У перший робочий день нового року Держгеокадастр відкрив доступ до координат поворотних точок земельних ділянок по всій країні.

Ні, не закривайте вкладку, далі буде цікаво.

Як можна здогадатися з назви, координати поворотних точок — це базовий параметр для визначення місця розташування земельної ділянки.

Таких координат у ділянки не чотири по кутах, як можна було б припустити, а від трьох, якщо ділянка трикутна, до сотні, якщо вона складної форми.

Адже чинними нормативно-правовими актами передбачено, що межа земельної ділянки закріплюється у поворотній точці, але не рідше, ніж через 200 метрів.

Зараз при будь-яких трансформаціях із земельною ділянкою — поділ, об'єднання — необхідно заново отримувати координати її меж.

Загалом це дуже затребуваний параметр. І донедавна — дуже секретний.

До 2 січня 2020 року доступ до даних про координати поворотних точок мали винятково державні кадастрові реєстратори.

Отримати легально цю інформацію було неможливо. Даних про координати не було у відкритому доступі, вони не надавалися за запитом. Пояснення було зручним: відповідний технічний функціонал перебуває в стані розробки.

Відразу обмовлюся, що ніякої таємниці, у тому числі військової, в інформації про координати земельних ділянок нема. У більшості західних країн дані про координати давно відкриті. Щодо ризиків військової агресії, зовсім не теоретичних, то військові більшості країн орієнтуються на надточні дані супутникової розвідки.

Кажу це, щоб підтвердити: ніякої стратегічної необхідності приховувати масив даних про координати земельних ділянок не було. У той же час для учасників ринку — землевпорядників, приватних осіб, органів місцевого самоврядування — відсутність доступу до точних даних про координати створювала незручності.

Землевпорядники були змушені керуватися лише візуальними параметрами. Оскільки фізична межа ділянки могла бути на кілька сантиметрів зміщена щодо юридичної, то нерідко виявлялося, що ділянка вноситься з накладкою.

Виявлялося це на останньому етапі процедури — після того, як був сформований обмінний файл, подана заявка на реєстрацію і пройшли терміни очікування відповіді. Після цього роботу доводилося починати спочатку.

У такий "морський бій", намагаючись потрапити в координати, можна було грати довго. Аби не гадати, замовники просто платили скромні 200 грн за ділянку (саме стільки становила такса на чорному ринку) й отримували точні дані.

Гроші, звісно, йшли не в бюджет, а в кишеню кадастровому реєстратору, який приторговував цією інформацією, і посереднику, який забезпечував такий контакт. Це пояснює, чому так довго не могли розробити функціонал з надання координат. Сума 200 грн дійсно символічна. Чому ми почали городити через неї город?

По-перше, безвідносно до суми, корупція на державних даних, які вже оплачені платниками податків у форматі зарплат держслужбовців, неприпустима.

По-друге, якщо екстраполювати цю суму на всю галузь, вийде немало. У 2019 році було зареєстровано 1 272 274 ділянки. При реєстрації необхідно приєднатися мінімум до однієї сусідньої ділянки. Якщо перемножити, вийде 254,454 млн грн. Чверть мільярда! До того ж, зазвичай потрібно більше пакетів координат.

Тепер платити за координати поворотних точок не потрібно. 2 січня ми відкрили цю інформацію інженерам-землевпорядникам, інженерам-геодезистам, оцінювачам за експертною грошовою оцінкою, органам місцевого самоврядування. Кабмін виявився оперативним, затвердивши ці зміни в порядок ведення ДЗК.

Я поцікавився статистикою запитів на нову послугу. З моменту запуску функціоналу дані про координати знадобилися для 30 600 ділянок. Цей показник дещо вищий, ніж традиційно реєструється ділянок у післяноворічний період. Припускаю, що частина гравців експериментувала і перевіряла роботу сервісу.

Судячи з відгуків, більшість людей задоволені. Також отримав з регіонів кілька менш приємних привітань від структур, які годувалися на доступі до координат, збираючи з громадян не по 200 грн, а по 100 дол за кожну ділянку.

Ми також ініціюємо зміни в законодавство, щоб зробити дані про координати доступними і за межами професійної земельної спільноти. Спираючись на ці дані, приватні фірми зможуть створювати ГІС-продукти та геолокаційні сервіси.

Це принципова парадигма розвитку кадастру в середньостроковій перспективі: не гнатися за миттєвим разовим заробітком на даних, а віддавати їх в економіку, домагаючись довгострокового ефекту.