Критичні надра, або Як ми можемо впливати на економіку ЄС

Той, хто володіє інформацією, володіє світом. А той, хто володіє інформацією про потреби в критичних надрах, володіє важелями впливу на економіки країн світу.

Світові обсяги мінеральної сировини, наприклад, нафти, зменшуються. На думку фахівців, її обсягів за умови нинішнього споживання вистачить до 2050 року.

Через швидке споживання низки корисних копалин деякі з них отримали статус "критична мінеральна сировина".

Що таке критичні надра

Мінеральна сировина — важлива категорія міжнародної торгівлі. На неї припадає 19% товарного експорту. Сировинна політика багатьох країн спрямована на посилення режиму економії та створення резервних запасів критичних видів мінеральної сировини. Що ж таке критична мінеральна сировина?

Методологія її виділення розроблена в США у 2008 році. Вона заснована на оцінці значущості використання сировини у виробництві, ймовірності потенційного ризику в обмеженні її поставок споживачеві. Критеріями критичності є можливість заміщення іншим видом сировини, функціональна незамінність, ризики поставок.

Європа

У Брюсселі десять років тому замислилися над тим, що робити, коли запаси сировини добігатимуть кінця. Успішний розвиток економіки Євросоюзу залежить від імпорту корисних копалин. Це не лише нафта й газ, а й, наприклад, метали.

Проаналізувавши багато металів і мінералів, вони дійшли висновку, що 14 з них можна вважати "особливо важливими". Це визначається за двома параметрами: економічне значення та залежність промисловості від даної сировини. До "особливо важливих" матеріалів віднесені 17 видів корисних копалин.

Їх у 2010 році визначила Raw Materials Supply Group: сурма, берилій, борати, хром, кобальт, коксівне вугілля, флюорит, галій, германій, індій, магнезит магнієвий, природний графіт, ніобій, фосфорна порода, метали платинової групи, важкі рідкоземельні елементи, легкі рідкоземельні елементи. Припинення їх імпорту означало б зупинку промислового виробництва ЄС у певних сферах.

Очікується, що попит на кобальт, літій, платину, магній, графіт, тантал зросте (в окремих випадках — утричі до 2030 року порівняно з 2006 роком), а питання безперебійних поставок залишається відкритим.[BANNER1]

США

У США акцент зробили на літій, кобальт та мідь. Про це в червні заявили учасники стратегічної Ініціативи з управління енергоресурсами, ERGI. До неї долучилися дев'ять країн: Австралія, Ботсвана, Перу, Аргентина, Бразилія, Демократична республіка Конго, Намібія, Філіппіни і Замбія. Невдовзі має приєднатися і Канада.

США, країна з найбільш розвиненою економікою, теж не забезпечена мінеральною сировиною на 100%. Із 40 основних видів мінеральної сировини лише щодо 18 Штати забезпечують себе на 50% і більше. Економіка країни залежить від імпорту 68 видів сировини, і ця тенденція, очевидно, збережеться в майбутньому.

Америка забезпечує себе нафтою, газом, рудами урану, заліза, титану, ванадію, міді, свинцю, цинку, молібдену, вольфраму, берилію, літію, золота, срібла, фосфоритами, калійними солями, борними рудами, флюоритом, сіркою, баритом.

У той же час країна майже не має власних запасів марганцевих і хромових руд, бокситів, руд нікелю, кобальту, ртуті, сурми, олова, танталу, ніобію й азбесту. А от Україна багата на поклади цих копалин, які вважаються критичними у США.

Розподіл корисних копалин у світі

Природні ресурси розподілені на планеті дуже нерівномірно. Як правило, основні поклади сконцентровані в кількох країнах. Причому це або держави, що розвиваються, або нестабільні регіони. Це є причиною конфліктів та війн.

На території країн, що розвиваються, сконцентровано 50% світових непаливних мінеральних ресурсів, дві третини запасів нафти і 50% газу. При цьому вони виробляють менше 20% продукції обробної промисловості. Ці країни володіють 90% запасів фосфатів, 88% кобальту, 86% олова, 50% мідної і нікелевої руд.

Країни, що розвиваються, вирізняються різкою диференціацією в забезпеченості корисними копалинами. Переважна їх частина зосереджена в 30 зі 160 країн, що розвиваються. Країни Перської затоки володіють двома третинами світових запасів нафти, Бразилія — залізними і марганцевими рудами, бокситами, оловом, титаном, золотом, Мексика — нафтою, міддю, сріблом, Чилі — міддю, молібденом.

Східноєвропейські країни мають значні розвідані запаси сировини. РФ володіє 13% світових запасів нафти, 39% газу та вугілля, 30% залізної руди, 70% апатитової руди, її мінеральні ресурси утричі більші, ніж у США, і в 4,4 разу більші, ніж у КНР.[BANNER2]

Україна

В Україні нараховується 117 видів корисних копалин і це дає їй статус провідної мінерально-сировинної держави світу. Україна, яка займає лише 0,4% суші і де живе всього 0,8% населення планети, має в надрах 5% світових запасів сировини.

У нас нема визначних покладів вуглеводнів, як, наприклад, в Саудівській Аравії або США, але за розвіданими запасами деяких корисних копалин Україна випереджає РФ, США, Велику Британію, Францію, ФРН, Канаду.

За запасами й видобутком залізних, марганцевих, титанових та цирконієвих руд Україна наприкінці 20 століття посідала провідне місце серед країн світу. Фактом є наше лідерство у Європі за покладами бурштину, поступаємося ми тільки Росії.

Однак жодну з корисних копалин, що належать до критичної мінеральної сировини, Україна до США та Євросоюзу не постачає. Національна геологічна галузь взагалі не має стратегії користування надрами, відповідно, відсутня і методологія виділення критичної мінеральної сировини.

Немає і законодавчого підґрунтя, хоча до 1997 року воно було. Мова йде про постанову уряду №742 "Про надання спеціальних дозволів на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення та видобування стратегічно важливих корисних копалин", яку скасували у 2006 році іншою постановою.

Видобувні галузі є одним з найважливіших підрозділів промисловості багатьох країн світу. Питома вага видобувної промисловості у світі становить 12%, а з урахуванням електро-, газо- та водопостачання — 19%. Профільному міністерству України пора ухвалити рішення щодо нових підходів до управління сектором.

Критичні надра України

Стратегічно важливі для економіки України надра були визначені в далекому 1997 році постановою уряду №742. Їх 22.

Зараз важливо провести моніторинг об'єктів критичної інфраструктури у сфері геології та користуванні надрами. Так, через окупацію Криму і Донбасу критичними видами мінеральної сировини стали антрацит та вапняк для металургії.

У глобальній економіці тема мінеральних ресурсів з огляду на їх природну обмеженість набуває стратегічної ваги. Забезпеченість сировиною є фактором економічної безпеки, автономності та засобом страхування від глобальних криз.

Україна повинна розробити стратегію розвитку геологічної галузі, яка б у перспективі дозволила відмовитися від статусу "сировинна держава". Наразі це ставить високотехнологічні виробництва на другий план, створюючи у цій сфері нішу для іноземних виробників і посилюючи контроль над нею з їхнього боку.

Що пропонує громадська організація "Наука. Розвідка. Видобування"?

По-перше — провести аудит ділянок критичних корисних копалин та зробити перелік ліцензованих та неліцензованих ділянок і родовищ.

По-друге — створити збалансовану базу стратегічних видів корисних копалин з огляду на потреби вітчизняної промисловості та кон'юнктуру світового ринку.

По-третє — залучати національних та іноземних інвесторів, відкривати ринок шляхом проведення аукціонів.

У цьому питанні не потрібно винаходити велосипед. Україна може скористатися успішними прикладами інших країн. Наприклад, Геологічна служба США визначає, які корисні копалини йдуть на експорт, а які імпортуються.

Спеціалісти також аналізують внесок у розвиток економіки тих чи інших корисних копалин. Відштовхуючись від цих даних, країна планує наступний рік. Цим шляхом може піти Україна. Потрібно проаналізувати 2019 рік і спланувати 2020 рік.

Наразі наша промисловість характеризується технологічною відсталістю і низькою інноваційною активністю суб'єктів господарювання, застарілою структурою обробної промисловості, посиленням технологічної залежності від інших країн.

Комплексною проблемою є низькі темпи підвищення конкурентоспроможності промисловості, ефективності виробництва та інноваційного розвитку. Недостатня конкурентоспроможність промисловості була визнана Кабінетом міністрів у 2008 році однією з основних загроз національній безпеці.

Отже, алгоритм дій є, експерти галузі готові допомогти уряду в реалізації зазначених ініціатив, потрібна лише політична воля.