Очищення стоків: "нирки" наших міст потребують реанімації

У 2017 році підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства було відведено 1,57 млрд куб. м стічних вод, 95% з яких пройшли через очисні споруди.

Це колосальний об’єм стоків, від якості очистки яких залежить екологічна ситуація в нашій країні та наше з вами здоров’я.

Причому зазначені цифри стосуються перед усім міст, більше 95% сіл в Україні – не каналізовано.

А тепер згадаємо ще раз, що всі очисні споруди в Україні були збудовані 50-70 років тому. Ефективний строк їх експлуатації – 50 років.

Більше того, стоки тоді були іншими, не було такої кількості хімії. Зараз із розвитком суспільства та технологій в каналізацію потрапляє те, про що раніше було важко уявити.

Візьмемо лише одні миючі засоби, більшість з яких в нашій країні продаються на основі фосфатів, що створює дуже велику проблему в плані очистки стоків.

Раніше для миття посуду використовували звичайний гірчичний порошок. Який, до речі, і зараз прекрасно відмиває посуд, при цьому не створюючи загрози для навколишнього середовища.

Побутовий споживач, про якого ми згадали, це лише крапля в морі. Є малі і великі підприємства, які генерують масу надзабруднених стоків: мийки автомобілів, заправки, ресторани, великі комплекси по приготуванню їжі, виробництва з використанням шкідливих речовин тощо.

Хочу підкреслити: коли очисним станціям закидають забруднення навколишнього середовища, треба розуміти – не станції аерації генерують весь об’єм стоків, а наші міста.

Очисні станції – це нирки наших населених пунктів, які очищують ці стоки, і ці нирки зараз чисто технологічно не можуть впоратися з наростаючим навантаженням та погіршенням складу стічних вод.

Прийшов час, коли "ниркам" потрібна допомога. І допомогти має кожен: починаючи від громадянина і закінчуючи державою.

Що потрібно зробити

На побутовому рівні потрібно відмовитися від використання фосфатовмісних миючих засобів і запам’ятати, що в унітаз не можна кидати нічого, крім туалетного паперу.

Помилково, наприклад, вважати, що нормально викидати в унітаз серветки. Більшість з них не розчиняються у воді і, потрапляючи на грабельні відділення очисних станцій, створюють значні проблеми.

Проблема серветок в стоках стає все більш нагальною по всьому світу.

Крім серветок в унітаз викидають: ганчір’я, памперси, засоби особистої гігієни, зіпсовані овочі та фрукти, пакети, рештки мертвої птиці…

І це не повний перелік. Працівники, наприклад, Бортницької станції аерації (Київ) інколи за зміну тільки вручну вибирають по 5-6 тонн сміття.

Підприємства і компанії мають бути соціально відповідальними: чітко дотримуватися правил приймання стічних вод і в разі необхідності встановлювати локальні очисні споруди (ЛОС).

Зараз компаній, які мають ЛОС зовсім мало, хоча в розвинених країнах це звичайна практика.

Громадські організації мають активно пропагувати екологічно правильну поведінку, а також посилити тиск на Верховну Раду, щоб домогтися прийняття ряду необхідних законодавчих актів.

Зараз, наприклад, попри всі намагання асоціації "Укрводоканалекологія", що об’єднує українські водоканали, парламентське "миюче" лоббі не дає прийняти закон про заборону фосфатних миючих засобів.

Потрібно також посилити відповідальність за порушення підприємствами Правил приймання стічних вод тощо.

Держава повинна долучитися до справи на кількох рівнях. Освітній рівень – починати екологічне виховання потрібно ще зі шкільної парти.

На законодавчому рівні для підтримки водопровідно-каналізаційної галузі потрібно прийняти цілий ряд законодавчих актів.

Без підтримки держави водоканалам дуже важко ремонтувати та відновлювати каналізаційні мережі та засоби виробництва. Не кажучи вже про модернізацію.

Ще один важливий напрям роботи – модернізація станцій аерації в Україні. Один з таких проектів зараз реалізовується в Києві.

Реконструкція Бортницької станції аерації в Києві

Бортницька станція аерації (БСА) - очищує всі стічні води не тільки столиці, але й прилеглих населених пунктів Київської області (понад 5 млн людей). Це найбільша очисна станція в Україні і одна з найбільших в Європі.

Три очисні блоки БСА були збудовані з 1960-х по 1980-х років, тому більшість споруд та обладнання критично зношені (загальний знос складає 80%).

Кредит на реконструкцію БСА в розмірі 108 млрд єн надало Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) на умовах 0,1% річних на 40 років з 10-річними "канікулами".

Зараз реконструкція БСА – це один з наймасштабніших інфраструктурних проектів в Україні, після якого якість очищених стоків буде контролюватися за 10-ма показниками та відповідати нормативам ЄС.

Важливо підкреслити, що проектом передбачено впровадження сучасних японських технологій обробки та утилізації осадів, а також вирішення проблеми неприємного запаху в районі роботи БСА.

Реконструкція в інших містах: що робити, коли грошей нема

На жаль, зараз модернізацією очисних станцій можуть похвалитися одиниці міст. Реконструйовані каналізаційні очисні споруди (КОС) без ліній обробки осаду в Івано-Франківську, Кременчуці, Запоріжжі, частково Чернігів.

Триває реконструкція у Львові та Миколаєві. Планується реконструкція КОС в Житомирі та Тернополі.

Переважна більшість станцій продовжує працювати на застарілому обладнанні з застарілими технологіями по простій причині  - немає фінансування.

Водоканали мають інвестиційні програми за рахунок тарифів, але кошти, передбачені цими програмами, є мізерними порівняно з масштабами необхідних робіт.

Фінансувати відповідні проекти, крім водоканалів, мають міські бюджети, державний бюджет та міжнародні фінансові організації на певних умовах.

Також потрібно звернути особливу увагу на внутрішнього інвестора. Він мусить бути впевненим, що інвестиції повернуться.

Механізмом може стати стимулююче утворення тарифів — так зване RAB-регулювання. Це дозволить внутрішнім інвесторам вкладати кошти, маючи реальні гарантії їх повернення.

Але в першу чергу до вирішення ситуації має долучитися саме держава. Зокрема, потрібно завершити розробку і ухвалити проект закону "Про каналізування в Україні".

З урахуванням цього закону необхідно прийняти програму фінансування реконструкції каналізаційних мереж та об’єктів очистки стічних вод.

Принагідно хочеться нагадати, що Кабінет міністрів вилучив з бюджету на 2019 рік фінансування програми "Питна вода" - єдиної програми, яка була прийнята на підтримку галузі водопостачання ще у 2011 році.

Законом було передбачене фінансування на суму близько 3 млрд гривень за рахунок держбюджету. За всі попередні роки виділено лише 208 млн грн.

Допоки суспільство і держава не зрозуміють, що питання захисту навколишнього середовища потрібно було вирішувати ще вчора, ми будемо все частіше чути, як у нас все погано. У водоймах купатися ризиковано, воду пити небезпечно, продукти, вирощені на забрудненій землі, – їсти шкідливо.

Досить говорити, пора діяти.