Коли вигідніше прострочити кредит, ніж платити відсотки

В останні роки боржникам банків за бізнес-кредитами стало економічно вигідніше мати прострочений кредит, аніж працюючий. 

Це пов’язано зі зміною судової практики щодо нарахування процентів за кредитними зобов’язаннями. 

А тому правнича та банківська спільноти очікували майже два роки на позицію Конституційного Суду України (КС) щодо цього економічного нонсенсу. 

22 червня 2022 року КС ухвалив рішення у справі, відомій як справа про постдефолтні проценти.

Передісторія

До 2017-2018 років нарахування банком процентів за кредитним договором до дати фактичного повернення кредиту вважалося аксіомою. І мало хто міг подумати, що це правило може бути поставлено під сумнів.

Однак дві банківські кризи, значний пул прострочених кредитів (станом на 01.01.2017 розмір прострочених кредитів становив 538 млрд грн або майже 50% від всіх кредитів), тисячі судових банківських спорів стали поштовхом для зміни підходів до обрахування заборгованості за кредитним договором.

Починаючи з 2017 року, поступово стала формуватися нова судова практика. І в 2020 році в справі "Ощадбанку" вона остаточно сформувалась для бізнес-кредитів. 

Суть нового підходу Верховного Суду зводилась до того, що боржник повинен сплачувати визначені договором проценти лише до дати повернення кредиту. Після цієї дати банк більше не може нарахувати проценти, а може застосовувати лише заходи відповідальності.

Це означає, що плата за прострочений кредит (3%) стала більш вигідною, ніж за працюючий кредит ( 4-6% річних в іноземній валюті та 13-15% річних – в національній). 

Додатково у 2020 році був введений один з ковідних мораторіїв, який передбачав заборону для банків нараховувати штрафні санкції за порушення кредитних договорів у період дії карантину. 

А тому банки втратили можливість також компенсувати збитки і за рахунок штрафних санкцій. 

Цього ж 2020 року "Ощадбанк" звернувся до Конституційного Суду з конституційною скаргою.

Яка роль Конституційного Суду у комерційному спорі

Варто розуміти компетенції Конституційного Суду України. Він не розглядає спір по суті, а лише визнає конституційним або неконституційним закон, який був застосований при вирішенні спору. 

Тобто рішення КСУ само по собі не впливає на результати розгляду спору. Але воно є підставою для заяви про перегляд в майбутньому такого рішення суду. 

Також КСУ може визнавати сам закон України конституційним, але його тлумачення судом – неконституційним. 

Це своєрідна можливість для КС надавати свою оцінку застосуванню судами законодавства. У справі "Ощадбанку", очевидно, ставка була саме на це повноваження Конституційного Суду України. 

Що сказав КСУ у справі про постдефолтні проценти 

Конституційний Суд України визнав, що оспорюваний "Ощадбанком" закон відповідає Конституції, оскільки він не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом.

При цьому КС сформував три ключові висновки:

1.Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування коштами саме до дня повернення кредиту. 

Як протягом строку кредитування, так і протягом 2015-2017 років, коли банк у судовому порядку стягував заборгованість, стягнення процентів до дати фактичного повернення було сталою практикою. 

2. Відповідальність за порушення обов’язку щодо повернення кредиту та нарахування процентів за користування кредитними коштами є різними за змістом правовідносинами. 

Тобто отримання банком 3% річних як міри відповідальності не може впливати на право банку на отримання процентів як плати за кредит.

3. Забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду, яку не може здійснювати Конституційний Суд України. 

Що означає рішення Конституційного Суду для банківського сектору

На перший погляд здається, що визнання конституційними оспорюваних приписів означає, що КС відмовив "Ощадбанку" у конституційній скарзі і це вже остаточна крапка у питанні постдефолтних процентів.

Але це не так. Хоча КС прямо не зазначив, що банк має право нараховувати проценти до дати фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку кредитування, такий висновок випливає з формулювань рішення. 

Цю позицію підтримали і експерти, до яких звернувся Конституційний Суд.

Конституційний Суд, незважаючи на наявність відповідних повноважень, не надав оцінки тлумаченню Верховного Суду. 

Він сказав, що питання судової практики – це виключна компетенція Верховного Суду. Напевно, це викликано прагненням не демонструвати конфлікт правових позицій між Конституційним та Верховним судами.

Однак в будь-якому випадку банківський сектор отримав додаткову аргументацію своєї позиції щодо постдефолтних процентів. І це серйозне підсилення. Будемо очікувати, яку оцінку нададуть суди цим новим аргументам при розгляді судових спорів.

Тому в питанні постдефолтних процентів на сьогодні це точно ще не крапка.