Чи повинен Пенсійний фонд кредитуватися з бюджету безкінечно
Вчасне повернення короткострокових позик на казначейський рахунок – такий же обов’язок Пенсійного фонду, як і вчасна та повна виплата пенсій.
Хемінгуей, живучи в міжвоєнному Парижі, написав про російських емігрантів так: "Переважна більшість людей не може вижити, безкінечно запозичаючи гроші; дехто має в цьому великий успіх, але недовго".
Ключове слово тут — "безкінечно".
Позики можуть бути корисними, якщо надаються на умовах повернення, платності і строковості, а позичальник — тверезо балансує свої витрати та доходи. Ця цитата уже не з Хемінгуея, а з Бюджетного кодексу України.
Бюджетний кодекс дозволяє чимало варіантів запозичення і кредитування з використанням бюджетних коштів. Один з них — використання коштів єдиного казначейського рахунку (ЄКР) для покриття тимчасових касових розривів на виплату пенсій.
Ці позички надаються Пенсійному фонду безкоштовно і за умови обов’язкового повернення до кінця року.
Такий інструмент дозволяє керувати коштами гнучко, але відповідально: у певні місяці можуть виникати піки пенсійних виплат, на які має сенс використати тимчасово наявні надлишки коштів, зібраних на інші цілі.
Звичайно ж, їх потрібно потім повернути, щоб зробити можливим ті видатки, на фінансування яких розраховувало суспільство, збираючи податки на ЄКР.
Минулого тижня Пенсійний фонд виніс на розгляд Кабміну проект постанови, яка звільняє Пенсійний фонд від обов’язку неодмінно повертати позики з ЄКР до кінця бюджетного періоду, тобто поточного року.
На розгляд Мінфіну проект цієї постанови не надходив. Проте, зваживши всі за і проти, ми цю ідею не підтримуємо.
Справа не лише в тому, що це прямо суперечить 5-му пункту 43-ї статті Бюджетного кодексу:
"Обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, покриваються Казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов'язані з виплатою пенсій, – у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду".
За цим положенням — важливий принцип, який, як ми переконані, порушувати не можна.
Гроші ЄКР — це податки, які кожного зобов’язує сплатити проголосований Верховною радою річний бюджет. Рішення про їх обсяг приймається, в тому числі, з розрахунку на конкретні видаткові програми, які суспільство вирішує профінансувати кожного року.
Якщо ми позичаємо ці кошти і не повертаємо їх у 2018 році, якісь з запланованих видатків повинні, відповідно, скоротитись. Фактично, це не просто розстрочення наданої позички, це зміна бюджетних пріоритетів, замаскована у непрозорий спосіб.
За 10 місяців 2018 року ПФ отримав з ЄКР 70,2 млрд грн, з яких станом на 1 листопада погашено було 56,8 млрд грн, тобто близько 80%. Залишок непогашеної позички становить 13,4 млрд грн.
Ось про який масштаб сум ми говоримо:
- це приблизно річний бюджет Національної гвардії
- це два річні бюджети на культуру
- це обсяг видатків на первинну медичну допомогу з
- це більше ніж два бюджети на екстренну медичну допомогу
- це приблизно два бюджети на закупівлю ліків.
Я переконаний, що керівництво Пенсійного фонду розуміє: вчасне повернення короткострокових позик на казначейський рахунок – такий же обов’язок ПФУ, як і вчасна та повна виплата пенсій, і ми спільно з Міністерством соцполітики спостерігаємо за його виконанням.