Green Deal в агро. Що ми споживатимемо за 30 років?

Про Європейський зелений курс багато хто чув, але мало хто розуміє наслідки. Хоча б тому, що законодавчі рамки цієї політики ще не визначені в ЄС.

Відповідно, залишається простір для інтерпретацій: як це вплине на європейську економіку і наскільки зачепить економіку торговельних партнерів.

Найчастіше згадується вуглецевий податок, який застосовуватиметься до галузей та компаній ЄС, що роблять найбільший внесок у викиди вуглецю.

Однак він буде застосовуватися і до імпорту відповідної продукції, що вже зачіпає інтереси України.

Міжнародний контекст також сприяє розвитку цих тенденцій. Наприклад, Байден повернув США до Паризької кліматичної угоди. Опосередковано це означає, що на міжнародних майданчиках йтиме дискусія не про те, чи варто рухатися в бік кліматичної нейтральності, а про те, як рухатися.

Деякі галузі відреагували швидко: подивіться на обіцянки автогігантів перейти на реалізацію на ринку ЄС винятково електромобілів до 2030-2040 років.

Агросектор, на перший погляд, не в зоні ризику. Вуглецевий податок на імпорт у Євросоюз, у першу чергу, торкнеться інших галузей – енергетичної та цементної. Чи є це приводом для самозаспокоєння? Очевидно, що ні.

Європейський зелений курс в аграрній частині посилається на оновлену стратегію "Від ферми до виделки", в українській інтерпретації – "Від лану до столу". До 2030 року ця стратегія передбачає такі пункти.

Скорочення використання небезпечних пестицидів на 50%.

Скорочення використання антибіотиків у тваринництві на 50%.

Розширення частки органічного виробництва до 25% від загального виробництва.

Зменшення використання добрив на 20% і винесення поживних речовин з ґрунту на 50%.

Хоча за більшістю цих показників Україна не дотягує до рівня ЄС (у перерахунку на гектар або голову поголів'я), і скорочення може проходити безболісніше, ми маємо значно меншу підтримку та гірший доступ до фінансування.

Відповідно, за таку політику, якщо її реалізують в Україні, заплатять більшою мірою аграрії, а не платники податків, як у ЄС. Традиційне українське питання – чи можна буде "пройти між краплинками"? Сумнівно. ЄС показує, що зробить все можливе для захисту "кліматично нейтральних" європейських фермерів.

Наприклад, після заборони того чи іншого пестициду будуть одразу встановлені мінімальні гранично допустимі концентрації при імпортному контролі, щоб обмежити його використання в країнах-постачальниках до ЄС.

Це не означає, що треба калькувати політику ЄС щодо певних препаратів. Тим більше, що, забороняючи їх, у ЄС майже одразу дають дозвіл на використання в певних країнах, де кліматичні умови не залишають альтернативи.

До того ж, експортний напрямок не обмежується Європейським Союзом. Але розуміти ці вимоги і виконувати їх при поставках до ЄС важливо.[BANNER1]

Така політика означає перспективу радикального оновлення переліку зареєстрованих препаратів до 2030 року. Щоб не опинитися на узбіччі, Україна повинна надати таку можливість, зокрема через схвалення в другому читанні законопроєкту №2289, який розблоковує реєстрацію нових препаратів.

Подібною буде і політика в частині контролю антибіотиків у тваринництві. Тут в пригоді стане схвалений недавно Верховною Радою закон про ветеринарну медицину, який адаптує законодавство в цій сфері до європейського.

Поки не зрозуміло, чи буде показник частки органічного виробництва впливати на торгівлю з ЄС. Скоріш за все, це перспектива не найближчого майбутнього.

Утім, зелений курс для аграрного сектору – це не лише зазначені вище чотири аграрні блоки. Це більшою мірою філософія, і вона буде знаходити своє відображення в різних сферах. Наприклад, як щодо того, аби пройти карбонову сертифікацію для отримання кредиту на прийнятних умовах?

Поки що це лише паростки зеленого курсу. Рухатися паралельним курсом, іти в фарватері чи стояти на узбіччі – кожен вирішуватиме для себе. Але оминути не вийде, як і вдати, що зміни клімату на нас не впливають.