Саме така сума незаконної державної допомоги повернеться до місцевих бюджетів за 2 роки дії в Україні закону "Про державну допомогу суб'єктам господарювання".

Щоб зорієнтуватися, як швидко може набирати обертів ця тенденція в Україні, розкажу вам про те, яка непозбувна бентега спіткає всіх, хто стикається із державною допомогою в ЄС.

Що за повернення?

Єврокомісія має переконливий механізм для підтримання рівних умов ведення бізнесу і стримування органів влади від непродуманого використання коштів платників податків.

У 70-ті роки Суд ЄС та Єврокомісія вирішили, що варто не тільки контролювати прийнятність державного втручання в економіку, а й відновлювати баланс в конкуренції, якщо вже держава втратила міру з турботою.

Держава може прибити конкуренцію своєю гіперопікою, якщо буде надавати окремим компаніям будь-яке державне фінансування або по доброті душевній просто пробачить борги не за правилами державної допомоги.

Тому повернення придумали як відновлення попереднього конкурентного стану, що був до отримання будь-якої форми державного ресурсу та в реаліях Євросоюзу не вважається санкціями за своєю природою.

Відтоді навіть Apple, Amazon, Ryanair слухняно повертають астрономічні суми до бюджетів.

Amazon попрощався із 250 млн євро, Apple – 14,3 млрд євро, Oltchim - 335 млн євро несумісної допомоги в Румунії і Ryanair повинен розпрощатися з 8,5 млн євро за останньою справою про державну допомогу у Франції.

Що повертаємо, в якому розмірі і коли?

Єврокомісія може вимагати повернути державні ресурси у формі державних субсидій, грантів, податкових пільг, гарантій, інвестицій у різні проекти, збільшення статутних капіталів компаній, різного виду майна, ненарахованих чи списаних штрафних санкцій.

Цей перелік може бути безкінечним, тому що форма передачі ресурсу неважлива. Головне, що державний або місцевий бюджет збіднів на еннну суму або її не отримав.

Приймаючи рішення про повернення державної допомоги, Єврокомісія не зобов'язана вказувати точну суму повернення, але може зобов'язати надавача допомоги порахувати її обсяг з відсотками за весь час користування державним ресурсом.

Для прикладу, Єврокомісія у справі про державну допомогу Apple не визначала точну суму несумісної державної допомоги, а зобов'язала це зробити компанію Apple. З

а сумлінним підрахунком компанії сума повернення склала 14,3 млрд євро.

Хто повертає і як?

Єврокомісія наважується на рішення про повернення, коли надані державні ресурси створюють нерівні умови для бізнесу компаній.

Є безліч актів комісії за видами, формами, галузями державної допомоги, у яких прописані параметри прийнятності державної допомоги за умови відсутності її впливу на конкуренцію або мінімального втручання.

Якщо умови проекту про надання державної допомоги не вписуються у такі критерії, допомога вважається несумісною з конкуренцією.

Також повернення буде невідворотне, якщо, наприклад, Єврокомісія дозволила надати державну допомогу на розвиток інновацій, а компанія або надавач використав державне фінансування для розведення саджанців кропиви.

Повертати шкідливу державну допомогу будуть спільними зусиллями органи влади і компанії-отримувачі.

Навіть державні, бо Єврокомісію і Антимонопольний комітет не хвилює форма власності, нулики і мінуси в балансі компанії.

Віддати одержані дотації, субсидії, несплачені податкові пільги доведеться, навіть якщо після очищення приватних бюджетів від державного ресурсу буде одна дорога – збанкрутувати.

У правилах про повернення державної допомоги Єврокомісія продумала випадки, коли компанії задля невиконання рішення про повернення перекидають активи, реорганізуються, самоліквідуються або ідуть у банкрутство.

У таких випадках повертати державну допомогу будуть правонаступники компаній. А в процедурі банкрутства орган влади зобов'язаний заявитися як кредитор і на санацію компанії може погодитися лише за умови, якщо є гарантія отримати всю суму державної допомоги, що підлягає поверненню, до закінчення санації.

Комісія використала нажиту судову практику і вказала у правилах про можливість повернення несумісної допомоги бізнес-групою в цілому, окремими її компаніями, навіть якщо державна допомога не була безпосередньо отримана ними, а однією із компаній групи.

Процедура повернення організована таким чином, що отримувач та надавач державної допомоги мають провести багато часу разом з доброї волі або через судовий примус.

Органи влади – надавачі шкідливої державної допомоги, отримавши рішення про повернення, повинні знайти компанії і домовитися або змусити їх повернути державне фінансування.

Які наслідки невиконання рішення Єврокомісії?

Якщо у встановлений рішенням строк отримувач державну допомогу не повертає або повертає лише частково, Єврокомісія може піти (а може і не піти) до суду з вимогами до держави-члена ЄС про стягнення державної допомоги.

У кожному випадку звернення до суду комісія буде пам'ятати щирі бажання держави-члена виконати її рішення і відсоток вже повернутої допомоги.

За зверненням комісії суд може стягнути з держави-члена, що не виконує рішення про повернення державної допомоги, штраф та пеню.

Наприклад, у минулому році суд зобов'язав Грецію сплатити 10 млн євро штрафу та 7 млн євро пені за кожні шість місяців, починаючи з дати прийняття рішення суду та закінчуючи датою виконання рішення.

Компанії можуть не мріяти про отримання нової допомоги від держави, а органи влади не отримають від Єврокомісії дозвіл на фінансування, якщо є невиконані рішення про повернення недопустимої державної допомоги.

Наприклад, у 2002 році Італія просила Єврокомісію дозволити державне інвестування в будівництво мережі теплопостачання і отримала рішення про неможливість фінансувати такий проект у зв'язку з невиконанням рішення Єврокомісії про повернення несумісної державної допомоги у формі податкових пільг.

Як АМКУ повертає недопустиму державну допомогу в Україні?

Антимонопольний комітет також має механізм повернення недопустимої державної допомоги. Щоправда, поки не дуже відточений, але місцями вже задіяний.

В українському варіанті порядок повернення незаконної державної допомоги, недопустимої для конкуренції, виглядає гуманніше порівняно з правилами ЄС і, як мінімум, не вимагає підрахунку відсотків за користування державними грошима.

Тимчасово не вимагає. Бо вже є проект змін до закону про державну допомогу про нарахування таких відсотків.

За 2 роки життя з правилами державної допомоги АМКУ виявив загалом 583 млн грн недопустимої державної допомоги, що була надана з місцевих бюджетів Вінниці, Житомира, Чернівців.

За рішеннями комітету органи влади мають скасувати акти, за якими надавалося фінансування, та стягнути з отримувачів суми фактично отриманого ресурсу з місцевих бюджетів.

Як повідомила на черговому заході держдопоможців екскуратор напряму державної допомоги в АМКУ – державний уповноважений Анна Артеменко, одне рішення про повернення недопустимої державної допомоги оскаржується її надавачем в судовому порядку.

Про виконання інших рішень нічого сказано не було.

Як з цим жити?

Ставитися до державної турботи треба обережно, аби не залишити власний бюджет в мінусі.

У першу чергу було б добре самостійно перевірити державну підтримку на наявність ознак державної допомоги.

Якщо компанія користується особливими податковими пільгами, зниженими орендними ставками, отримує державну компенсацію власних будь-яких витрат або державні (місцеві) гарантії за кредитами, якщо статутний капітал періодично докапіталізується державними коштами, списується заборгованість перед різними державними фондами, або компанія отримує будь-яке інше фінансування напряму від органів влади або через державні компанії – вже є про що турбуватися.

Приводом буде відсутність рішення Антимонопольного або взагалі неподання органом влади до АМКУ повідомлення про програму державної підтримки.

Варіант – не перевіряти – теж можливий, але ризиковий. Комітет може у межах 10 років з дня набрання чинності актом органу влади вимагати повернути недопустиму державну допомогу. І конкуренти по бізнесу не сплять.

У їхньому розпорядженні можливість звернутися до Антимонопольного з повідомленням про незаконну державну допомогу, наслідками розгляду якого може бути описане тут повернення бюджетних інвестицій.