Самі не впораємося. Чи достатньо фінансової допомоги отримує Україна
Україна має два шляхи покриття дефіциту бюджету під час війни: друк грошей та допомога міжнародних партнерів.
На шостий місяць повномасштабної війни проблеми в економіці проявляються все виразніше: інфляція, зростання курсу долара, діра в бюджеті на 9 млрд доларів.
Останнє трохи компенсує іноземна фінансова допомога — та чи достатньо її надходить, і чи можна розраховувати на неї довгостроково?
Загалом, іноземні партнери пообіцяли надати Україні майже 34 млрд доларів фінансової підтримки у формі грантів, кредитів та кредитних гарантій. 12,7 млрд доларів з цієї суми вже надійшло до державного бюджету України.
Тільки третина обіцяного фінансування є грантовою, тобто такою, яку нам не доведеться повертати у майбутньому.
Гранти не збільшують наш борговий тягар та є найбільш ефективною фінансовою підтримкою України.
Найбільшими фінансовими донорами України є Європейський Союз та Сполучені Штати, які разом пообіцяли Україні надати фінансову підтримку більше ніж на 10 млрд доларів кожен.
Однак структура цієї підтримки є різною: якщо допомога США на 90% є грантовою, то практично всі обіцяні ЄС гроші є кредитними. Навіть якщо умови кредиту будуть пільговими, рано чи пізно його доведеться повертати.
Однак, реалії є такими, що перебирати допомогою та відвертатися від кредитів ми просто не маємо права — настільки Україні потрібні гроші.
Гроші потрібні на зарплату військовим, на закупівлю зброї, на соціальні виплати, на допомогу тим, хто залишився без даху над головою…
Грошей потрібно багато, але українська економіка не здатна "витягнути" цю війну на своїх плечах. Падіння ВВП на третину у 2022, як це прогнозує Нацбанк, неминуче тягне за собою значне падіння податкових надходжень до бюджету.
За цих умов наш уряд має тільки два реалістичні шляхи наповнення бюджету: іноземна допомога чи друк коштів. Останнє тягне за собою негативні наслідки у вигляді інфляції, яку відчувають на собі всі українці.
Та чи достатньо іноземної допомоги отримує Україна? Ні. Іноземне фінансування покрило лише трохи більше половини (52%) потреб державного бюджету з 24 лютого.
Низькі надходження фінансування у квітні, травні та першій половині червня змусили НБУ профінансувати дефіцит бюджету на 170 млрд гривень.
В останні дні червня та перші дні липня до України надійшло декілька мільярдів доларів допомоги, що дещо стабілізувало ситуацію. Однак є сумніви щодо того, що фінансування надалі буде достатнім.
Навіть якщо позитивні тенденції надходження коштів збережуться, решти обіцяних грошей (близько 20 млрд доларів) недостатньо для довгострокового покриття дефіциту бюджету.
Якщо відштовхуватися від оцінок потреб бюджету, що публічно озвучували українські високопосадовці ще у квітні — 5 млрд доларів щомісяця — обіцяної допомоги вистачить на 4 місяці.
Обсяги обіцяної допомоги практично не збільшуються: у липні публічно оголосили тільки про 1,6 млрд євро нового кредиту від Європейського Інвестиційного Банку.
За таких складних умов є декілька вкрай важливих кроків, що дозволять хоч трохи стабілізувати ситуацію.
По-перше, це реструктуризація боргу України та державних компаній і банків. Якщо переговори про відтермінування виплат за державним боргом України завершаться успішно, це дозволить зекономити 5 млрд доларів в центральному бюджеті на інші потреби.
По-друге, це максимальна ефективність використання бюджету. Уряд має витрачати кожну копійку з розумом, а суспільство має цього вимагати.
По-третє, це пожвавлення економіки. Тут допомогти можуть абсолютно всі, адже кожна витрачена в Україні гривня так чи інакше підтримує економіку, бюджет, армію.
Звісно, потрібно працювати і над нарощенням обсягів іноземної фінансової допомоги, оскільки без неї в нас залишиться лише одне джерело фінансування воєнних видатків — безконтрольний друк грошей, що зрештою призведе до гіперінфляції.