4 грудня у Верховній Раді відбулися "земельні" громадські слухання.

Позицію уряду на них представляв міністр економіки Тимофій Милованов.

Він визнав, що очікуване Мінекономіки додаткове зростання ВВП внаслідок проведення земельної реформи відповідає прогнозам опонентів уряду, а не даним Світового банку, Київської школи економіки, уряду і його самого.

Ось так тихо і непомітно рухнув один з міфів, на якому базується позиція прихильників ліберального ринку землі.

Однак залишилося ще два: що допуск іноземців є ключовим драйвером зростання ціни на землю і що реформа проводиться на благо людей, а не аграрних олігархів.

Про що змовчав Милованов

Уряд заявляв, що реформа дасть 3,5% додаткового зростання ВВП у перший рік. Мовляв, чим ліберальнішою вона буде, тим більшим буде зростання. Аграрний сектор у структурі ВВП становить близько 10% і навряд чи за рік може рости на 30%.

Щоб розібратися в цьому питанні, Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) зробила розрахунки на базі припущень міністерства, включаючи те, що всі аграрії отримають кредити під 5% річних у гривні, іноземці будуть допущені на ринок землі, однак площа земель, які обробляють холдинги, не виросте.

Отримані результати були передані для вивчення і перевірки в уряд та опубліковані.

Формально оцінки ВАР майже збіглися з тим, що озвучив Милованов: у перший і другий роки дії реформи додаткове зростання ВВП становитиме 0,23% і 0,83%. Що буде далі, міністр не сказав, однак, за оцінками ВАР, на третій і четвертий роки додатковий ріст ВВП становитиме 0,44% і 0,13%.

Промовчав міністр і про те, що єдиним чинником формального прискорення темпів зростання ВВП у перші роки реформи є збільшення споживання з боку експайовиків, які будуть витрачати отримані від продажу землі кошти. Як тільки вони закінчаться, скінчиться і позитивний ефект, при цьому люди втратять джерело постійного доходу.

Альтернативна логіка

Причиною такого радикального протиріччя між оцінками прибічників та противників ліберального ринку землі є те, що в основу розрахунків покладені різні підходи.

ВАР виходить з того, що аграрії будуть намагатися викупити всю оброблювану ними землю, яка буде запропонована до продажу. У результаті найближчі п'ять років їм доведеться витрачати на обслуговування кредитів, узятих на придбання землі, майже весь прибуток, який вони раніше інвестували в розвиток виробництва. Це близько 66% від заробітку. Наслідки — стагнація, а потім і падіння аграрного ВВП.

Логіка прихильників ліберального ринку зводиться до припущення, що чим менше обмежень буде в законі — дозволений допуск іноземців, концентрація в одних руках величезних масивів сільськогосподарської землі, — тим вищими будуть додана вартість, отримувана з гектара, а значить, і темпи зростання ВВП.

Проблема такої логіки в тому, що відсутність обмежень чи зависокі обмеження на кшталт 50 тис га, а тим більше 200 тис га в одні руки, вигідні лише великим господарствам і ведуть до зростання їх земельного банку. Додана ж вартість на гектар — і в Україні, і за кордоном — більша у малих і середніх господарств.

Середні та малі виробники відчувають труднощі з отриманням кредитів, їм ніде взяти кошти на придбання землі. Холдинги ж мають доступ до дешевого іноземного капіталу. Так, з шести найбільших українських аграрних компаній п'ять мають іноземних акціонерів, а "Кернел" і МХП недавно заявили про розміщення євробондів на 300-350 млн євро. При цьому "Кернел" залучила кошти під 6,5% річних.

Цілком очевидно, хто в такій ситуації отримає перевагу в боротьбі за землю.

Зростання чи падіння?

За даними Інституту аграрної економіки, у підприємств, які обробляють понад 50 тис га, удвічі менша зайнятість і в півтора разу менша додана вартість на гектар, ніж у підприємств, що обробляють менше 50 тис га. Виходить, що запуск повністю ліберального ринку землі призведе до падіння середньої доданої вартості з гектара.

Якщо врахувати цей ефект і припустити, що протягом перших п'яти років після відкриття ринку землі частка холдингів у загальній площі земель, які легально обробляються, зросте на 30%, то за п'ять років реформа принесе лише 0,5% додаткового росту ВВП: 0,18%, 0,55%, 0,17%, -0,07% та -0,22% за роками відповідно.

Якщо відкинути тимчасовий ефект від росту споживання, ріст ВВП буде негативним.

Україна вже переживала бурхливе зростання холдингів завдяки іноземному капіталу. Протягом 2007-2013 років площа оброблюваних ними земель зросла з 1,7 млн га до 6,04 млн га. Зараз у них 27% легально оброблюваних земель.

Мабуть, не випадково у більшості розвинених країн існують жорсткі обмеження на концентрацію сільськогосподарської землі в одних руках, які вимірюються сотнями, а не тисячами гектарів. Також часто від покупця вимагається жити і працювати певний термін там, де розташована земельна ділянка.

Де дорога земля

За даними експертів EasyBusiness, допуск іноземців може збільшити ціну українських сільськогосподарських земель до 5 тис євро за га, як у Польці та країнах Балтії. Тому іноземці нібито потрібні, щоб селяни не продали свою землю за безцінь.

Що ж, звернімося до досвіду, наприклад, Литви. До вступу в Євросоюз у 2004 році аграрна земля в країні коштувала близько 400 євро за га. При цьому через прогалини у литовському законодавстві іноземці могли купували землю через юридичні особи — саме таку модель пропонував Україні урядовий законопроєкт.

При вступі в ЄС литовці виторгували повний мораторій на продаж землі іноземцям, який діяв десять років. За цей час ціна на землю зросла до 2 300 євро за га. Більше того: навіть після закінчення дії даної норми Литва дозволила купувати землю тільки тим, хто живе у Литві і працює в сільському господарстві не менше трьох років.

Ці норми практично повністю відсікають від литовського ринку аграрних земель іноземців. Однак ціни на землю продовжили зростати і зараз досягають 5 тис євро за га. Як же так вийшло, що ціна зросла у більш ніж десять разів без іноземців? Те саме відбувалося і в Польщі, де теж діяв мораторій на купівлю землі іноземцями.

Як кажуть литовці, причини дві. Перша — дотації, які кожен фермер отримує із загальноєвропейського бюджету. У Литві вони становлять 130 євро на га і дорівнюють орендній платі, а в середньому у Євросоюзі — 250 євро.

Друга — порядок в країні: чесні суди, низький рівень корупції, правоохоронні органи, які захищають права громадян, а не тероризують бізнес.  Як наслідок — низькі ризики ведення бізнесу, а значить, низькі відсотки за вкладами.

Виходить, що, поклавши в банк 5 тис євро або купивши гектар землі за ті ж гроші, новий власник буде отримувати однаковий дохід, що і визначає ціну на землю.

Ціна питання

Поки в Україні діє корупційна олігархічна система влади, ми не будемо мати ні верховенства закону, ні низьких процентних ставок, ні стійкого розвитку економіки.

Наша земля не буде коштувати розрекламовані 5 тис євро за га, незалежно від того, будуть допущені іноземці чи ні. Вона буде коштувати стільки, скільки коштує зараз.

Землі особистих селянських господарств, які не підпадають під дію мораторію, продаються по 2 тис дол за га, а Мінекономіки прогнозує ціну, за умови допуску іноземців, на рівні 2 200 дол за га.

Зростання аграрних латифундій не тільки спричинить падіння темпів росту ВВП, а й зміцнить олігархів та їх вплив на політику. Як вони використовують цей вплив, аграрний сектор добре вивчив на прикладі "соєвих правок" та розподілу дотацій.

"Соєві правки" досі не скасовані і продовжують перекладати гроші з кишень звичайних аграріїв в кишені "бідних" власників переробних заводів.

Надія на те, що Володимир Зеленський покладе край владі олігархів, була одним з важливих мотивів голосування за нього. Однак навряд чи вона стане реальністю, якщо земельна реформа, нехай і під прапором "лібералізму", буде сприяти росту холдингів і знищенню малих та середніх фермерів.