Рівність перед законом і здорова конкуренція — ключова запорука успіху будь-якої галузі і, відповідно, задоволеності клієнтів.

Але в телекомі, здавалося би, в одній з найбільш "просунутих" галузей, подекуди залишилися маленькі "лайфхаки" для великих операторів.

Йдеться звичайно ж про ставку інтерконекту і так званий "клубний ефект", дискусії навколо яких не вщухають вже довгий час. 

Давайте розберемось, що це таке, і чому великі оператори розгорнули масштабну кампанію проти зниження цієї ставки галузевим регулятором НКРЗІ.

Пригадаймо, 15-20 років тому український мобільний ринок був поділений між двома великими гравцями. 

Телефонувати на номери інших мобільних операторів в той час було нереально дорого, тому обираючи свою першу SIM-карту, люди найперше звертали увагу (та й зараз звертають) на те, яким оператором користується їхнє оточення. 

Ситуація з дорогими дзвінками на інші мережі виникла і продовжує існувати зараз через "ставку інтерконекту" — ціну, що платить один мобільний оператор іншому, на мережу якого зателефонував його абонент. 

Але ставка до 2015 року була встановлена на рівні 36 коп/хв, а ціни на дзвінки сягали, і до цього часу можуть сягати 2-3 грн/хв. Чому ж так?

А тут і проявляється "ефект клубу" для більших операторів у всій красі. Припустимо, є два оператори: Оператор А і Оператор Б, при чому Оператор А обслуговує 80% абонентів і він вирішує встановити завищену вартість дзвінків на інші мережі, наприклад, 3 грн/хв порівняно з умовно безкоштовними внутрішньомережевими. Що буде відбуватись?

• Абоненти Оператора А значно обмежать дзвінки на Оператора Б;
• Доходи від абонентів Оператора А можуть навіть зрости, бо 3 грн/хв – це в тридцять разів вище вартості внутрішньомережевого дзвінка;
• Але абоненти Оператора А нікуди не мігрують – без "нульових" внутрішньомережевих дзвінків з 80% абонбази вони будуть переплачувати за розмови;
• Оператор Б, обслуговуючи 20% абонбази, не може встановити аналогічні роздрібні ціни: обмежуючи дзвінки на 80% абонбази, він стає неконкурентним;
• Абоненти Оператора Б продовжують дзвонити Оператору А;
• Оператор Б платить Оператору А на оптовому рівні по завищеній ставці інтерконнекту 36 коп/хв
• Абоненти Оператора Б отримують менше дзвінків від Оператора А – тому розглядають можливість зміни оператора;

Тобто більший оператор, встановлюючи високу ціну на дзвінки на інші мережі отримує джек-пот:

(1) збільшення доходів від своїх абонентів;

(2) збільшення доходів від інших операторів;

(3) абонентів меншого оператора.

А завищена ставка інтерконекту є причиною і обґрунтуванням різних цін на технічно однакові дзвінки: всередині і на інші мережі.

Боротьба за чесну конкуренцію

Починаючи з 2015 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (НКРЗІ), попри опір двох найбільших операторів намагається відрегулювати інтерконнект за європейськими принципами – на рівні собівартості.

Причини очевидні: абонент повинен мати можливість дзвонити на будь-які мережі без обмежень. Тоді і з конкуренцією на ринку буде все добре. 

А в 2015 році більше 90% голосового трафіку операторів концентрувались всередині мереж операторів. Відповідно, оператори з більшою абонентською базою мали і мають значну штучну перевагу над меншими. 

В той час Європа і прогресивний світ давно вирішили цю проблему. Там для абонента немає різниці, на яку мережу він телефонує. Ставка інтерконекту дорівнює собівартості – тому є лише включені в пакет дзвінки на всі мережі.

За 5 років НКРЗІ вдалось зменшити ставку з 36 до 12 коп/хв, що дещо оживило ринок: з’явились включені в пакет хвилини на інші мережі, обсяг міжмережевих дзвінків виріс в 1,5 рази. 

Проте до собівартості 3 коп/хв ще далеко – відповідно, і абоненти все ще "замкнуті" всередині мережі.

Регуляторні кульбіти 

Найцікавіше і, мабуть, найсумніше почалось вже в 2020 році. Нацкомісія прийняла рішення ще раз знизити ставку — до 8 коп/хв з 2021 року. Але цього разу воно зустріло просто шалений опір великих операторів. Далі почали відбуватися досить дивні речі.

Зазвичай кожне рішення Нацкомісії проходить реєстрацію в Міністерстві юстиції. Це формальна процедура і попередні рішення комісії без проблем його проходили. 

Так мало статися і цього разу, але два найбільших гравців ринку, використовуючи свою вагу, почали через різноманітні організації, що не представляють телеком галузь, маніпулювати фактами та під виглядом публічних протестів блокувати повне та остаточне прийняття цього рішення.

Під цим тиском Мінюст відхилив рішення регулятора, аргументуючи це позицією Державної регуляторної служби (ДРС).

Це дуже показовий момент, адже в 2018 та 2016 роках, коли НКРЗІ вносила аналогічні зміни, Мінюст жодного разу не оцінював документ як такий, що є регуляторним актом і не вимагав направляти його на узгодження з ДРС. 

Дивним тут виглядає різка зміна позиції та підходів органу, що має завжди і у 2015 і у 2020 році повноцінно оцінювати відповідність актів, що подаються на державну реєстрацію.

А під час повторних обговорень з’ясувалось, що тепер вже й НКРЗІ готова йти на поступки великим операторам та проводити зменшення ставки в два етапи – спочатку до 10 коп/хв з 2021 року, а з 2022 року – до 8 коп/хв. 

На роздоріжжі

Аналіз НКРЗІ попереднього зниження ставки інтерконекту доводить позитивний вплив на:

• Абонентів – зменшилась середня ціна дзвінка на інші мережі, їх обсяг зріс на 50%
• Ринок – відсоток міжмережевих дзвінків збільшився до 80%

В цифрах це виглядає так: в мережі lifecell частка дзвінків на інші мережі збільшилась на 60% за 3 роки, а середня вартість дзвінків на інші мережі для абонентів lifecell зменшилась в 2,2 рази.

Тобто лише абоненти lifecell заощадили майже 1 млрд грн завдяки попереднім зниженням ставки інтерконекту. Очевидно, що й абоненти інших операторів заощадили чималі суми за цей період.

В результаті обговорення також стала очевидною необґрунтованість аргументів двох найбільших операторів про негативний вплив на інвестиції і втрату мільярдів гривень доходів: зменшення ставки інтерконекту означає зменшення як доходів, так і витрат оператора на ту ж суму в той же період. 

В цілому по ринку дельта, тобто прибутки, залишаться незмінними – а відповідно і можливості для інвестицій, і відрахування в державний бюджет.

Але НКРЗІ змушене було змінити свою обґрунтовану пропозицію щодо приведення ставок до собівартості на менш ефективну, але таку, яка задовольняє двох найбільших операторів. 

Замість того, щоб забезпечити максимальну вигоду для абонента та ринку, зменшивши ставку інтерконекту до 8 коп/хв, рішення відкладається до 2022 року аби забезпечити антиконкурентну перевагу та прибутки найбільших операторів.

На конкурентному ринку саме другий ра розмірами гравець зазвичай зацікавлений в підвищенні ефективності конкуренції. В Україні ж два найбільші оператори мають спільну позицію, що викликає питання щодо дуополії та узгодженості дій двох найбільших гравців.

Між інтересами мільйонів абонентів, європейськими нормами та здоровою конкуренцією з однієї сторони — та схемами, бажанням окремих гравців отримувати надприбутки та збереженням статусу-кво з іншої, вчергове зроблено вибір на користь великих гравців.