Нова влада обіцяє швидкі та ефективні рішення.

Вона готова швидко ухвалювати пакети законопроєктів, та чи готова вона довести до логічного завершення розпочаті реформи?

Лише недавно поняття державної допомоги лише почало перетворюватися з ефемерного на реальний інструмент забезпечення конкуренції та наведення порядку у хаотичному русі бюджетних потоків.

Нове законодавство у сфері державної допомоги унеможливило, принаймні на папері, селективне та необґрунтоване розпоряджання державними коштами та коштами з місцевих бюджетів без об'єктивних на те причин.

Чому це важливо і як це може вплинути на стан справ в Україні?

Пошта за гривню

Наш бюджет роками "годує" збиткові підприємства, яких від закриття рятує лише популізм окремих політиків та державних діячів.

Складається цікава ситуація: замість того, щоб один раз витратити певну кількість коштів на перекваліфікацію робітників "загниваючих" підприємств та створити умови для виробництва ними продуктів з високою доданою вартістю, держава з року в рік витрачає значні суми для підтримання їх на плаву.

Робочі місця не скорочують, перекваліфіковуватися і щось змінювати не потрібно, тому працівники задоволені. Така ситуація на руку чиновникам-корупціонерам.

Наочним прикладом застосування законодавства про державну допомогу є кейс "Нової пошти" та "Укрпошти". Наприкінці 2017 року "Нова пошта" звернулася до АМКУ через наявність в застарілому українському законодавстві права "Укрпошти" орендувати державну та комунальну нерухомість за 1 грн на рік.

Очевидно, що такі умови оренди спотворюють конкуренцію на ринку. На жаль, проблема не вирішена — АМКУ не квапиться розглядати це питання.

Закон "Про державну допомогу суб'єктам господарювання" покликаний зупинити порочну практику неефективного використання державних та комунальних ресурсів. Безцільне фінансування збиткових підприємств суперечить закону.

Глобальна ідея очищення ринку від спотворень конкуренції, які фінансуються з державної кишені, усе ще в зародку. Який стан справ з державною допомогою? Що змінилося після початку дії закону та які ще кроки необхідно зробити?

Засилля процедур

Відсутність значних справ та великих компаній в рамках перегляду державної допомоги може мати різні пояснення.

По-перше, відсутні ургентні (невідкладні. — ЕП) санкції щодо надавачів за неповідомлення про державну допомогу, яка надавалася на момент набрання законом чинності. АМКУ мусить знайти ефективний спосіб збирання повідомлень про державну допомогу, а Кабмін повинен розробити та запровадити механізм, який змусить великих надавачів допомоги своєчасно інформувати комітет.

По-друге, АМКУ вважає, що не може контролювати та переглядати чинну державну допомогу, поки вона офіційно не буде визнана такою. Згідно з цією логікою, комітет не розглядатиме певний захід як державну допомогу до отримання офіційного повідомлення від надавача державної допомоги.

Такий підхід неефективний. Величезні зусилля комітету щодо реалізації угоди та закону, адвокатування та обмін знаннями про державну допомогу нівелюються засиллям непотрібних процедур і такими неефективними підходами.

По-третє, нечітко врегульоване питання розгляду скарг, поданих зацікавленими сторонами. Право АМКУ збирати, використовувати та перевіряти інформацію з альтернативних джерел, включаючи інформацію від третіх осіб, чиї права могли бути порушені внаслідок надання їхнім конкурентам державної допомоги, визначено законом лише в загальних рисах та потребує деталізації.

Усе або нічого

Очікується, що приведення українських правил державної допомоги до законодавства ЄС скоро буде завершене. Ухвалена значна кількість нормативно-правових актів, АМКУ наділений значними повноваженнями, навіть функціонує онлайн-реєстр державної допомоги, проте досі відсутні суттєві результати з точки зору практичного контролю за державною допомогою. У чому ж тоді проблема?

Закон став хорошою відправною точкою, але після початку його застосування стало очевидно, що без внесення низки змін він ефективно не функціонуватиме.

Передусім для кваліфікації конкретного заходу державної допомоги слід додати критерій впливу на торгівлю між Україною та ЄС, чітко визначити поняття суб'єкта господарювання, внести положення про пряме зобов'язання щодо сплати річних процентів за використання державної допомоги, що підлягає поверненню.

Крім того, слід роз'яснити певні повноваження АМКУ, що дозволять йому вимагати інформацію для ухвалення рішень про допустимість державної допомоги, а також включити закон до площини українського антимонопольного законодавства.

Аналіз перших двох звітів про державну допомогу свідчить про демонстративне небажання деяких центральних та місцевих органів повідомляти комітету про надану допомогу, тому поправки до закону видаються більш ніж слушними.

Згаданий онлайн-реєстр державної допомоги є важливим елементом в процесі моніторингу, контролю та оцінки допустимості державної допомоги.

За 2018 рік до АМКУ було подано 916 повідомлень про державну допомогу. 93,8% з них стосуються нової державної допомоги. На підставі поданих повідомлень комітет ухвалив тільки 185 рішень. Лише у двох випадках антимонопольне відомство визнало допомогу недопустимою і вимагало повернути таку допомогу.

Стосовно інших повідомлень АМКУ вирішив, що надана підтримка не є державною допомогою (174 рішення), у вісьмох випадках — що така допомога допустима. У багатьох випадках комітет розглядав державну допомогу, що надавалася у соціальному секторі, включаючи мізерні суми для дитсадків та лікарень.

Попри поступове зростання кількості рішень, експерти Євросоюзу визнають, що рішення комітету стосовно державної допомоги повинні бути краще структурованими та аргументованими. Крім того, уже тривають перші судові процеси, які дозволять перевірити якість таких рішень АМКУ.

Практика і ще раз практика

Робити остаточні висновки на півдорозі впровадження угоди — невдячна справа. Попри складність процесу впровадження цього нового інституту та нерайдужні оцінки ситуації в Україні в галузі контролю за державною допомогою, навіть наявні недосконалі положення дозволяють контролювати даний сектор.

Багато що у становленні та розвитку державної допомоги в Україні і надалі залежатиме від активності учасників відповідних ринків, які потерпають від того, що їхні конкуренти користуються недопустимою державною допомогою.

Чи працюватиме належним чином законодавство про державну допомогу в Україні — покаже час. Перспективи для ефективного управління публічними фінансами та добросовісної конкуренції в цьому контексті привабливі, проте вони багато в чому залежать від політичної волі нової влади.

Співавтор — Святослав Геник, юрист Marchenko Partners