Білль про права людини в Інтернеті змінить світ

За попередніми результатами голосування у США, демократи отримують більшість у Палаті представників Конгресу, а республіканці збережуть контроль над Сенатом.

Перемога "віслюків" на цих виборах загрожує не тільки Дональду Трампу, але й усталеному порядку цифрового світу.

Причина – законодавчі ініціативи Демократичної партії, спрямовані на контроль мережі Інтернет і діяльність таких гігантів, як Фейсбук та Google.

У центрі уваги – так званий Білль про права людини в Інтернеті – підбірка 10-ти прав особи, які мають бути захищені у віртуальному просторі.

Чи не найвідомішим документом, який регламентує права людини в США, є "Біль про права", ратифікований у 1791 році.

Широко відомі 10 поправок до Конституції визначають права на мирні зібрання, свободу слова та віросповідання, охорону майна, судовий розгляд злочинів тощо.

Особливу увагу варто звернути на четверту поправку, яка закріплює безпеку людини та її особистих документів і речей, заборону обшуків без відповідного ордеру.

На думку прибічників політики регулювання відносин в Інтернеті, наші персональні дані, кеш і реп’яшки – це такі самі особисті речі та документи, які не можуть бути поза законом, навіть якщо не мають матеріальної форми.

Однак на відміну від фізичних об’єктів, користувач сучасних інформаційних технологій не знає, хто, як і коли збирає дані про нього, та, відповідно, не може ними розпоряджатися.

Передісторія. Звідки ростуть ноги?

Почалося все зі скандалу, який тягнувся з перемоги Дональда Трампа на виборах аж до весни 2018 року, коли відбувся судовий процес над компанією Cambridge Analytica, яка збирала дані соціальних мереж для формування рекламного контенту та виборчих кампаній.

Було з’ясовано, що Фейсбук надав цій компанії персональні дані користувачів без їхньої згоди (пізніше Facebook заборонив Cambridge Analytica ставити інформацію на своїй платформі, заявивши, що дії з її боку були обманом).

Демократи в США активізувалися, навесні відома політикиня Ненсі Пелосі задіяла демократа Ро Кгана (Ro Khanna) до написання проекту Біллю про права в Інтернеті. Нещодавно політик оприлюднив свій варіант, із яким погодився винахідник Всесвітньої мережі Тім Бернерс-Лі.

Вибори в США роблять реалізацію цієї ініціативи вельми реалістичною. Варто лише демократам отримати парламент, і ми скоро побачимо законодавче регулювання захисту прав людини в тому, що стосується онлайн-простору.

Про які права йде мова?

На думку автора нового Біллю, людина має право на доступ і знання усіх зборів персональних даних онлайн, має надавати дозвіл на збір цих даних і навіть їхнє редагування та видалення.

Демократи як Ро Кгана вважають, що Силіконова Долина занадто довго розвивалася без істотного обмеження та регулювання і, хоча чимало сервісів значно полегшили життя суспільства, це не надає право порушувати приватність людини та використовувати отримані дані задля того, аби потім схилити користувача до певних покупок чи політичних рішень.

Уявімо, якби люди писали один одному листи звичайною поштою, а їх аналізувати б задля того, аби потім покласти в поштову скриньку журнали з пропозиціями, які радше за все зацікавлять автора – це б сприймалося як абсолютно неприпустиме.

Водночас ви можете самі легко впевнитися в наступному: якщо в особистій переписці з друзями ви часто згадуватимете конкретний товар, то вам почне випадати відповідна контекстна реклама.

Крім уваги до персональних даних, Ро Кгана також наполягає на універсальному доступі до Інтернету як благу суспільства.

Мова йде не лише про доступ до Інтернету, а й про заборону обмеження доступу користувачів до окремого онлайн-контенту Інтернет-провайдерами.

Ро Кгана наполягає на тому, що в кожної людини має бути вибір різних платформ і провайдерів із такими цінами на доступ до Інтернету, які вона може собі дозволити.

Окремо варто згадати наполягання на мережевому нейтралітеті. Мережевий нейтралітет полягає в тому, що всі повнолітні особи за загальним правилом (якщо іншого не передбачено вироком суду) повинні мати однаковий доступ до різноманітних сайтів й онлайн-сервісів.

Таким чином, обмежувати, блокувати чи вибірково пропонувати один контент радше ніж інший є протиправним.

Що зміниться в індустрії, якщо Білль буде прийнято?

Наразі багато компаній добровільно повідомляють користувачів про те, до яких даних вони мають доступі, де їх використовують. Федеральний закон зробить таку політику не рекомендованою, а обов’язковою.

Те саме  відбудеться і з мережевим нейтралітетом – його дотримання перестане бути контраверсійним питанням балансу між комерційним інтересом і захистом прав користувачів, а стане вимогою, якої необхідно дотримуватися незалежно від особистих уподобань.

Отже, першою ймовірною хвилею змін буде те саме, що відбулося з впровадженням в ЄС Генерального регламенту із захисту персональних даних (GDPR) – нас засиплють листами та сповіщеннями про зміну політики обробки даних.

І тут постає класична ситуація – 99% з нас ніколи навіть не відкриє нові правила, та все одно поставить "прапорець" згоди – тому що користування сервісом важливіше, аніж якісь тонкощі захисту даних.

Тим паче, якщо ми не згодні, ми просто не зможемо ним користуватися – нам не лишають альтернативи.

На думку деяких експертів, чимало компаній будуть змушені шукати нове джерело прибутків, адже наразі вони вже орієнтовані на те, аби отримати якомога більше даних і використати їх задля отримання коштів.

На мою думку, ймовірне здорожчання рекламних кампаній, але не відмова від цієї індустрії, адже саме на рекламі все й тримається.

Увесь гігантський ринок інформаційних технологій, додатків і сервісів живе за рахунок реклами.

Саме посередництво між покупцем і товаром у кінцевому рахунку є головною метою 95% сервісів, які просто набувають різних форм і відтінків для того, аби привабити користувача.

І лише 5% отримують прибуток з плати власне за сервіс. Працюючи з різними міжнародними, американськими й українськими компаніями, я точно бачу, що самі покупці рекламних можливостей у мережі не відмовляться від цього каналу продажів, навіть якщо він подорожчає в 2-3 рази.

Таким чином, ймовірна політика цифрових гігантів – продовжувати будувати свої лабораторії персональних даних, вчасно сповіщаючи нас, надаючи дані про переміщення, видалення тощо, але не лишаючи альтернативи: сервіси й надалі ставатимуть ще цікавішими та незаміннішими, й мало хто буде відмовлятися від них, навіть якщо ціна – персональні дані.

У такому сценарії є одне важливе відгалуження – персональні дані можна буде прирівняти до власності, на яку має право не той, хто збирає їх у "машиночитабельному" вигляді, а той, хто їх продукує, – тобто ми.

У такому випадку Фейсбук, Інстаграм, Майкрософт і всі-всі-всі будуть продовжувати збирати дані та малювати наш споживацький портрет і, що страшніше, змінювати його, впливаючи своїми вишуканими інструментами.

Але в такому разі вони матимуть ділитися з нами частиною прибутку – й людина зможе продавати, або не продавати свої дані.

Наприклад, існуватиме платна версія Фейсбуку – без реклами та без збору даних про користувачів, така собі елітна соціальна мережа.

В одному з останніх блокбастерів Netflix (Maniak) в альтернативній реальності якщо у тебе немає грошей, ти можеш просто викликати Ad Buddy, який буде вголос читати тобі якусь рекламу, й чим довше ти слухаєш, тим більше заробиш грошей.

"Your Personal Data Is The Way To Pay", – кажуть вони.

Тож, можливо, ця реальність не така вже й альтернативна.