Економічні злочини та шахрайство: досвід українських організацій

В усьому світі зростає кількість злочинів економічної спрямованості, що завдають шкоди людям, організаціям, і навіть країнам. 

І Україна тут не є винятком. Розслідувати такі злочини стає складніше: разом із глобалізацією, шахрайство та економічна злочинність активно поширюються у всьому світі та постійно набувають нових форм.

За результатами Всесвітнього дослідження економічних злочинів та шахрайства, 47% організацій у світі постраждали від шахрайства за останні два роки. 

Таке дослідження PwC проводить на глобальному рівні, і у 2020 році до нього долучились понад 5000 респондентів із 99 країн, у тому числі, з України. 

Звіт дозволяє нам спостерігати за тенденціями найбільш поширених видів економічних злочинів та їх впливом на організації, а також відслідковувати зміни в заходах, які вживають організації, для попередження різних видів шахрайства.

Як виглядає шахрайство в Україні?

За результатами дослідження, 51% українських організацій постраждали від шахрайства за останні два роки. Цей показник вищий, ніж середній у світі (47%), та зріс порівняно з 48% у 2018 році.

В Україні лідерами серед економічних злочинів, від яких постраждали організації, залишаються незаконне привласнення майна (47%), а також хабарництво і корупція (47%), друге місце розділили шахрайство з боку клієнтів (31%), кіберзлочини (31%) та шахрайство у сфері закупівель (31%).

Незважаючи на той факт, що такі види шахрайства як незаконне привласнення майна, хабарництво і корупція, кіберзлочини та шахрайство у сфері закупівель традиційно є лідерами серед економічних злочинів в Україні, майже всі вони (окрім незаконного привласнення майна) продемонстрували певний рівень зниження скоєння таких злочинів порівняно з 2018 роком. 

І навпаки, кількість випадків шахрайства з боку клієнтів зросла, і посіла третє місце у 2020 році порівняно з 10-им у 2018 році.

Більше того, на глобальному рівні, шахрайство з боку клієнтів стало лідером серед економічних злочинів, від яких постраждали організації (35%). 

Таке стрімке збільшення випадків цього виду шахрайства може бути наслідком того, що з розвитком електронної комерції (e-commerce) все більше бізнесів переходять до стратегії взаємодії безпосередньо напряму зі споживачем (Direct to Consumer – D2C).

Хто стоїть за шахрайством?

Як свідчать дані опитування, за останні два роки, 41% українських респондентів вважають основною причиною шахрайства в їх організаціях саме "недоброчесність" третіх сторін – фізичних та юридичних осіб, з якими взаємодіє організація: агенти, постачальники та клієнти.

Це й не дивно, адже все більше організацій використовують аутсорсинг для непрофільних сфер діяльності з метою зниження витрат. 

У свою чергу, такі ділові партнери можуть бути джерелом ризику, який більшість українських респондентів не беруть до уваги. 

Так, за результатами нашого дослідження, майже у половини (45%) респондентів відсутня формальна програма управління ризиками, пов’язаними з третіми сторонами, а 27% взагалі не проводять перевірку та регулярний моніторинг доброчесності третіх сторін.

Окрім цього, одним з основних джерел шахрайства в організаціях є їх співробітники (37%), з поміж яких, частка шахрайства, скоєного вищим керівництвом поступово зростає (з 24% у 2018 році до 27% у 2020 році). 

Випадки шахрайства, вчинені співробітниками, а тим більше керівництвом, як правило, важче прогнозувати, відстежувати і контролювати. 

При цьому, вони зазвичай спричиняють серйозніші наслідки для організації, адже часто можуть призвести до цивільних або кримінальних справ проти організації та причетних осіб, зашкодити репутації та, в деяких випадках, призвести до втрати бізнесу в цілому.

Скільки коштує шахрайство українським організаціям?

Загалом респонденти оцінили приблизну суму прямих збитків, яких зазнала їх організація, таким чином: менше 50 000 дол. США (38% організацій), 50 000 – < 100 000 дол. США (13%), 100 000 – < 1 млн дол. США (13%) та 1 млн дол. США або більше (9%).

Зазвичай наслідки від випадків шахрайства та економічних злочинів можуть виходити далеко за межі фінансових збитків. 

Шахрайство може зокрема завдати суттєвої шкоди нематеріальним активам (відносинам із бізнес-партнерами, репутації, бренду тощо), що є надзвичайно важливими факторами для забезпечення успішної діяльності та розвитку будь-якої організації. 

Тому, стає очевидним, що запорукою успішного розвитку будь-якої організації є не лише інвестиції у підвищення ефективності її діяльності, а також – у розробку та впровадження програм, інструментів та технологій для боротьби з шахрайством та економічною злочинністю.

Як свідчать глобальні результати дослідження PwC, організації, які використовують технології для запобігання шахрайства та мають спеціальні програми протидії шахрайству, витрачають на 42% менше коштів на реагування та мають на 17% менше витрат на ліквідацію наслідків шахрайства, ніж ті організації, у яких такі програми та технології відсутні.

Як організації реагують на випадки шахрайства?

Наше дослідження показало, що лише 59% українських організацій провели розслідування свого найгіршого випадку шахрайства і лише третина респондентів повідомила про нього свою Наглядову раду. 

Проте регулятори, а все частіше і громадськість, вимагають більшого. Занадто повільна реакція може не тільки завдати негайних збитків, але й спричинити суттєвішу кризу. 

Згідно з опитуванням CEO, проведеного PwC у 2020 році, 58% CEO у світі стурбовані готовністю їх організацій реагувати на кризу.

Усталеною практикою реагування на випадки шахрайства у міжнародних організаціях є залучення зовнішніх форензік експертів для аналізу та розслідування таких випадків, а також розробки практичних рішень, що сприяють запобіганню, виявленню і ліквідації наслідків шахрайства. 

В Україні лише 3% респондентів за останні два роки мали такий досвід, порівняно з 20% респондентів у світі.

Незважаючи на збільшення витрат на боротьбу з економічними злочинами та шахрайством, багато українських організацій все ще не займаються профілактикою шахрайства, а лише реагують або захищаються, коли факт шахрайства вже скоєний. 

Так, кожна четверта організація в Україні не має спеціальної програми з управління ризиками, а 22% респондентів в Україні не проводили жодної оцінки ризиків за останні два роки. 

А відтак, проблема протидії шахрайству та економічній злочинності продовжує залишатися однією з найактуальніших.

Серйозні виклики, що стоять сьогодні перед світом і, зокрема – Україною, доповнились пандемією COVID-19, яка внесла корективи у діяльність організацій, кардинально змінивши їх робочі процеси. 

Крім того, пандемія зробила організації більш вразливими до шахрайства, адже, низка компаній змушені скорочувати витрати через складну економічну ситуацію, що може, в свою чергу, призвести до послаблення контролю та підвищення вразливості до інцидентів шахрайства з боку як співробітників, так і третіх сторін. 

При цьому, згідно з нашим дослідженням, менше половини респондентів з України (47%) впровадили або посилили внутрішні контролі для усунення наслідків найбільш серйозного випадку шахрайства в їхніх організаціях.

Дослідження PwC проводилось до початку пандемії, яка безсумнівно вплинула на специфіку економічних злочинів, а також тенденції на найближчі роки. Тому, як зміниться профіль шахрайства? 

Скільки втратять організації та чи зможе COVID-19 допомогти організаціям усвідомити важливість профілактики шахрайства? Вже за два роки ми отримаємо відповіді на ці питання та разом станемо свідками змін в сфері економічних злочинів та їх впливу на діяльність організацій, в тому числі, в Україні.

Які заходи протидії шахрайству є найбільш ефективними?

1. Виявляйте, пріоритезуйте ризики та вживайте необхідні заходи

Компанії повинні регулярно проводити комплексну оцінку ризиків у координації з усіма стейкхолдерами і, залучаючи всі територіальні представництва (якщо такі є), для того, щоб своєчасно виявляти можливі ризики і оцінювати ефективність превентивних заходів. Такий процес також повинен враховувати зовнішні фактори. 

Адже, у відкритому доступі знаходиться велика кількість інформації і її ігнорування потенційно може призвести до значних збитків для організації, і не лише фінансових. У більшості випадків варто проводити оцінку ризиків на регулярній основі, залежно від характеру ризиків і масштабу змін в організації.

2. Доповніть та посильте інструменти боротьби з шахрайством кращими практиками ефективного управління, кваліфікованими експертами та регулярним моніторингом

Визнайте, що наявність лише одного інструменту не допоможе повністю усунути шахрайство, і використання інформаційних технологій не захистить Вас і Вашу організацію. 

Часто, крім ефективних технологій, організації потребують залучення відповідних експертів, удосконалення процесів управління, впровадження надійного контролю та проведення регулярного моніторингу.

3. Сприймайте серйозно усі випадки шахрайства в організації

Здатність реагувати на виявлені випадки шахрайства є критично важливим елементом програми протидії шахрайству. 

Спроможність організації швидко організувати команду спеціалістів, налаштувати процеси та своєчасно використати відповідні технології може значно зменшити потенційні збитки. 

Часто шахрайство має руйнівний ефект, проте, водночас відкриває можливості для здійснення позитивних організаційних трансформацій.

Співавтори: Дарія Рябова, старший консультант PwC в Україні, Анастасія Мирошниченко, консультант PwC в Україні