Завершився перший повний календарний рік нових повноважень АМКУ – контролю й моніторингу державної допомоги.

 Чому ці функції потрібні суспільству, а їхня реалізація була покладена на українське конкурентне відомство?

Відповідь полягає у ринкових дисбалансах, пов’язаних із наданням державної підтримки: її об’єм у нас сягає орієнтовно 7% ВВП, тоді як у країнах ЄС – не перевищує позначки в 1%, що є безумовним симптомом наявності "викривлень" здорової конкуренції.

В ЄС уже протягом тривалого часу чимало уваги прикуто темі державної допомоги та її впливів на боротьбу між гравцями ринків.

Цьому сприяли й гучні рішення Єврокомісії за різного роду незаконну дерпідтримку: багатомільйонні штрафи світовим гігантам – Apple, Starbucks, Fiat та Amazon.

Отже, Європа оберігає конкуренцію, не дозволяючи державі через надання допомоги певним компаніям створювати для них преференції.

Так само єдиний ринок ЄС, до якого прямує Україна через виконання Угоди про асоціацію, не хоче мати справу з конкурентами, які мають вигідніше становище через отримання державної допомоги в Україні.

Зокрема, й через Угоду про асоціацію з ЄС з’явилися зобов’язання України навести лад у цій сфері.

Але важливо пам’ятати, що ці зобов’язання, як і отримані Антимонопольним комітетом повноваження, все ж стосуються насамперед національного ринку й підтримки конкуренції саме заради його розвитку, а не лише задля руху до ЄС.

Якісні зміни управління державними видатками не лише дозволяють розвивати економіку країни в системі координат чесної прозорої конкуренції, але й стають реальним інструментом, за допомогою якого кожен із нас, платників податків, може дізнатися про спрямованість і доцільність витрат із держбюджету.

Отже, минулий рік став, фактично, етапом нашого становлення у цій галузі – часом перших досягнень, викликів, дискусій та остаточної трансформації підходу.

З моменту набрання чинності відповідного закону до АМКУ надійшло понад 1000 повідомлень про державну допомогу.

Це тішить, адже протягом довгого часу люди асоціювали державну допомогу зі складним забюрократизованим процесом.

 Хто ж є отримувачами такої держпідтримки, споживачами отих самих 7% ВВП? Статистика говорить, що зараз в України функціонує понад 3 тис. підприємств державної форми власності й 15 тис. комунальних.

Щодо останніх, то у 2018 році приблизно 60% рішень АМКУ у цій сфері стосувалися саме них та сягнули загальної суми близько 22 млрд грн.

Це породжує дискусійний парадокс: бізнес сплачує податки, з котрих надаються різного роду пільги та преференції для його ж конкурентів. Масштаби та тривалість таких явищ вражають.

Що відбувається зараз? Органи влади (в ролі надавачів) почали критичніше дивитися на свою діяльність та усвідомлювати необхідності раціонального рівня втручання держави в ринкові процеси.

Вони все частіше розуміють важливість своєчасного інформування АМКУ про державну допомогу та можливі негативні наслідки у зворотному випадку.

Серед отриманих нами за останній рік повідомлень, 860 стосувалися саме нової державної допомоги, а інші – чинної.

Рішення комітету за цими повідомленнями є свого роду маркерами, що є допустимим, а що – ні.

Водночас у 2018 було прийнято два негативних рішення, що свідчить про напрацювання відповідних практик.

Це, в свою чергу, формує прецеденти, впливає на програми підтримки, допомагає правильно їх коригувати.

Звичайно, розуміння всіх аспектів контролю державної допомоги в Україні ще повністю не сформовано.

Про це говорить кількість заявок, що не підпадають під тлумачення закону. Так, за 2018 рік АМКУ було прийнято 185 рішень по суті у сфері державної допомоги, і з них лише 11, де державна підтримка була визнана саме державною допомогою.

У всіх інших випадках АМКУ визначив державну підтримку як таку, що не є державною допомогою, адже послуги отримувачів надаються на безкоштовній основі для населення та не реалізуються на ринку.

Велика кількість повідомлень симптоматична, спричинена тим, що раніше ніхто не намагався системно розібратись, де саме й кому допомагає держава.

Наразі інформування збільшує навантаження на АМКУ, але з іншого боку, це диференціює, дозволяє зрозуміти, що регламентується законом, а що – ні.

Перманентний систематизований контроль державної допомоги – запорука ефективного раціонального використання державних коштів, інноваційного розвитку, залучення інвестицій та сталого економічного зростання.

Саме тому кількість повідомлень має перерости у якість, що дасть змогу комітету приділяти більше уваги тільки релевантним кейсам.

Правильний економний вмотивований розподіл фінансів держбюджету є фундаментом розвитку малого бізнесу, інноваційних та екологічних проектів та регіонів у цілому.

Саме за такої концепції контроль державної допомоги має поступово ставати тим методом, який переформатує менеджмент фінансів держбюджету таким чином, що вони все рідше будуть спрямовані на порятунок збиткових підприємств будь-якої форми власності, і все частіше орієнтуватимуться на актуальні для українців проекти.