Українська правда

Як податкова політика вбиває майбутнє української онлайн-освіти

Іноземні освітні платформи мають податкові пільги в Україні, що створює нерівні умови і змушує українські компанії реєструватися за кордоном.

Декілька днів тому я отримав винагороду Forbes 30 до 30 за розвиток онлайн-освіти та успішну міжнародну експансію, але насправді приводів для розпачу набагато більше, ніж для святкування. 

Податкові закони примушують мене покинути Україну, перереєструвати свій бізнес за кордон та віддати український ринок іноземцям, для яких в Україні податкові пільги. 

Поки весь світ обговорює "Мету" від Цукерберга українці згадують, що в них теж був популярний інтернет-проєкт "Мета", але він був куплений іноземцями і його активний розвиток зупинився. 

На жаль, історія нічому не навчила і зараз так само, але вже через податкову політику, відбувається знищення української онлайн-освіти та штучна зачистка ринку заради іноземних гравців. 

Майбутнє будь-якої держави залежить від освіти. В сучасному динамічному світі майбутнє ж самої освіти залежить від інновацій та інвестицій на розробку та імплементацію цих інновацій. 

Багато хто з експертів вважає, що вже скоро серед найбільших компаній світу буде значна кількість освітніх онлайн-компаній. 

Місяць тому я побачив новину, що лише за один тиждень (!) кілька російських освітніх компаній отримали інвестицій від декількох мільйонів до 50 млн доларів. 

В Росії в онлайн освіту інвестують усі — від держави до провідних інтернет-холдингів та олігархів. В цілому інвестиції, які залучили російські освітні компанії, обраховуються сотнями і сотнями мільйонів доларів, а китайські, індійські та американські освітні компанії залучають сотні мільйонів тільки в один проєкт. Найбільша освітня компанія в світі, Byju, коштує майже 20 мільярдів доларів. 

А що ж в Україні? На відміну від сусідів в нас "тишь да гладь", значних інвестицій від інвесторів не має і не очікується. Навмисно чи ні податкова політика загнала українські освітні компанії в найкращому випадку у "сіру" зону, а в той же самий час дає зелене світло та податкові преференції іноземним гравцям. 

Згідно з нашими законами, українські онлайн освітні компанії мають сплачувати ПДВ, а іноземні — ні, тому український продукт є на 20% дорожчим. 

Складається парадоксальна ситуація що наша податкова політика сама штовхає українських підприємців або в сіру зону, або реєструвати бізнес за кордоном і там отримувати доходи і сплачувати податки від українських клієнтів. 

Парадокс, але щоб прозоро вести бізнес в Україні вигідніше його реєструвати, наприклад, в Росії (!) або США, і, на жаль, це вже відбувається. 

Провідні українські освітні компанії, бізнес та ІТ-асоціації ще в червні офіційно звернулися до відповідальних державних органів з пропозиціями як змінити цю абсурдну ситуацію. 

МінЦифра також намагається допомогти, але на жаль, державні податкові мужі ці пропозиції не підтримали і жодних рішень, які б змінили ситуацію в цьому чи наступному році не має. 

В той же самий час іноземні гравці розпочали агресивну експансію на український ринок, витрачаючи шалені гроші на рекламу та провідних блогерів. 

ІТ-бізнес скаржиться, що його майбутнє під загрозою через нестачу фахівців, а освітні компанії, які могли б таких фахівців підготувати, не можуть нормально вести свою діяльність. 

Виникає питання: кому і навіщо вигідно щоб ринок онлайн-освіти дістався іноземним гравцям, а гроші клієнтів, інвестиції, податки й робочі місця йшли за кордон? Хто хоче щоб наша освіта керувалася з-за кордону? 

Щоб змінити цю ситуацію необхідна всього лише одна зміна в законі, лише одне речення. Не потрібно дотацій чи пільг, просто справедливі правила гри для всіх. 

Скільки ще разів чергова українська "Мета" має закритись, а засновники майбутніх GitLab та Grammarly мають переїхати за кордон, щоб держава змінила дискримінаційну податкову політику до своїх підприємців?

Я хочу розвивати бізнес тут, залучати інвестиції, створювати робочі місця, платити податки. Дуже сподіваюсь, що державні діячі не заберуть в мене мою "Мету".

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
ІТ податки освіта