Створення спецрежиму для ІТ: досвід Молдови та Киргизстану

Невдовзі до другого читання в Парламенті буде представлено рамковий законопроєкт №4303 про Дія City. 

На ініціативу покладають великі надії, адже це саме той крок у цифрове майбутнє, якого Україна потребує вже давно. 15 квітня 2021 року Верховна Рада ухвалила у першому читанні доопрацьований проєкт закону №4303 "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні". 

2 червня підтримку у першому читанні отримав законопроєкт №5376 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні". Попереду ще багато кропіткої праці, Парламент має розглянути обидва законопроєкти у другому читанні. 

Очікується, що рамковий законопроєкт №4303 буде представлений на друге читання зовсім скоро. Він зазнав чимало змін у процесі консультацій з представниками ІТ-бізнесу та експертами. 

На засіданні Комітету з питань цифрової трансформації, що відбулося 18 червня, зазначили, що до проєкту закону було подано 358 правок. 

Профільний Комітет рекомендував №4303 до прийняття у другому читанні та в цілому. Таким чином на голосування в Парламент потрапить доопрацьована – версія з урахуванням усіх потреб галузі. 

Прозорі "правила гри" у веденні ІТ-бізнесу, набір стимулів для залучення іноземних інвестицій, нова форма співпраці із спеціалістами та захист прав на інтелектуальну власність – це лише узагальнений опис переваг Дія City, окреслених в законопроєкті.  

Ті, хто спостерігав за розвитком подій, знають, що навколо Дія City існує чимало міфів. Але тепер, коли команда проєкту Дія City провела колосальну роботу, щоб врахувати максимум пропозицій ІТ-спільноти, усіх цікавить: якого ж ефекту вдасться досягти прийняттям законодавства про Дія City? На користь цього кроку є низка аргументів. 

По-перше, ІТ-галузь, що створює високу додану вартість та будує в Україні інноваційну економіку, отримає додаткові стимули для розвитку паралельно з уже існуючими умовами. 

Це важливо як для нарощування інноваційного потенціалу всередині країни, так і для того, аби наші компанії могли конкурувати на світовому ринку. По-друге, практично усі держави-сусіди України мають подібні режими: Молдова, Польща, Естонія, Білорусь тощо. 

Ми ж в цьому плані поки що лишаємося "білою плямою" на карті Європи, хоча, зважаючи на талановитість та затребуваність українських ІТ-спеціалістів у світі, Україна має потенціал стати найсильнішим хабом для розвитку ІТ-бізнесу у Східній Європі. 

Спецрежим для ІТ та цифрової галузі – перший і найважливіший крок для досягнення цього.

Я вже зазначала вище, що модель спеціального правового режиму для ІТ-галузі – це не винахід українців. Дія City створено на основі аналізу найефективніших світових практик і досвіду. 

Проте сьогодні успіхами країн "Великої Сімки" нікого не вразиш. Більший інтерес становить тернистий шлях держав, які, здавалося б, не володіють вражаючою базою для розвитку ІТ, але отримали гарні результати після запровадження спецрежимів. Звісно, такі кейси існують. 

Наприклад, Молдова, що є найближчою сусідкою України. У свій час держава зіштовхнулася із проблемами надто подібними до наших: була і військова агресія, і незаконне втручанням у вибори, і спроба сепарації частини території. 

Та до суті, спецрежим для ІТ запрацював у Молдові ще у 2018 році. Досвід Moldova IT Park яскраво ілюструє, яких відчутних результатів можна досягнути за достатньо короткий термін. 

В далекому Киргизстані власний спецрежим для ІТ – Парк високих технологій – функціонує вже майже 10 років та демонструє, як аграрна країна з низькою базою для розвитку ІТ-сектора може досягти успіху в епоху цифровізації. Це чудо, тимчасовий тренд чи вимоги нової реальності? Давайте розбиратися. 

Moldova IT Park був запущений 3 роки тому за підтримки Уряду. Ще в 2016-му Молдова мала одні з найменш привабливих умов для розвитку ІТ в регіоні: багато спеціалістів переїжджали за кордон, компанії працювали "у тіні". 

Перед країною стояли такі задачі, як сприяння розвитку вже існуючих компаній, спрощення відкриття нових підприємств, виведення "з тіні" фінансових потоків та підвищення конкурентоспроможності молдовського ІТ-сектору. 

Перш за все, для компаній-резидентів Moldova IT Park було спрощено податкові умови. Замість податку на прибуток, ПДФО, податків на нерухомість запровадили єдиний збір у розмірі 7% від продажів. 

Рішення було простим, але дієвим. Лише за 2019 рік кількість компаній-резидентів з іноземним капіталом у Молдові збільшилася на 39%. Капітали походили, передусім, зі США, Румунії, Італії, Великобританії, Німеччини та Франції. 

Наразі в країні працюють понад 600 компаній, чверть яких є іноземними, а більш ніж 50% були створені вже після запуску Moldova IT Park. Сьогодні молодий айтішник з легкістю отримує в рамках Moldova IT Park до 30 тис лей на місяць (≈1650 $). 

Це важливо, бо справжній талант залишатиметься вдома, лише якщо він гідно оцінений. Загальний дохід резидентів за перший рік роботи спецрежиму зріс на 30% і склав приблизно 200 млн доларів. 

Погодьтесь, це важливий стимул для бізнесу не зупинятись на досягнутому. "В плюсі" опинився і державний бюджет Молдови. Сума єдиного податку у 2019 році склала близько 14,2 млн доларів, що на 52% більше, ніж у рік запуску спецрежиму.

Вперше окрема галузь молдовської економіки отримала власний індивідуальний режим оподаткування, що стало успішним прецедентом на майбутнє. ІТ-індустрія зайняла передову позицію в житті суспільства.  

Місцеві експерти навіть охрестили це показником повноцінної зрілості вітчизняної економіки. Так це чи ні, проте сьогодні Moldova IT Park перетворився на ключовий кластер країни, що поєднує клієнтів зі сфери фінансів, автомобілебудування, телекомунікацій та державного управління. 

Отже, завдяки сміливості та співпраці державного та приватного секторів Молдова вже сьогодні може слугувати гарним прикладом для решти країн із подібним бекграундом, серед яких і Україна.

А ось в Киргизстані робота над створенням Парку Високих Технологій тривала майже 5 років. У ролі засновника ПВТ у 2013 році виступила знову ж таки держава, проте безпосереднім розвитком проєкту займаються приватні компанії. 

Сьогодні резиденти Парку відраховують 1% доходу на користь спецрежиму. Для них ПДФО складає 5%, а страхові внески – 12% залежно від розміру середньомісячної заробітної плати по всій республіці. 

За підсумками 2020 року компанії-резиденти досягли обороту в 13,7 млн доларів, а ПВТ поповнив державну казну на більш ніж 450 тисяч доларів. 

Парк Високих Технологій став хабом для більш ніж 70 компаній, що експортують свої послуги у понад 30 країн світу. За оцінками засновників спецрежиму, за всі роки його існування резиденти залучили в країну понад 55 млн доларів.  

І це не межа! Експерти-оптимісти вважають, що в майбутньому ПВТ здатен приносити понад 1 мільярд доларів на рік. Сподіваюся, цифри такого масштабу змусять замислитися навіть найконсервативніших представників українського політичного істеблішменту. 

Для центральноазійської країни з чисельністю населення,  що ледве перевищує 6 мільйонів, усі вищезазначені фактори є більш, ніж показовими. 

Так, наразі все ще впадають в око недоліки системи ІТ-освіти і пандемія помітно вдарила по економіці Киргизстану. Проте, сьогодні жоден рейтинг ІТ-держав Азії не обходиться без згадки про Киргизстан.

Глобальні тенденції диктують свої правила. Попри те, що в шляхах загального розвитку України, Молдови і Киргизстану більше відмінного, ніж спільного, у секторі ІТ ці країни вирішують подібні проблеми: втримати креативний клас в країні, забезпечивши йому гідні умови роботи; детінізувати галузь; залучити іноземні інвестиції в країну та привабити великі іноземні компанії, які разом із собою несуть нову культуру ведення бізнесу. 

Опоненти проєкту Дія City заявляють, що українська ІТ індустрія демонструє вражаючі результати і без наявності окремого спецрежиму. У таких словах є доля істини, та цей феномен не буде вічним. 

Незважаючи на те, що українські ІТ-підприємці давно пристосуватися до "правил гри", глобалізація, нова економіка, штучний інтелект та машинне навчання диктують своє. 

Ми надто призвичаїлися до умов, які довгостроково не будуть влаштовувати нашу країну, якій потрібно залишатись конкурентоспроможною на глобальній арені. Систему необхідно трансформувати і цей час настав.

Саме тому я висловлюю сподівання, що Парламент підтримає рамковий законопроєкт про Дія City №4303 у другому читанні та в цілому, і зробить цей прогресивний крок, на який вже давно заслуговує наша країна.