Як ЄС може послабити головний двигун російської економіки

Через війну в Україні росія вже стала найбільш підсанкційною країною світу — вона обігнала навіть Північну Корею та Іран. 

Однак більшість запроваджених обмежень не мають руйнівного впливу на економіку росії і поки не можуть зупинити її агресію. Ба більше, частину санкцій — приміром, на окремі підприємства, — їй вдається обходити. 

Тому уряди держав, що підтримують Україну, наразі обговорюють більш жорсткі обмеження, зокрема ембарго на російські енергоресурси.

Перший крок у цьому напрямку зробили США та Британія. 8 березня Джо Байден оголосив про заборону імпорту російської нафти, газу і вугілля. 

Того ж дня Борис Джонсон повідомив, що Британія відмовиться від нафти й нафтопродуктів рф до кінця 2022 року, а також шукає шляхи, як обійтися без російського газу.

Євросоюз поки що наважився накласти ембарго лише на вугілля — обмеження на його імпорт запрацює з серпня. Утім ця заборона не матиме значного впливу на економіку рф. 

У структурі її експорту частка вугілля в 2013-2021 роках становила приблизно 3%. Тоді як нафта і нафтопродукти займали понад 42%, природний газ — 11%. 

За розрахунками Bloomberg, за умови збереження поточних цін на нафту та газ доходи рф від продажу енергоносіїв цього року становитимуть приблизно $320 млрд. 

Це на третину більше, ніж у 2019 та 2021 роках, та вдвічі вище за показник кризового 2020 року. Колишній головний економічний радник Володимира Путіна Андрій Ілларіонов припускає, що лише реальне ембарго на російські енергоносії з боку західних країн може зупинити війну в Україні. 

Ми дослідили, кому і скільки енергоносіїв експортує росія. В основі дослідження — дані з відкритого доступу: статистика зовнішньої торгівлі росії за даними федеральної митної служби рф, статистичні дані федеральної митної служби росії, дані Reuters про експорт газпрому.

Нафта і нафтопродукти

За даними Міжнародного енергетичного агентства, росія забезпечує 11% світового видобутку нафти і посідає за ним третє місце у світі (на першому місці США, на другому — Саудівська Аравія). 

Найбільше росія отримала за експорт нафти та нафтопродуктів у 2013 — $281,3 млрд. Від того року і до 2019 вона постійно нарощувала обсяги експорту. 

За цей час вони збільшилися на 30%. Утім, через коливання ціни нафти на світовому ринку, доходи від цього експорту так само не зросли. Другий максимум був у 2018 — $207,4 млрд. 

Майже половина російської нафти та нафтопродуктів (47%) експортується до країн Європи. У 2021 році росія поставила до ЄС 108,1 млн тонн сирої нафти на $50,9 млрд. Для порівняння, у 2013 році частка ЄС у російському експорті нафти сягала 67%.

У 2021 обсяг експорту російської сирої нафти становив 230 млн тонн, нафтопродуктів – 144 млн тонн. Минулого року рф експортувала сиру нафту до 36 країн. Серед покупців-лідерів:

• Китай — 70,1 млн тонн (31% від загального експорту) на $34,9 млрд. Із 2017 року КНР залишається найбільшим покупцем російської нафти. 
• Нідерланди — 37,4 млн тонн на $17,3 млрд;
• Німеччина — 19,2 млн тонн на $9,3 млрд;
• Білорусь — 14,9 млн тонн на $6,4 млрд;
• Південна Корея — 13,5 млн тонн на $6,4 млрд. 

Більшість нафти рф експортує морськими шляхами — танкери розвозять її по всьому світу, зокрема і на нафтопереробні заводи Європи. Однак через війну росії проти України відстежувати їх стало складніше. 

Компанія Windward говорить, що все частіше танкери з російською нафтою і нафтопродуктами зникають з радарів, і їхня тіньова активність зросла на 600%. 

За міжнародними правилами, вимикати системи, що передають сигнал про місцезнаходження танкера, можна лише з міркувань безпеки. 

Однак гендиректор Windward Амі Даніель переконаний, що російські судна ховають інформацію про себе, щоб обійти санкції. 

Також, за даними CNN, приблизно 1,5 млн барелів російської нафти щодня таємно отримують покупці, які не хочуть ризикувати репутацією через стосунки з росією. 

Нафтова компанія Shell Plc продовжує купувати російську нафту, прикриваючись так званим змішуванням, пише Bloomberg. 

Тобто продає барель, у якому 49,99% вироблено у росії, а 50,01% поставляються з інших джерел. Такий вантаж Shell технічно немає російського походження. 

Щоб дозволити змішування з російськими енергоресурсами, компанія внесла поправки до так званих загальних положень та умов своїх контрактів.  

Нафтові компанії також спокушає дисконт на російський ресурс — знижка на Urals сягнула майже $35. У кінці березня індійська держкомпанія Hindustan Petroleum Corp купила 2 мільйони барелів російської нафти Urals з доставкою в червні. 

Цей же сорт купують й інші індійські нафтопереробники – Mangalore Refinery and Petrochemicals Ltd. і Bharat Petroleum Corp. 

А ось китайські державні нафтопереробники навпаки уникають нових торгів з російською нафтою. Вони виконують чинні контракти, однак утримуються від нових, попри значні знижки. 

Тут компанії прислухаються до закликів Пекіна бути обережними, оскільки західні санкції проти росії посилюються. 

Природний газ 

Найбільше росія отримала за свій газ у 2013-2014 роках, як і у випадку з нафтою, — той рівень доходу за ресурс їй поки так і не вдалося повернути. Найбільше просідання було в 2020, тоді експорт газу з рф становив лише $26,1 млрд. 

Однак після кризового 2020 року дохід за нього підскочив вдвічі — до $54,2 млрд. Все завдяки стрімкому зростанню попиту і, відповідно, цін на газ. 

Варто також зазначити, що росія приховує обсяги і напрями постачання природного газу, відносячи продаж цих ресурсів до групи секретного експорту. 

У 2021 році, за даними Tadviser, найбільше російського газу імпортувала Німеччина — 48,2 млрд куб. м, 23,7% від загального обсягу експорту газу з рф. 

На другому місці Туреччина — 26,8 млрд куб. м, (13,2%), далі Білорусь — 19,8 млрд куб. м (9,7%.). Серед великих покупців також була Італія —16,1 млрд куб. м (7,9%), Франція – 11,2 млрд куб. м (5,5%) та Австрія – 10,9 млрд куб. м (5,4%). 

Загалом російський газ у ЄС становить приблизно 43% від усього спожитого. Туди він потрапляє через 4 основні маршрути:

• транзитом через газопроводи України;
• "Північний потік" дном Балтійського моря;
• "Ямал-Європа", що проходить через Білорусь;
• "Турецький потік" дном Чорного моря.

Решта —- з Норвегії, а також у вигляді скрапленого природного газу з країн Близького Сходу, США, а ще Лівії та Алжиру.

Із квітня 2022 року рф вирішили перевести оплати за постачання російського газу на експорт у "недружні країни" на російські рублі. Країни ЄС відмовляються виконувати таке рішення кремля. 

Зокрема країни Великої Сімки заявили, що не платитимуть за російський газ рублями. А Литва, Латвія та Естонія взагалі перестали купувати газ у рф.

Як і чим замінити російські енергоресурси

ЄС вже презентував план, як зробити Європу абсолютно незалежною від російських енергоносіїв до 2030 року. 

Він передбачає диверсифікацію поставок газу для виробництва тепла та електрики. Однак єдності в рішенні ЄС щодо повного ембарго на російську нафту і газу ще немає.

Звісно, знайти заміну російському газу не так вже й легко. Головна причина — мережа газопроводів, якими газ із росії надходить до Європи. Альтернативою йому може стати імпорт з Катару, Алжиру та Нігерії. 

Але швидко наростити експорт звідти не вдасться — свій видобуток на найближчий час країни вже законтрактували з іншими покупцями з Азії. 

США погодилися поставити до Європи додатково 15 млрд кубів скрапленого газу до кінця цього року. За планом, до 2030 року додаткові поставки мають зрости до 50 млрд кубів на рік. 

Знайти альтернативну російській нафті значно простіше, ніж газу. рф є хоч і великим, але не монопольним постачальником. 

США відкриють нафтові резерви країни, щоб тримати зростання цін на нафту та пальне, а також попросили Саудівську Аравію наростити видобуток нафти.

Тож хоч відмовлятися від російських енергоносіїв дорого й непросто, потрібно чітко усвідомлювати, що продажі нафти й газу в росії — це головний ресурс на продовження війни в Україні.

ЄС закуповує понад 40% усієї та газу нафти з рф. Зрозуміло, що відмовитися від російських енергоносіїв Європі набагато важче, ніж Британії та США. Утім саме європейське рішення відіграє колосальну роль у дієвості економічного тиску на росію.