривати аукціон буде коштувати в 2 рази дорожче.

Оплата за актив тепер буде відбуватися до укладання договору купівлі-продажу. Це забезпечить швидке отримання коштів в бюджет, а також слугуватиме додатковою гарантією виконання зобов’язань покупцем. Адже існували ризики, що переможець аукціону, користуючись умовами форс-мажору та воєнного стану, може уникнути сплати коштів. 

Також в минулому були випадки з підписанням договору переможцем аукціону та відсутністю сплати за об’єкт, із використанням права на оскарження будь-якої частини процесу приватизації, блокуючи таким чином на роки проведення повторного аукціону з приватизації чи передачу права власності.

Приватизації тепер підлягають цілісні майнові комплекси, які обтяжені багаторічними арештами на майно. При цьому права кредиторів зберігаються. Арешти наявні у 115 об’єктів – і це лише ті, які вже у списках на приватизацію. 

Борги фактично непрацюючих підприємств постійно ростуть і, якщо нічого не робити, то з часом борговий тягар перевищує вартість активів, й підприємство збанкрутує. 

Тепер кредитори матимуть шанс повернути свої гроші, адже новий власник зобов’язаний сплатити борги, щоб мати змогу зняти обтяження. Водночас новий власник має інформацію про всі обов’язкові платежі ще на етапі ознайомлення з об’єктом до аукціону.

Приватизація буде відбуватися швидко. Весь процес від оголошення аукціону і до підписання договору займатиме не більше двох місяців. 

Це вигідно як інвесторам, так і державі. Нові власники швидше запускатимуть виробництво, а держава матиме від цього прямі та непрямі вигоди у вигляді податків та генерування доданої вартості.

Зберігаються усі дозволи та ліцензії для нових власників єдиних майнових комплексів. Раніше їх потрібно було заново переоформлювати і на це витрачалися кошти та час, в середньому 3-6 місяців. Тепер нові власники заощадять свої час та фінанси і зможуть швидше приступити до роботи.

Посилюємо цифровізацію приватизаційних процесів. Оголошення про приватизацію буде оприлюднюватися на сайті Фонду та в системі Прозорро.Продажі, а не в газеті, як раніше. 

Протокол аукціону підписуватимуть в електронному вигляді, даючи право кожному як альтернативу обрати паперовий варіант. 

Під час великої приватизації аукціони будуть відбуватися онлайн так само, як це було в рамках малої приватизації. Це збільшить конкуренцію за актив, мінімізує людський фактор, усуне корупційні ризики.

Завдання приватизації під час війни – не лише отримати одноразово кошти до держбюджету. А в тому, щоб залучити інвестиції до тих ДП, які неефективні або непрацюючі. 

Не спостерігати за тим, як підприємства в державній власності розвалюються та деградують. Дати можливість їх приватизувати, модернізувати, налагодити виробництво, створити нові робочі місця. 

В результаті бізнес генеруватиме державі постійний дохід та зробить нашу економіку сильнішою.

Комбінати хлібопродуктів та спиртові заводи – наразі найпривабливіші об’єкти для малої приватизації та для інвестування. 

Спиртзаводи – потенційні майданчики виробництва біологічного палива з відходів аграрної продукції, КХП – це площі для зберігання зерна та виготовлення соціально значущої хлібної продукції.

Але є ще сотні невеликих об’єктів в містечках та селах. Їх можна використати під магазини, склади, офіси, логістичні центри.

Очікуємо, що нова хвиля приватизації дозволить в 2022 році поповнити держбюджет на суму понад 600 млн грн. Сподіваємось залучити до 1 млрд грн завдяки зростанню цін на аукціонах. Але не це головне. 

На кожну сплачену гривню припаде в середньому 4-6 грн інвестицій в розвиток об’єкта, а, отже, і в розвиток економіки. І що найголовніше – будуть створені нові робочі місця.

Чесна та відкрита приватизація дозволяє Україні вирішити фундаментальну проблему, з якою вона не впоралася за минулі 30 років. 

Позбавити державу від невластивої їй функції управління бізнесами. В Україні досі близько 3,5 тис. державних підприємств. Для порівняння: в Австралії – 9, в Швеції – 46, в Литві – 91. 

Приватний власник, що ризикує власними грошима, це завжди краще, ніж державний менеджер, який не ризикує нічим, крім коштів платників податків.

Також, порівнюючи ефективність держави як власника державних підприємств, потрібно пам’ятати про 7 головних причин, чому приватний власник є більш ефективним за державу:

1. Бюрократія та швидкість прийняття рішень. У приватному бізнесі є можливість прийняття швидких рішень, часто ризикованих рішень. В кризові часи взагалі швидкість прийняття рішень є ключовим фактором виживання. Коли підприємство у державній власності – про швидкі рішення треба забути. А про ризиковані – тим паче.

2. Дозволено лише те, що прямо передбачено. Наприклад, в кризу приватний бізнес може працювати, продаючи якусь частину продукції протягом певного часу нижче собівартості її виробництва. 

Це може бути для виживання, для збереження колективу, для захоплення частини ринку. В державному підприємстві продаж продукції нижче собівартості – це кримінальна справа за нанесення збитків державі.

3. Скільки дивідендів чи частини чистого прибутку забирає держава з підприємств державного сектору економіки? Від 50 до 90% кожного року. Скільки забирає приватний власник? Іноді роками забирає нуль. Так як бізнес постійно потребує розвитку та інвестицій. З такою дивідендною політикою, як у держави, – лише питання часу, коли підприємство збанкрутує через відсутність модернізації та капіталовкладень.

4. Інвестиції. Як часто держава інвестує кошти з державного бюджету у свої підприємства? І головне – коли це робиться для розвитку, модернізації, а не для покриття збитків чи виплати заробітних плат?

5. У приватного бізнесу є власник, який кожного ранку прокидається з думкою, як зробити бізнес більш ефективним, більш прибутковим. Приватний власник має стратегію на декілька років, яку невпинно реалізує? 

Що мають державні підприємства? Плинність кадрів та керівників органів управління.

6. Маркетинг. Більшість державних підприємств не мають навіть таких підрозділів, історично працюючи чи на державні замовлення, чи з 1-2 контрагентами.

7. Корупція. Тут навіть без коментарів. Це історичний факт – десятками років державні підприємства використовуються як джерела збагачення менеджменту цих підприємств та промислово-фінансових груп, олігархів, політиків.

Перелік причин можна наводити ще довго. А з урахуванням того, що для модернізації підприємств у державній власності та забезпечення їх конкурентоспроможності потрібні десятки мільярдів гривень, питання про доцільність приватизації взагалі риторичне.

Після приватизації держава нарешті зможе сконцентруватися на дійсно важливих речах – створенні сприятливого інвестиційного клімату, соціальних функціях, розвитку стратегічної інфраструктури, безпекових питаннях.

Роками корупціонери говорили, що "не на часі" й одночасно наживали незаконні статки за рахунок знекровлення державних підприємств, перетворювали їх на руїни. Тепер в Україні війна – і тим більшою є потреба розвитку та підтримки бізнесу. 

Маємо унікальний шанс відродити зруйновані держпідприємства силами приватного капіталу. 

Вони приноситимуть прибутки своїм власникам, але одночасно стануть опорою національної економіки та двигуном післявоєнної відбудови.